Щодо погроз або насильство щодо працівника правоохоронного органу: ст. 345 КК

Переслідування працівниками поліції протягом тривалого часу обвинуваченого, який керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, під час чого його неодноразово попереджали про необхідність зупинитися, а також невжиття обвинуваченим заходів для того, щоб об’їхати поліцейського, який почав наближатися до його автомобіля, що призвело до наїзду на нього, свідчить про наявність прямого умислу на заподіяння поліцейському тілесних ушкоджень (ст. 345 КК).

Обставини справи: ОСОБА_2, керуючи автомобілем, під час переслідування
працівниками поліції, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи умисно
та усвідомлюючи, що інспектор взводу патрульної поліції ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу при виконанні службових обов’язків, не бажаючи підкорятися його законним вимогам про зупинку керованого ним транспортного засобу, здійснив на останнього наїзд цим автомобілем, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК.

Апеляційний суд від скасував вирок місцевого суду у частині призначеного
покарання й ухвалив свій вирок, яким ОСОБА_2 призначено нове покарання за ч. 2 ст. 345 КК.

Позиція ККС: залишено без зміни вказані судові рішення.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає безпідставними доводи у касаційній скарзі про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення злочин.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, характеризується виною у формі прямого умислу. При цьому, інтелектуальна ознака прямого умислу полягає у тому, що суб’єкт усвідомлює фактичну сторону своїх дій, зокрема те, що він своєю протиправною поведінкою заподіює тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу, у зв’язку із виконанням останнім службових обов’язків, а вольова ознака передбачає наявність бажання на їх заподіяння та настання відповідних суспільно небезпечних наслідків.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 був усвідомлений про
переслідування автомобіля під його керуванням працівниками патрульної поліції, які тривалий час, як за допомогою спеціальних звукових та світлових сигналів, так і гучномовця вимагали від нього зупинитися. Після розвороту обвинувачений бачив, що з лівого боку до керованого ним автомобіля наближається поліцейський, і наказує йому зупинитися, однак, маючи можливість його об’їхати, він цього не зробив, не загальмував та свідомо здійснив наїзд на ОСОБА_1, який у результаті таких протиправних дій отримав легкі тілесні ушкодження.

Наведені обставини беззаперечно свідчать про наявність у діях обвинуваченого суб’єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Вирок місцевого суду в цій частині є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статті 370 КПК.

Детальніше з текстом постанови ВС від 03.02.2022 у справі No 750/4654/20 (провадження No 51-4445км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/103132870