Захист порушеного інтересу територіальної громади і спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців та в разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем, відбувається у спосіб, передбачений положенням частини другої статті 1280 ЦК України, за аналогією закону.
01 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області, до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу, ОСОБА_2, про визнання спадщини відумерлою та витребування майна.
Суди встановили, що у травні 2016 року приватним нотаріусом посвідчено
договір купівлі-продажу квартири, укладений між продавцем ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_6, згідно з яким останній отримав у власність спірну квартиру.
Під час укладення вказаного договору купівлі-продажу нотаріусу було пред’явлено рішення міськрайонного суду від 04 квітня 2016 року у справі No 320/9348/15-ц, яким визнано договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та первісним власником квартири ОСОБА_4 укладеним; визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену квартиру.
Згідно з інформацією міськрайонного суду від 28 березня 2017 року в провадженні міськрайонного суду цивільна справа No 320/9348/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири укладеним та визнання права власності на квартиру не перебувала.
Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер у лютому 2016 року, тобто на момент ухвалення рішення міськрайонного суду від 04 квітня 2016 року у справі
No 320/9348/15-ц первісний власник спірної квартири помер.
Відомості про підробку судового рішення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
У подальшому право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-
продажу квартири від 01 серпня 2016 було зареєстровано за ОСОБА_2. Вказаний
договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом, продавець ОСОБА_2 передав у власність
покупця ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняла належну ОСОБА_2 квартиру і сплатила за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму.
Фактично ОСОБА_3 заволодів квартирою після смерті ОСОБА_4 без відповідної
правової підстави, протиправно та не мав права її відчужувати на користь інших осіб. Таким чином, позивача, поза його волею, позбавлено права власності на спірне майно, а тому наявні підстави для застосування положень статті 388 ЦК України.
Рішенням міськрайонного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Верховний Суд рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду скасував та увалив у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог відмовив з огляду на таке.
Верховний Суд, надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинам,
зазначив, що спір у цій справі виник щодо захисту інтересу територіальної
громади на майно, яке за своїм статусом та у зв’язку з відсутністю спадкоємців
померлої особи може бути визнано відумерлою спадщиною відповідно до положень статті 1277 ЦК України та глави 9 ЦПК України.
Частини перша та друга статті 1277 ЦК України визначають, що у разі відсутності
спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування,
неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого
самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини
входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини
відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Проаналізувавши зміст законодавчих норм у системі з установленими судами
правовідносинами, Верховний Суд вказав, що у цій справі підлягає застосуванню
аналогія закону, що регулює подібні правовідносини, зокрема положення статті 1280 ЦК України, виходячи з таких міркувань.
Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. Отже, такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не належать. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право».
Отже, захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен
регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих
принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно
спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
Стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А отже, застосовуючи аналогію закону, й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
Верховний Суд вважав, що закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі
продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
Слід зауважити, що захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому
випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення
порушеного права та/або інтересу, а отже, з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір
грошової компенсації вартості цього майна визначається виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні
спадкового майна територіальна громада має право лише на відшкодування вартості спадкового майна за ринковими цінами.
Також у справі встановлено, що Мелітопольська міська рада Запорізької області не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, тому у неї немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі No 320/10856/18 (провадження No 61-1142св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/109303063.