У разі якщо страховий стаж громадянина протягом 12 місяців, що передували
реєстрації його як безробітного, становить не менше ніж шість місяців, але
відповідні дані про стаж не внесено до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, у зв’язку з несвоєчасною сплатою роботодавцем страхових внесків, громадянин не може бути позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю в належному розмірі, оскільки контроль за повнотою та своєчасністю сплати роботодавцем страхових внесків, а також відповідальність за формування та ведення реєстру застрахованих осіб несе Пенсійний фонд України.
16 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі No 823/1764/17 за позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського центру зайнятості про визнання протиправним рішення відповідача щодо неврахування страхового стажу за період роботи з серпня по жовтень 2016 року включно, при визначенні розміру допомоги по безробіттю (одна з позовних вимог).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17.07.2017 позивач звернувся із заявою до відповідача про надання йому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю.
Згідно з даними персональної картки позивача в Черкаському міському центрі
зайнятості страховий стаж позивача за останні 12 місяців, що передують реєстрації, становив 7 місяців.
В індивідуальних відомостях Пенсійного фонду України про застраховану особу
ОСОБА_1 (форма ОК-5) за звітний 2016 рік міститься інформація про сплату страхових внесків з жовтня по грудень 2016 року, а за період з січня по жовтень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата, однак страхові внески сплачені не були. Про виплату заробітної плати за період з серпня по жовтень 2016 року відображено у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів у період з 01.04.2015 по 31.12.2016.
У відповідь на заяву позивача від 04.09.2017 відповідач повідомив, що після сплати підприємством, де працював позивач, заборгованості по єдиному соціальному внеску за період з серпня по жовтень 2016 року та відображенням цієї інформації в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, Черкаським міським центром зайнятості буде здійснено повний перерахунок розміру допомоги по безробіттю з дати призначення.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду.
Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного
позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного
адміністративного суду скасовано та прийнято нову про часткове задоволення
позову. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про часткове задоволення позову, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за період з січня по жовтень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата, при цьому, страхові внески не сплачувались, що свідчить про правомірність дій відповідача, разом з тим зауважив, що у жовтні 2016 року страховий стаж позивача становив 31 день (міститься позначка про сплату страхових внесків), а тому, вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований для призначення допомоги по безробіттю. Оскільки допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, апеляційний суд з посиланням на частину третю статті 22 Закону України від 02.03.2000 No 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон No 1533-III), дійшов висновку про виплату недоотриманих сум з 24.07.2017.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх
інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування страхового стажу за період роботи з серпня по вересень 2016 року включно при визначенні розміру допомоги по безробіттю із зобов’язанням Черкаського міського центру зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з серпня по вересень 2016 року включно з виплатою недоотриманих сум з 24.07.2017 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши положення Закону України від 08.07.2010 No 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон No 2464-VI) та Закону No 1533-III Верховний Суд зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов’язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб. При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних
гарантій.
Судами встановлено, що в період за серпень та вересень 2016 року із заробітної плати позивача роботодавцем не було своєчасно в установленому порядку до бюджету сплачено страхові внески.
Таким чином, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець
попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій. Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав. Відомості про те, що пенсійний орган у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку роботодавця стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов’язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.
Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлений права на отримання
соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.
Верховний Суд також зазначив, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, страховий стаж позивача
протягом 12 місяців, що передували реєстрації його як безробітного, становить не менше ніж шість місяців. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено
до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Отже, існує ситуація, у якій позивач отримує зменшений розмір допомоги через
відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.
Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини. Згідно з пунктом 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява No 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх
власних процедур.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі No 823/1764/17 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108443155.