Про проблематику обшуків і накладення арештів на майно у кримінальному провадженні суддя ВС Сергій Фомін

Проблематика обшуків і накладення арештів на майно у кримінальному провадженні залишається однією з найгостріших тем судової практики. У центрі розмови – тонкі й часто суперечливі нюанси проведення слідчих дій, їх відповідність правовим стандартам та підходи ВС до тлумачення законодавчих прогалин.

Про це зазначив суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС Сергій Фомін, інформує Судова влада.

Суддя поділився спостереженнями про те, як відсутність чіткої регламентації на законодавчому рівні призводить до правових колізій у питанні про накладення арешту на майно і його вилучення. У зв’язку з цим розповів про нещодавнє рішення ККС, у якому колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала слідчого судді про передачу майна (речових доказів) для реалізації, постановлена на підставі п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України у кримінальному провадженні, де жодній особі не повідомлено про підозру, має підлягати апеляційному оскарженню (постанова ККС ВС від 27 березня 2025 року у справі № 157/1664/22).

Він наголосив, що в питаннях такої ваги, як припинення права власності на підставі ухвали слідчого судді, постановленої відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України, необхідним є додатковий завчасний контроль, а не контроль ex-poste, можливість якого наставатиме тоді, коли повернення майна вже є неможливим, а його наслідком може бути відшкодування вартості. Неможливість оскарження особою в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про передачу майна для реалізації створює умови, за яких помилкове рішення слідчого судді, чинне протягом тривалого часу, може призвести до тяжких невідворотних наслідків для особи у вигляді безпідставного припинення її конституційного права власності. 

Сергій Фомін також згадав рішення об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22, у якому вирішувалося питання щодо проникнення до житла чи іншого володіння в невідкладних випадках до постановлення ухвали слідчого судді, зокрема з метою врятування матеріальних об’єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.

Суддя зауважив, що розгляд клопотання про надання дозволу на обшук має здійснюватися за обов’язковою участю сторони, яка ініціює вказане питання, про що зазначив ККС у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 177/225/21, а відповідне судове засідання має фіксуватися технічними засобами.

Під час виступу було також порушено одне з найчутливіших питань: чи можна вважати особу затриманою, якщо їй заборонено залишати приміщення під час обшуку. Затримання, наголосив суддя, – тимчасовий запобіжний захід, який має застосовуватися до особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, і не повинен механічно застосовуватися до всіх присутніх у приміщенні, де проводиться обшук.

Також Сергій Фомін під час сьомої сесії «Експертне забезпечення правосуддя» акцентував на тому, що в умовах законодавчих змін, які все частіше стирають межу між формами розслідування проступків і злочинів, питання про співвідношення висновку експерта і висновку спеціаліста стає критично важливим для практики. У своєму виступі суддя звернув увагу на те, як у кримінальному процесі з’явилися нові джерела доказів, характерні для розслідування кримінальних проступків, зокрема висновок спеціаліста. Із самого початку ці новели – опитування, медичне освідування, зняття показань з технічних приладів, висновок спеціаліста – були передбачені виключно для дізнання. Згодом деякі процесуальні інструменти збирання доказів законодавець дозволив застосовувати і в провадженнях щодо злочинів. Так, з березня 2022 року зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, стало слідчою (розшуковою) дією і проводиться у всіх, без винятків, кримінальних провадженнях.

Стосовно висновку спеціаліста, то проблема ускладнюється тим, що законодавець не визначає чітко межі між висновками експерта і спеціаліста, хоча й покладає на останнього обов’язок дотримуватись аналогічних стандартів. Крім того, зміни до Закону України «Про судову експертизу» надали спеціалісту право готувати висновки на підставі запиту службової особи, але лише при розслідуванні проступків. А що робити, коли йдеться про повноцінне кримінальне провадження щодо злочину? Це запитання, як сказав Сергій Фомін, залишається без чіткої відповіді.

Суддя проаналізував і оновлену ст. 71 КПК України, яка після жовтня 2024 року надає спеціалістам право робити висновки щодо ряду об’єктів (ідентифікація особи, зброї, вибухівки, наркотиків), однак не встановлює, чи обмежується це проступками. Якщо ж ідеться про злочини, то виникає серйозне питання: чи може спеціаліст фактично виконувати роль експерта і як це впливає на процесуальну допустимість доказів?

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.