Проведення слідчого експерименту за участю особи, яку надалі було визнано підозрюваним, не має наслідком визнання протоколу недопустимим доказом

Відсутність у протоколі огляду місця ДТП детального опису та фотофіксації вилучених ламп ближнього і дальнього світла фар мотоцикла не зумовлює визнання цього протоколу недопустимим доказом, якщо вилучені предмети були поміщені слідчим до сейф-пакета, який підписали поняті, слідчий та спеціаліст, а згодом у висновку судово-трасологічної та судово-металознавчої експертиз експерт деталізував назви, номери та вигляд вилучених ламп і підтвердив номер та цілісність сейф-пакета, у якому вони надійшли на дослідження.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК. За ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник, серед іншого, послався на недопустимість як доказів протоколу огляду місця події, протоколу слідчого експерименту та висновків експертиз, проведених на підставі згаданих протоколів.

ВС залишив оскаржуваний вирок без змін.

Твердження захисника про те, що протокол слідчого експерименту за участю
ОСОБА_1 є недопустимим доказом, оскільки вказаний доказ був отриманий з його показань як свідка, є неприйнятними з огляду на таке.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_1. Саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_1 відомостей стосовно обставин ДТП за його згодою було проведено слідчий експеримент. Його проведенню передувало роз’яснення ОСОБА_1 права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри
чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень його прав ОСОБА_1 при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення стороною захисту не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу причин зіткнення із мотоциклом під керуванням ОСОБА_2 і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би давали підстави
вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені
діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_1 або слідчий у будь-якій
формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого
на той час і достатніх підстав вважати, що надалі ОСОБА_1 буде визнано
підозрюваним. Тільки після проведення відповідних експертиз останньому було
оголошено про підозру.

З урахуванням наведеного немає жодного правового підґрунтя вважати протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.

Також безпідставними є твердження сторони захисту про недопустимість
протоколу огляду місця ДТП, який, на її переконання, одержаний з істотними
порушеннями КПК, через відсутність у протоколі детального опису та фотофіксації вилучених ламп ближнього та дальнього світла фар мотоцикла.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході проведення
огляду місця ДТП слідчий вилучив дві лампи ближнього та дальнього світла фар
мотоцикла, помістив їх до сейф-пакета, який підписали поняті, слідчий та спеціаліст. В подальшому у висновку судово-трасологічної та судово-
металознавчої експертиз експерт деталізував назви, номери та вигляд вилучених ламп, так само підтвердив номер та цілісність сейф-пакета, в якому вони надійшли на дослідження.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів
першої та апеляційної інстанцій про те, що наведений доказ отриманий у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, а тому він є належним та допустимим.

Крім того, ВС вважає, що посилання захисту на те, що з урахуванням доктрини
«плодів отруєного дерева» недопустимими від описаних вище доказів є і інші
докази – висновки судової експертизи, судово-трасологічної та судово-
металознавчої експертиз, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази,
здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими.
Тобто слід надавати оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один на іншому, а не кожного окремого доказу автономно. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен у подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес у даній справі у цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (див. рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, посилання захисника на недопустимість таких доказів, як висновки експерта тільки з тих підстав, що вони були зроблені на основі даних,
отриманих під час огляду місця ДТП та слідчого експерименту, є необґрунтованими.

Жодних підстав для застосування доктрини «плодів отруєного дерева» у цьому кримінальному провадженні ВС не вбачає.

Детальніше з текстом постанови ВС від 30.05.2019 у справі No 164/1457/16-к (провадження No 51-8008км18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82261840