Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги”
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя – Спичак О.М.)
від 24.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя – Кравчук Г.А.; судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.)
від 13.05.2021
у справі № 910/13092/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги”
до Державного підприємства “Гарантований покупець”
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики України,
про визнання недійсним розділу договору та зобов`язання вчинити дії,
за участю представників учасників справи:
позивача – Жовтун О.В.
відповідача – Онищенко О.А.;
третьої особи 1 – Лісовенко О.О.;
третьої особи 2 – Слуценко Р.П.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Гарантований покупець” про визнання недійсним розділу договору та зобов`язання вчинити дії.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на норми статті 233 Цивільного кодексу України та стверджуючи, що двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 укладено позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах, просив суд:
1) визнати недійсним розділ 4-1 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії” двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 з моменту його вчинення, з 16.12.2019;
2) зобов`язати ДП “Гарантований покупець” здійснити продаж ТОВ “Київські енергетичні послуги” обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, у позові відмовлено.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення спірного правочину; не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах; не доведено наявності тих обставин, що умови розділу 4-1 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії” Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 суперечать п. 4 ч. 3 ст. 5 Закону України “Про ринок електричної енергії”, ч. 7 ст. 62 Закону України “Про ринок електричної енергії”, абз. 3 п. 5, п. 19 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483.
Також, з огляду на висновок про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ “Київські енергетичні послуги” в частині визнання розділу 4-1 договору недійсним з 16.12.2019, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про зобов`язання ДП “Гарантований покупець” здійснити продаж обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18, від 12.11.2019 у справі №918/598/18 (щодо застосування статті 233 Цивільного кодексу України).
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
3.4. На адресу суду від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких тертя особа просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ТОВ “Київські енергетичні послуги” (покупець) та ДП “Гарантований покупець” (покупець) 24.06.2019 укладено двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продавати, а покупець зобов`язується на виконання постанови КМУ від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови від 12.06.2019 №512), купувати електричну енергію в обсягах, необхідних для постачання побутовим споживачам, відповідно до умов цього договору.
09.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1003 “Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії”.
У п. 2 вказаної постанови вказано Гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг: у семиденний строк з дня набрання чинності цією постановою привести договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів у відповідність з Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483; до 31 грудня 2019 р. здійснити коригування прогнозних обсягів електричної енергії, купленої постачальниками універсальних послуг у липні – листопаді 2019 року.
Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506 затверджено примірний договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів.
Як зазначив позивач у позовній заяві, 13.12.2019 він отримав від відповідача лист з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 у примірних редакціях, з вимогою їх підписати у триденний термін та направити відповідачу.
16.12.2019 між сторонами (на виконання постанови КМУ від 09.12.2019 №1003 та відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506) укладено Додаткову угоду №1326/01 до Договору №1 від 24.06.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти умови Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 у новій редакції.
Зокрема, у розділі 4-1 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії” зазначено таке.
Відповідно до п. 4-1.1 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 Гарантований покупець має право призупинити продаж електричної енергії Електропостачальнику та звільняється від виконання зобов`язань за цим Договором на час призупинення, у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин:
4-1.1.1. Якщо Електропостачальник порушив строк будь-якого платежу відповідно до пунктів 4.4 та/або 4.7 цього Договору на 2 (два) робочих дня.
4-2.1.2. Якщо Електропостачальник не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання Електропостачальником Правил ринку.
4-1.1.3. Якщо Гарантований покупець не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП, або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання Гарантованим покупцем Правил ринку.
Відповідно до п. 4-1.2 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 у разі призупинення Гарантованим покупцем продажу електричної енергії Електропостачальнику, Гарантований покупець звільняється від обов`язку, визначеного пунктом 3.10 цього Договору, щодо реєстрації/повідомлення договірного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, продаж якого було призупинено Гарантованим покупцем.
Згідно з п. 4-1.3 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 про призупинення продажу електричної енергії Гарантований покупець повідомляє Електропостачальника електронним листом на електронну адресу Електропостачальника з подальшим наданням оригіналу листа. Неотримання Електропостачальником електронного листа від Гарантованого покупця не впливає на право Гарантованого покупця на призупинення продажу електричної енергії.
Відповідно до п. 4-1.4 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 у випадку призупинення продажу електричної енергії, Гарантований покупець звільняється від будь-якої відповідальності та обов`язку щодо повернення Електропостачальнику сплачених коштів та відшкодування штрафних санкцій, витрат, збитків, понесених Електропостачальником (прямо або опосередковано) у зв`язку з призупиненням продажу Гарантованим покупцем електричної енергії.
Згідно з п. 4-1.5 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 Гарантований покупець поновлює продаж електричної енергії та виконує свої обов`язки, визначені пунктом 3.10 цього Договору після усунення/припинення чинності обставин, що зумовили таке призупинення продажу електричної енергії та за умови отримання від Електропостачальника повної оплати всіх несплачених сум (включаючи всі належні платежі, пеню, штраф та суму відшкодування витрат, шкоди), належних Гарантованому покупцю.
Обсяг електричної енергії, продаж якого було призупинено Гарантованим покупцем, може бути проданий Гарантованим покупцем на власний розсуд на інших сегментах ринку, без будь-якого повернення Енергопостачальнику грошових коштів, які були отримані Гарантованим покупцем при такому продажі (п. 4-1.6 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019).
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував на те, що у зв`язку з дуже стислими строками приведення договірних відносин сторін між сторонами у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1003, а також зважаючи на ризик настання ситуації щодо неможливості надання універсальних послуг, позивач був змушений підписати примірний договір у редакції, затвердженій наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506, на вкрай невигідних умовах, на які за звичайних обставин позивач ніколи б не погодився.
За твердженням позивача, він змушений був підписати додаткову угоду до Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції примірного договору перш за все для забезпечення подальшого постачання електричної енергії побутовим споживачам міста Києва.
При цьому у супровідному листі позивач вказав, що він не погоджується з розділом 4-1 договору, який накладає на постачальника ряд обов`язків та наділяє відповідача правами, які не передбачені нормативно-правовими актами, та суперечать Положенню та Закону України “Про ринок електричної енергії”.
Позивач пояснив, що саме наявність у договорі розділу 4-1 призвело до негативних наслідків для позивача, оскільки відповідач тимчасово призупинив продаж позивачу обсягу споживання електричної енергії, необхідної для задоволення потреб побутових споживачів за торгову добу – 20.03.2020, хоча така ситуація виникла не з вини позивача та за незалежних від позивача умов.
Зокрема, як зазначив позивач, на виконання Договору купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 №1 позивач завантажив на платформу Market management system (MMS) ПрАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО” повідомлення (заявку) про реєстрацію двосторонніх договорів із зазначенням обсягів купівлі електричної енергії на 20.03.2020 з Державним підприємством “Гарантований покупець” з метою забезпечення електричною енергією населення міста Києва.
Зазначене повідомлення за версією 1 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” та Державним підприємством “Гарантований покупець” підтверджено платформою MMS, про що свідчить автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований двосторонній договір є дійсним, а саме “Підтверджений Бездоганний” та “Підтверджений”.
Проте, через технічний збій системи ІТ, системою MMS ПрАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО” було скасовано зареєстровані обсяги купівлі електричної енергії на 20.03.2020 по двосторонньому договору між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” та Державним підприємством “Гарантований покупець”.
Зі свого боку, на підставі зазначеного скасування, відповідач призупинив продаж електричної енергії позивачу.
Листом від 24.03.2020 №31/731 відповідач повідомив позивача про призупинення продажу електричної енергії з 00-00 до 24-00 торгової доби 20.03.2020. Причиною призупинення продажу є скасування електронною системою MMS зареєстрованих в рамках договору на торгову добу 20.03.2020 обсягів електричної енергії.
25.03.2020 позивач листом №25/4/7/23/10760 звернувся до відповідача з проханням не застосовувати призупинення продажу електричної енергії з 00-00 до 24-00 торгової доби 20.03.2020, оскільки відповідно до п. 4-11.1 Договору Гарантований покупець має право призупинити продаж електричної енергії Електропостачальнику та звільняється від виконання зобов`язань за цим Договором на час призупинення. Тобто такі дії є правом, а не обов`язком відповідача.
Крім того, позивач просив врахувати той факт, що він виконує умови договору та здійснює оплату купованих обсягів у повному обсязі та зобов`язується в подальшому вжити всіх необхідних заходів для недопущення порушень умов договору. У той же час, відповідач скористався своїм правом навіть не намагаючись розібратися в ситуації, що склалася.
Позивач листом від 14.04.2020 №25/4/7/23/11/11790 направив відповідачу Угоду щодо купівлі-продажу додаткових обсягів електричної енергії за березень 2020 для розгляду та підписання.
У відповідь відповідач листом від 22.04.2020 №21/938 відмовив у дозакупці та повернув Угоди щодо купівлі-продажу додаткових обсягів електричної енергії за березень 2020 року без розгляду та підписання з його сторони, посилаючись на те, що відповідно до пункту 4.9 Договору у разі тимчасового призупинення продажу електричної енергії у розрахунковому періоді, яке відбулося відповідно до розділу 4-1 Договору, крім випадку, коли призупинення продажу відбулося з вини Державного підприємства “Гарантований покупець”, обсяги за такі години не враховуються при визначенні додаткових обсягів електричної енергії.
Таким чином, саме у зв`язку із застосуванням розділу 4-1 Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019, законні права та інтереси позивача були порушені, хоча ситуація склалась у зв`язку з недосконалістю діючої електронної системи MMS ПрАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО”, а з боку позивача відсутні будь-які порушення як вимог чинного законодавства, так і умов Договору.
За твердженням позивача, застосовуючи розділ 4-1 договору, відповідач фактично позбавляв позивача права на купівлю у нього обсягу електричної енергії, необхідного для задоволення потреб побутових споживачів, за ціною, яка компенсує витрати позивача на постачання електричної енергії. Зважаючи на те, що ціни, встановлені державними органами, за якими позивач на виконання покладених на нього спеціальних обов`язків як постачальник універсальних послуг зобов`язаний постачати електричну енергію побутовим споживачам, є економічно не обґрунтованими (не ринковими), то, не здійснивши купівлю відповідного обсягу електричної енергії у відповідача, позивач несе економічні збитки. Зокрема, позивач змушений був купити відповідний обсяг електроенергії 20.03.2020 на інших сегментах ринку, зокрема, на балансуючому ринку, за ринковими цінами, та поставити її за фіксованими цінами побутовим споживачам. При цьому, позивач був позбавлений можливості докупити відповідні обсяги у відповідача у наступних розрахункових періодах. Сума збитків, понесених позивачем, складає 10 593 590, 81 грн.
За твердженням позивача, розділ 4-1 Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 порушує низку актів цивільного законодавства, а саме: п. 4 ч. 3 ст. 5 Закону України “Про ринок електричної енергії”; ч. 7 ст. 62 Закону України “Про ринок електричної енергії”; абз. 3 п. 5 Положення; п. 19 Положення.
Враховуючи викладені обставини, посилаючись на норми статті 233 Цивільного кодексу України та стверджуючи, що Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 укладено позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах, позивач просить суд:
1) визнати недійсним розділ 4-1 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії” Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 з моменту його вчинення, з 16.12.2019;
2) зобов`язати Державне підприємство “Гарантований покупець” здійснити продаж Товариству з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” до Державного підприємства “Гарантований покупець” про визнання недійсним розділу 41 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії” договору купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів від 24.06.2019 № 1 на підставі статті 233 Цивільного кодексу України як такого, що укладений позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах. Також внаслідок визнання недійсним відповідного розділу договору позивач просив зобов`язати Державне підприємство “Гарантований покупець” здійснити продаж Товариству з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
5.3. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18, від 12.11.2019 у справі №918/598/18 (щодо застосування статті 233 Цивільного кодексу України). Так, скаржник зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду позивачу для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України слід обґрунтувати: – наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; – правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; – правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; – особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Також необхідним є доведення причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.
5.4. Разом з тим судами попередніх інстанцій враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник.
Так, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, врахували, що згідно з частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №918/598/18 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.
За змістом статті 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18 зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506 затверджено примірний договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів.
16.12.2019 між сторонами (на виконання постанови КМУ від 09.12.2019 №1003 та відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506) укладено Додаткову угоду №1326/01 до Договору №1 від 24.06.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти умови Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 у новій редакції.
Нова редакція Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 містить розділ 4-1 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії”, який оскаржується позивачем.
Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 (в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019), в тому числі розділ 4-1 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії”, повністю за змістом відповідає примірному договору, редакція якого затверджена Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506.
З врахуванням викладеного, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину; не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Крім того, господарські суди зазначили, що позивачем не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами наявності тих обставин, що умови розділу 4-1 “Тимчасове призупинення продажу електричної енергії” Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 суперечать вказаним позивачем нормативно-правовим актам.
При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, примірна форма договору, яка затверджена Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506, та відповідно до якої укладений між сторонами договір було викладено у новій редакції, було розроблена саме на виконання норм законодавства у сфері енергетики.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову ТОВ “Київські енергетичні послуги” в частині визнання розділу 4-1 договору недійсним з 16.12.2019, господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про зобов`язання Державного підприємства “Гарантований покупець” здійснити продаж обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
5.5. Інші доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 76, 77, 78, 79, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України, і при цьому, порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію “суду права”, а не “факту”, отже відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
У касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ухвалені із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги” залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/13092/20 – без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.