Письмова згода пацієнта на фото-, відео-зйомку, особливості у медичному праві: адвокат Олена Пономарьова

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Письмова згода пацієнта на фото-, відео-зйомку: особливості у медичному праві”, Пономарьова Олена, адвокат, кандидат юридичних наук, член Центру медичного права ВША НААУ, розповіла про охорону інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, акцентувала увагу на правових аспектах використання лікарем фото, відео-зйомки пацієнта.

Перше задокументоване застосування фотографії в медицині відбулося в 1840 році. Сьогодні в медицині дуже поширене фотофіксування, що допомагає лікарю встановити правильний діагноз. Але лікар повинен знати, що він може і не може робити з клінічними фотографіями пацієнта.

Перше за все, потрібно зазначити, що об’єктом фото і відеозйомки є зовнішній вигляд людини. Зовнішній вигляд людини – це сукупність зовнішніх ознак (рис), за допомогою яких люди можуть ідентифікувати конкретну особу серед інших.

Ознаки зовнішнього вигляду:

Анатомічні:

  • • Людське обличчя (включаючи її характерні особливості)
  • • Фігура (включаючи її характерні особливості)
  • • Колір шкіри, зріст, статура, волосся, колір очей, форма носа, наявність шрамів, родимок тощо
  • Функціональні:
  • • Жести, міміка, хода, осанка, голос, тощо

Соціальні:

  • • Стиль одягу, зачіска, інші прояви соціального вираження особи
  • • та інші

В ст.308 ЦКУ «Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах», зазначено, що:

  • Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою осіб (ч.4 ст.303 ЦКУ)
  • Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди
  • Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Фотографії можуть бути :

  • Художні – фото, що зроблено з оригінального ракурсу,з обранням відповідних технічних характеристик об’єктиву гри світла та тіні.
  • Технічні – фото зроблено завдяки спеціальному обладнанню (наприклад, рентгену), за визначеними параметрами (відповідний ракурс),зроблено для консультацій інших лікарів, для прослідковування медичного ефекту, призначені для студентів-медиків, для наукових, навчальних цілей тощо.

Технічні фотографії пацієнтів виключають будь-який творчий елемент. Технічне фото не є об’єктом авторського права.

У статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що об’єктом авторського права є фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії. Однак, вважається, що зображення (клінічні фотографії) пацієнтів є частиною медичної документації і є конфіденційною інформацією про нього, на такі зображення не поширюється дія законодавства про право інтелектуальної власності. Використання, оприлюднення фотографій пацієнтів без належно задокументованої їхньої згоди є порушенням прав пацієнта на конфіденційність.

Фотографії можуть використовуватися з некомерційною метою, у випаду коли зображення людини, яке несе в собі певну інформацію використовується з освітньою або науковою метою. У більшості випадків на такому зображенні не містяться ознаки впізнаваності особи.

У випадку використання фотографії з комерційною метою, то особа яка зображена на фото повинна дати письмову згоду для використання цієї фотографії.

При вирішенні спорів про правомірність чи не правомірність створеного зображення та розгляду питання про порушення права на зображення має значення впізнаваність людини на зображенні.

Але відсутність рис обличчя не є підставою позбавлення зображуваної особи її права на зображення. Зазначення ім’я особи, посилання на її особисту сторінку у мережі Інтернет, зазначення іншої інформації про неї, що її ідентифікує, здійснюється за письмовою згодою особи та у разі потреби зазначається у договорі між фотографом (лікарем) та зображуваною особою (пацієнтом).

Відповідно ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Також потрібно зазначити, що в ст.6 Закону України «Про психіатричну допомогу» зазначено, що забороняється без письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника та лікаря-психіатра, який надає

психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги.

Відповідно ч.2 ст.15 Закону України “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”, люди, які живуть з ВІЛ і беруть участь у пов’язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео та кінозйомці, то ця участь можлива тільки за їх письмовою згодою.

На сьогодні в законодавстві України не міститься затвердженого положення про те, якою має бути згода на фото і відеозйомку, але оприлюднення, розповсюдження фото, відео зображень пацієнтів без їхньої згоди є порушенням конфіденційної інформації, яка передбачена медичною таємницею.

Пацієнт має право дати згоду (відмову) у зборі, використанні та розкритті інформації його клінічних фотографій. Процес згоди повинен бути задокументований у медичній документації, включаючи обсяг та деталі використання зображення пацієнта. Відмова або відкликання згоди має бути також задокументовано у медичній документації про пацієнта. Пацієнту мають надати повну інформацію щодо мети використання його клінічних фотографій, тобто для чого проводиться фотофіксація, як може бути використане клінічне зображення (з наукової, навчальної та ін. мети), хто матиме доступ до зображень (фотографій), чи можна поширювати фотографії та, де і яким чином вони будуть зберігатися.