22 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі
№ 640/28126/20 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації “Національна асоціація адвокатів України” в особі Ради адвокатів України про визнання нечинним рішення від 22.09.2017 №191.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191
“Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України” (з урахуванням подальших змін).
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вважає вказане рішення протиправним,
оскільки ним запроваджено обов’язкову плату за подання до Єдиного реєстру
адвокатів України додаткових відомостей щодо здійснення адвокатом своєї
діяльності, інформації щодо його нагород, почесних звань тощо, що фактично
створює необґрунтований фінансовий тягар, справляння якого суперечить приписам законодавства України. Позивач зауважив, що Законом не передбачено права Ради адвокатів України встановлювати будь-яку плату за ведення Єдиного реєстру адвокатів України чи внесення відомостей до нього.
Рішенням Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 «Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України»
керуючись статтями 17, 55, 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську
діяльність», встановлено та затверджено щорічну плату (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України:
- 1) логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність – у розмірі однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;
- 2) категорій справ, які веде адвокат (не більше 10 категорій) – у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;
- 3) нагород, почесних звань, відзнак тощо – у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей. (пункт 1).
Встановлена пунктом 1 цього рішення щорічна плата (внесок) перераховується
адвокатом двома платежами на банківські рахунки органів адвокатського
самоврядування згідно наступного розподілу: 70% від встановленого розміру на
поточний рахунок відповідної ради адвокатів регіону; 30% від встановленого розміру на поточний рахунок Національної асоціації адвокатів України (Ради адвокатів України). (пункт 2).
Рішенням Ради адвокатів України від 13.10.2018 року №178 «Про внесення змін до рішення Ради адвокатів України №191 від 22 вересня 2017 року «Питання
організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України»
доповнено після слів «нагород, почесних звань, відзнак тощо» абзац 4 пункту 1
рішення Ради адвокатів України «Питання організаційного забезпечення ведення
Єдиного реєстру адвокатів України», затвердженого рішенням Ради адвокатів
України №191 від 22 вересня 2017 року такими словами: «органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адвокатського самоврядування».
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного
адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій- без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Внесення обов’язкових відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України (далі –
ЄРАУ) здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України як
реалізація завдань адвокатського самоврядування за рахунок щорічних внесків
адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (п. 2 ч. 1 ст. 58 Закону).
Водночас Верховний Суд звернув увагу, що законом не заборонено внесення до ЄРАУ додаткових відомостей, крім визначених у переліку законодавцем (прізвище, ім’я та по батькові адвоката; дані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або інформація про включення адвоката іноземної держави до ЄРАУ; найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку; адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв’язку; інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; інші відомості, у тому числі за заявою адвоката).
Зміст оскарженого рішення Ради адвокатів України свідчить про те, що метою його прийняття було удосконалення профайлу адвоката в ЄРАУ. Зокрема, адвокатам надано можливість за відповідну плату вносити додаткову інформацію, яка фактично є рекламою адвоката. Внесення такої інформації здійснюється виключно за бажанням адвоката.
Отже, спірне рішення відповідача стосується внесення відомостей до ЄРАУ, які не визначені законом як обов’язкові та внесення яких не є обов’язком адвокатського самоврядування і не забезпечене фінансово за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.
Водночас п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон №5076) передбачає, що утримання органів адвокатського
самоврядування може здійснюватися також за рахунок інших не заборонених
законом джерел.
За таких обставин Верховний Суд вважав правильним висновок судів про необґрунтованість доводів позивача про те, що відповідно до ч. 2 статті 58 Закону №5076 розмір щорічних внесків адвокатів не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки встановлена оскаржуваним рішенням щорічна плата (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України не відноситься до обов’язкових внесків, а здійснюється виключно за бажанням адвоката.
Також безпідставними є доводи позивача про відсутність права у Ради адвокатів України встановлювати щорічні внески за ведення Єдиного реєстру адвокатів, оскільки ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 1.6 Розділу ІІ Положення про Раду адвокатів України передбачено повноваження Ради адвокатів України щодо здійснення організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України та встановлення розміру та порядку сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечення їх розподілу і використання.
Стосовно доводів скаржника про необхідність державної реєстрації оскаржуваного рішення Ради адвокатів України, Верховний Суд зауважив, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №640/28126/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111724832
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.