Під час заходу підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему: “Призначення покарання: перехід теорії в практику”, лектором якого виступив Бабанли Расім – керівник департаменту аналітичної та правової роботи апарату Верховного Суду, доктор юридичних наук.
Лектор розповів про ключову мету покарання, проаналізував та обґрунтував статті КК України, про обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості злочинів.
Ключовим питанням у призначенні покарання – це мета покарання. На сьогодні, в кримінальному кодексі визначено 4 цілі:
- кара
- виправлення засуджених
- запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень самим засудженим
- запобігання вчиненню злочинів іншими особами
Якою має бути мета покарання.
Насамперед, до того, як ми визначилися з метою, маємо будувати всю правову систему. Починаючи від санкцій, закінчуючи тим, які покарання призначає суд.
Світова практика говорить про те, що країни досить багато експериментують в цих питаннях.
Суворість покарання, як ціль кари також є неоднозначною.
Не доцільно формувати абстрактні цілі будь-яких покарань. Мета покарання в кожному злочині має бути своя.
На сьогоднішній день, виникає питання, чи може суддя призначати покарання, яке призведе до виправлення. Чи може особа, яка є суддею/юристом з високою кваліфікацією допустити, що те чи інше покарання призведе до того, що особа повернеться до вчинення злочину або ні. Практика свідчить про те, що навряд чи це можна спрогнозувати.
Стаття 65 КК України говорить про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Саме частина 2 статті 65 є більш усталеною інструкцією для суду.
Інші цілі які є, а саме загальне і спеціальна превенції взагалі не артикулюються у рішенні суду.
Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом можливе тоді, коли існують декілька обставин, що пом’якшують покарання і водночас істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Підстави, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення повинні існувати або до або під час злочину. Якщо, наприклад, особа усунула негативні наслідки вчиненого злочину – це не є обставиною, яка істотно знижує ступінь тяжкості злочину.
Призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Законодавець визначив три способи складання покарань при призначенні покарань за сукупністю злочинів:
- поглинення менш суворого більш суворим
- повне складання
- часткове складання
Поглинання як спосіб, який застосовується при сукупності злочинів може застосовуватися тоді, коли є ідеальна сукупність злочинів, а не реальна. Тобто, коли є одне діяння і воно містить декілька складів злочину.
Коли є сукупність різних епізодів, то поглинання є необґрунтованим.
У випадках реальної сукупності злочинів, має забезпечуватись або повне або часткове складання. Чи, принаймні, має призначатись покарання при поглинанні, але воно має бути ближче до вищої межі санкції, а не до нижчої.
Призначення покарання за сукупністю вироків
При сукупності вироків повністю або частково суд має приєднувати невідбуту частину покарання.
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Досить часто, суди, щоб виконати вимогу про повністю або часткове приєднання невідбутої частини покарання, приєднують 1 день позбавлення волі з невідбутого покарання. Для того, щоб закон відповідав формальним вимогам.