Орган досудового розслідування не може чітко спрогнозувати конкретну дату вчинення злочину. Його завдання – лише фіксація такої протиправної діяльності, яка інколи відбувається тривалий проміжок часу через специфіку вчинюваного злочину.
Обставини справи: органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді головного інспектора міськрайонного відділу управління Державної служби з надзвичайних ситуацій,
вимагав від директора ТОВ неправомірну вигоду у розмірі 15 000 грн за
непроведення на підприємстві перевірок додержання вимог пожежної безпеки та непритягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_6 20.12.2019 в кабінеті директора ТОВ ОСОБА_9 отримав від останнього частину неправомірної вигоди у розмірі 5 000 грн за непроведення на підприємстві перевірок щодо додержання вимог пожежної безпеки та
непритягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності.
В подальшому 20.02.2020, перебуваючи у тому самому місці, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_9 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 5 000 грн.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що дії правоохоронних органів в даному кримінальному провадженні не сприяли попередженню та виявленню злочинної діяльності, а навпаки стали передумовою вчинення свідомої та бажаної провокації.
У касаційній скарзі прокурор наголошує, серед іншого, що протоколи НСРД було досліджено упереджено та висловлює незгоду з висновками судів попередніх інстанцій про провокацію вчинення злочину.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: ККС визнав необґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях правоохоронних органів провокації
вчинення злочину.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення наголошувала в апеляційній скарзі на результатах проведення
НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю особи від 20.01.2020, а саме – розмови між
ОСОБА_6 та ОСОБА_9, яка відбулася в кабінеті останнього 20.12.2019.
Так, під час цієї зустрічі ОСОБА_9 запитав ОСОБА_6 чи вистачить 5 000 грн, дістав гроші з сейфа і, відрахувавши 5 000 грн, поклав їх на стіл біля ОСОБА_6 та повідомив, що в цій пачці знаходиться саме 5 000 грн, а останній забрав їх та поклав у внутрішню кишеню куртки.
Матеріали цього кримінального провадження свідчать про те, що у поданій до СБУ 21.08.2019 заяві ОСОБА_9 вказував на те, що ОСОБА_6 вимагає від нього неправомірну вигоду за непритягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил пожежної безпеки.
Однак розрив у часі між внесенням відомостей до ЄРДР та безпосереднім
одержанням неправомірної вигоди не може сам по собі свідчити про те, що
йдеться про провокацію злочину, оскільки орган досудового розслідування не
може чітко спрогнозувати конкретну дату вчинення злочину. Його завдання –
лише фіксація такої протиправної діяльності, яка інколи відбувається тривалий
проміжок часу через специфіку вчинюваного злочину.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.02.2023 у справі No 712/5194/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930806