Положення пункту 26 частини другої статті 15 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» обмежує начальника військової адміністрації у повноваженнях вирішення питань у земельних правовідносинах, забороняючи вирішувати питання відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік. В умовах воєнного стану Закон № 389-VIII є спеціальним по відношенню до Земельного кодексу України та потребує комплексного застосування при визначенні повноважень начальника військової адміністрації з урахуванням усіх обмежень, що передбачені як Земельним кодексом України, так і Законом № 389-VIII.
14 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 вересня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №200/3942/23 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження міської військової адміністрації про відмову позивачу в передачі безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернулась до відповідача з заявою про передачу в безоплатну власність земельної ділянки з кадастровим номером для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідач відмовив у передачі у власність позивачу земельної ділянки у зв’язку з відсутністю повноважень у військових адміністрацій населених пунктів вирішувати питання відчуження з комунальної власності земельних ділянок відповідно до пункту 26 частини 2 статті 15 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон № 389-VIII).
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою
апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди
попередніх інстанцій виходили із правомірності відмови у передачі у власність
земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка є комунальною власністю, заборона на відчуження якої встановлена пунктом 26 частини 2 статті 15 Закону № 389-VIII.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Спеціальним законом, який визначає правові засади функціонування, зокрема,
військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, тимчасові обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, правові заходи правового режиму воєнного стану, є Закон № 389-VIII.
Вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік поза межами
повноважень військової адміністрації. При цьому, під законом,з яким пов’язує ця норма вирішення земельних питань, слід розуміти Земельний кодекс України.
У своїй діяльності начальник військової адміністрації населеного пункту, серед
іншого, керується Законом № 389-VIII. Повноваження військових адміністрацій
здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення
повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Тобто, реалізуючи повноваження органу місцевого самоврядування, начальник військової адміністрації обов’язково враховує вимоги спеціального Закону № 389-VIII.
Підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дозволяє безоплатну передачу земель власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд) та громадянам України, яким передані земельні ділянки у користування до набрання чинності цим Кодексом. Ця норма права поширюється на те коло суб’єктів, яке відповідно до вимог Земельного кодексу України, уповноважене на безоплатну передачу земель державної та комунальної форм власності.
Водночас, у спірному випадку положення пункту 26 частини другої статті 15 Закону № 389-VIII обмежує начальника військової адміністрації у повноваженнях вирішення питань у земельних правовідносинах, забороняючи вирішувати питання відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік. В умовах воєнного стану Закон № 389 -VIII є спеціальним по відношенню до Земельного кодексу України та потребує комплексного застосування при визначенні повноважень начальника військової адміністрації з урахуванням усіх обмежень, що передбачені як Земельного кодексу України, так і Законом №389-VIII.
У ситуації, коли Закон №389-VIII наділяє відповідними повноваженнями військові
адміністрації населених пунктів (стаття 15 цього Закону), однак з певними
обмеженнями, постановою Верховної Ради України не можуть бути зменшені чи скасовані такі обмеження компетенції військових адміністрацій.
Відтак, приймаючи спірне рішення відповідач діяв у відповідності до положень
Закон № 389-VIII, оскільки інших альтернативних дій військова адміністрація не вправі була вчиняти.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/3942/23 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/121036286
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.