Суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, у тому числі шляхом давання відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують
Позиції судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій: за вироком обласного суду від 05.07.2001 ОСОБА_1 засуджено: за пунктами «б», «з» ст. 93 КК 1960 р. до довічного позбавлення волі; ст. 17, пунктами «б» «ж» «з» ст. 93 КК 1960 р. до позбавлення волі на строк 10 років; ч. 3 ст. 141 КК до позбавлення волі на строк
8 років з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 3 ст. 140 КК 1960 р. до
позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 3 ст. 143 КК 1960 року до позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК 1960 р. – до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, визнанням на підставі ст. 26 КК особливо небезпечним рецидивістом та
з відбуванням покарання у тюрмі сурового режиму.
За ухвалою ВСУ від 13.12.2001 вирок обласного суду від 05.07.2001 щодо
ОСОБА_1 приведено у відповідність з КК від 05.04.2001: виключено з вироку рішення суду про визнання ОСОБА_1 особливо небезпечним рецидивістом;
перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 143 КК на ч. 2 ст. 190 КК у редакції 05.04.2001, за якою визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК у редакції 05.04.2001, ст. 93 пунктами «б, з», статтями 17, 93 пунктами «б, ж, з», ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК, засудженому остаточно визначено основне покарання призначене судом – довічне позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням засуджений ОСОБА_1 звернувся до ВС із заявою, в якій просить переглянути вищевказану ухвалу касаційного суду від 13.12.2001 щодо нього за нововиявленими обставинами. В обґрунтування своїх
вимог зазначає про наявність даних в протоколі відтворення обстановки та обставин події слідчого прокуратури від 25.12.2000, які не були відомі ВСУ.
Позиція ККС: відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Обґрунтування позиції ККС: нововиявлені обставини мають підтверджуватися
фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами
зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного
рішення. Однак суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених
обставин, у тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Належних доводів на необхідність перегляду ухвали ВСУ від 13.12.2001 за
нововиявленими обставинами засуджений у своїй заяві не навів.
Детальніше з текстом ухвали ВС від 09.11.2020 у справі 2-80/2001 (провадження No 51-1930зно19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92731952