Щодо обчислення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності: ч. 2 ст. 49 КК

У зв’язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні ОП, та у зв’язку з наявністю виключної правової проблеми, яка полягає в точному тлумаченні та застосуванні положень ч. 2 ст. 49 КК щодо обчислення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження передано на розгляд ВП ВС.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд засудив ОСОБА_1 за ст. 195, ч. 1 ст. 350 КК.

Апеляційний суд залишив без зміни вказаний вирок.

У касаційній скарзі захисник вважає, що засуджений підлягав звільненню від призначеного покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, оскільки закінчилися
строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а факт ухилення
від слідства не доведено.

Позиція ККС: кримінальне провадження передано на розгляд ВП.

Підстави передачі кримінального провадження на розгляд ВП: необхідність
відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше
ухваленому рішенні ОП, та наявність виключної правової проблеми, пов’язаної із тлумаченням і застосуванням третього речення ч. 2 ст. 49 КК.

Обґрунтування позиції ККС: суд касаційної інстанції дійшов висновку, що кримінальне провадження необхідно передати на розгляд ВП через наявність
виключної правової проблеми, пов’язаної із тлумаченням і застосуванням ч. 2 ст. 49 КК, яка передбачає: «Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила
кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку — п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п’ятнадцять років».

Зокрема, проблема пов’язана з тлумаченням третього речення цього положення — «у цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п’ятнадцять років» — у контексті регулювання перебігу строку давності у частинах 1 та 2 ст. 49 КК.

ОП у постанові від 05.04.2021 дійшла наступного висновку: «Факт умисного
вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє
диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК. У цьому випадку закон
передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п ’ятнадцять років з часу вчинення злочину, п’ять років — з часу вчинення кримінального проступку».

Колегія суддів ККС не може погодитися з таким тлумаченням третього речення ч. 2 ст. 49 КК, оскільки зроблений ОП висновок, відповідно до якого у випадку
ухилення винного від правосуддя строки, зазначені у ч. 1 ст. 49 КК, перестають
застосовуватися, колегія суддів ККС вважає такими, що суперечать точному змісту цього положення і загальної конструкції інституту давності у кримінальному праві.

ОП в своїй аргументації зазначила, що «нормативний зміст другого речення
(положення) зазначеної норми не містить конкретної вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватись після відновлення її перебігу.

Колегія суддів ККС вважає, що термін «відновлюється» у цьому реченні чітко
вказує на строки, зазначені у ч. 1 ст. 49 КК. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК строк
давності, визначений ч. 1 ст. 49 КК, триває, поки його перебіг не зупиниться в момент ухилення від правосуддя. Перебіг саме цього строку відновлюється за обставин, які законодавець пов’язує з закінченням періоду ухилення від правосуддя.

Таким чином, слово «відновлюється» у другому реченні ч. 2 ст. 49 КК не містить жодного посилання на третє речення, у той час як очевидно посилається на строк, який зупинився, тобто строк, передбачений ч. 1 цієї статті.

Колегія суддів ККС вважає, що, враховуючи вживання словосполучення «у цьому разі» у третьому реченні (положенні) ч. 2 ст. 49 КК в однині, посилається на одну ситуацію коли перебіг строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК, зупинився і згодом відновився. У цьому разі («строк зупинився і згодом відновився») третє
речення передбачає, що особу має бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років (або п’ять років — для проступку). Цей календарний строк з часу вчинення правопорушення виконує функцію цілковито відмінну від тієї, яку надала йому своїм тлумаченням ОП.

До висновку про те, що третє речення не означає «розтягування» с троків,
передбачених ч. 1 ст. 49 КК, до строку, передбаченого третім реченням ч. 2, призводить також визначення у другому реченні моменту закінчення строку.

Законодавець вважав важливим визначити кінцевий момент ухилення саме
для обчислення періоду, на який перебіг строку, визначеного ч. 1, зупинився, оскільки від цього залежить, в який момент часу спливе давність у такій ситуації.

Якщо у разі ухилення строк, визначений ч. 1 ст. 49 КК, «не береться до уваги» і перетворюється на інший строк — той, що передбачений третім реченням ч. 2, —
кінцевий момент ухилення не має жодного практичного значення:

  • — якщо особа вчинила злочин, у якого строк давності 3 роки, і ухилялася
    протягом одного тижня, строк давності закінчиться через 15 років з моменту
    вчинення злочину;
  • — якщо особа вчинила той же злочин і ухилялася протягом 20 років, строк
    давності закінчиться через ті ж 15 років з моменту вчинення злочину.

Існує два випадки, коли номінальний строк давності, встановлений у ч. 1 ст. 49 КК, може закінчитися пізніше у календарному вимірі: (1) зупинення строку через
ухилення і (2) переривання строку в разі вчинення нового злочину.

Колегія суддів ККС вважає, що третє речення ч. 2 ст. 49 КК установлює
преклюзивний (припиняльний) термін, який застосовується у тому разі, коли застосування першого та другого речення цього положення призводить до того,
що сукупна тривалість строку давності перевищує 15 років для злочину чи 5 років для кримінального проступку.

Детальніше з текстом ухвали ВС від 10.05.2022 у справі No 735/1121/20 (провадження No 51-4808км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104539595
.