Із 7 лютого 2019 року застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стало неможливим, оскільки вони законодавчо не закріплені. Тому станом на момент виникнення спірних відносин у митного органу були відсутні підстави вимагати індивідуальну ліцензію при поданні декларації для розмитнення товару, а також відмовляти в його митному оформленні.
14 липня 2021 року Верховний Суд у скла ді колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Слобожанської митниці
Держмитслужби на постанову Другого апеляційного адміністративного суду
від 23 грудня 2019 року у справі No 520/5051/19 за позовом Товариства з обмеженою «Торговий дім „Ресурс“» до Харківської митниці Державної
фіскальної служби про визнання протиправною та скасування картки відмови,
зобов’язання вчинити дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган відмовив у прийнятті митної декларації, митному
оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного
призначення платнику податків і прийняв картку відмови у зв’язку з відсутністю
індивідуальної ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції. Платник
податків указав, що в митного органу не було законних підстав вимагати
індивідуальну ліцензію при поданні митної декларації та відмовляти в митному оформленні.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 2 серпня 2019 року
відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що на момент декларування товару спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не були скасовані, а отже, потрібно було отримати та подати до митного органу разову (індивідуальну) ліцензію.
Другий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої
інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправною
та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнявши в цій частині нове рішення, яким задовольнив позов. Суд дійшов висновку, що з 7 лютого 2019 року разові індивідуальні ліценції були скасовані, а всі операції проводяться без додаткового отримання таких документів.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень
законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують
виконання закону та/або пов’язаних із ним законів України та скасовується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Закон України «Про валюту і валютні операції», який набрав чинності 7 лютого 2019 року, виключив статтю 37
Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
З огляду на загальновизнаний принцип права закони та інші нормативно-правові
акти не мають зворотної дії у часі. Тому з 7 лютого 2019 року застосування
адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стало неможливим у зв’язку з відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні. Станом на момент виникнення спірних відносин у митного органу були відсутні підстави вимагати індивідуальну ліцензію при поданні митної декларації для розмитнення товару, а також відмовляти в його митному оформленні.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі No 520/5051/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98306533.