30 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки; визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та житлового будинку.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку, на якій вони побудували житловий будинок з господарськими спорудами.
Суди розглядали справу неодноразово.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнав за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки, в решті позовних вимог відмовив.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
У справі, що переглядалася, порядок набуття спільного майна та його правовий
режим повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.
Встановивши, що у 2015 році відповідач зареєстрував за собою право власності на спірний будинок, який фактично побудований у 1991 році, у період шлюбу сторін у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов
обґрунтованого висновку, що житловий будинок є спільним майном подружжя, тому підлягає поділу в рівних частках. Правильними є і висновки судів про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, адже відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України при переході права власності на будівлі і споруди разом із цими об’єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.
Визначальним при встановленні юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце після розірвання шлюбу, а факт і дата набуття (створення) майна, у цьому випадку – зведення будинку під час шлюбу, що було доведено ОСОБА_1 та встановлено судом. При цьому під час розгляду судами справи відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу – будівництво будинку у 1991 році. Твердження відповідача про те, що протягом 2010-2016 років він здійснював певні роботи, що збільшили вартість майна, належними і допустимими доказами не підтверджені.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі No 355/1060/16 (провадження No 61- 809св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99277760