Щодо можливості врахування судом показань особи, наданих під час минулого судового розгляду

Системний аналіз норм кримінального процесуального закону й судової практики ВС в частині можливості врахування судом показань особи, наданих під час минулого судового розгляду, свідчить про те, що прийняття такого доказу і покладення його в основу рішення можливе лише в тому випадку, коли допит особи під час минулого судового розгляду здійснювався в тому ж суді та за участю тих же учасників судового процесу, які брали участь під час нового розгляду. В іншому разі сторони провадження будуть позбавлені можливості перехресного допиту такої особи, що відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК є істотним порушенням прав людини та основоположних свобод і зобов’язує суд визнати такий доказ недопустимим.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 289 КК.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

Позиція ККС: скасовано рішення судів попередніх інстанцій та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення вимог
кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень.

Ухвалюючи вирок, місцевий суд аргументував свої висновки, вказуючи, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема
показаннями потерпілого та свідків. При цьому судом також було допитано
обвинуваченого, який заперечував свою винуватість у вчиненні злочину.

Як убачається з вироку, місцевим судом в ході допиту обвинуваченого ОСОБА_1 було встановлено, що останній зустрівся зі свідками ОСОБА_3, з яким разом навчався у ліцеї, та ОСОБА_4, з яким познайомився того дня. ОСОБА_3 запропонував йти пішки через приватний сектор. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 рухалися попереду, а ОСОБА_3 відстав. По дорозі ОСОБА_3 звернув увагу на мотоцикл, який стояв за деревом біля кущів, при цьому ОСОБА_1 на це уваги не звернув та пішов далі. Через деякий час, коли ОСОБА_1 обернувся, то побачив, як ОСОБА_3 котив мотоцикл. Після чого ОСОБА_3 сказав, що йому потрібно додому, завів мотоцикл і поїхав, а ОСОБА_1 з ОСОБА_4 дійшли до торгового центру, походили по магазину, зайшли у «фаст фуд» і попрощалися.

Одночасно, відповідно до вироку, свідок ОСОБА_4 надав показання, які істотно
відрізняються від тих, що давалися під час досудового розслідування.

Заслухавши зазначені показання, суд надав перевагу показанням свідка ОСОБА_4 та не взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1, при цьому
належним чином своїх висновків не мотивував, зазначені показання не порівняв
та не вказав, з яких саме підстав показання обвинуваченого ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

Крім того, як убачається з вироку, свідок ОСОБА_4 надав суду показання, в яких зазначав про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в момент, коли останній котив мотоцикл, про щось спілкувалися, а потім разом намагалися завести вказаний
транспортний засіб. Однак даний факт місцевий суд хоча і зазначив у вироку, проте під час прийняття рішення не надав йому жодної правової оцінки, залишивши його поза увагою.

Також в ході касаційного розгляду Судом встановлено, що місцевий суд,
ухвалюючи обвинувальний вирок, послався на аудіозапис допиту свідка ОСОБА_3, який мав місце під час минулого судового розгляду. При цьому, як убачається з вироку, сам свідок безпосередньо судом не допитувався, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свідок ОСОБА_3 був допитаний місцевим судом у судовому засіданні та його показання були покладені в основу вироку місцевого суду. Ухвалою апеляційного суду цей вирок
було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду прокурором було надано суду лист ВП ГУНП
про перебування ОСОБА_3 у розшуку та заявлено клопотання про дослідження
аудіозапису допиту вказаного свідка, який мав місце під час минулого судового
розгляду.

Головуючий суддя, заслухавши думку учасників процесу, задовольнив подане
клопотання. При цьому, заслухавши зазначений аудіозапис, суд визнав його
допустимим доказом та поклав в основу свого рішення.

Однак колегія суддів ККС з такою позицією місцевого суду не погоджується,
виходячи з наступного.

Системний аналіз норм кримінального процесуального закону та судової практики ВС у частині можливості врахування судом показань особи, які були надані нею в ході минулого судового розгляду, свідчить про те, що прийняття такого доказу та покладення його в основу рішення можливе лише в тому випадку, коли допит особи під час минулого судового розгляду здійснювався в тому ж суді та за участю тих же учасників судового процесу, які брали участь під час нового розгляду, оскільки в іншому випадку сторони провадження будуть позбавлені можливості перехресного допиту такої особи, що відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК є істотним порушенням прав людини та основоположних свобод та зобов’язує суд визнати такий доказ недопустимим.

Ураховуючи те, що під час минулого судового розгляду не були залучені захисники, які брали участь у новому судовому розгляді під час дослідження
аудіозапису допиту свідка ОСОБА_3, то колегія суддів ККС вважає, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги та визнав вказаний доказ допустимим, оскільки в даному конкретному випадку сторона захисту була позбавлена можливості провести перехресний допит ОСОБА_3 як свідка сторони обвинувачення.

Отже суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1, поклав в основу свого вироку недопустимий доказ, що на думку Суду, є порушенням вимог статей 87, 370, 374 КПК.

Детальніше з текстом постанови ВС від 19.05.2022 у справі No 750/11103/18 (провадження No 51-6198км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104443648.