Дії особи, яка, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану та не має вільного доступу до приміщення автозаправної станції, що було частково пошкоджене в результаті воєнних дій, скористалася цим і проникла всередину приміщення, заволодівши грошовими коштами з платіжного терміналу, підлягають кваліфікації як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК).
Обставини справи
ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 23.03.2022, перебуваючи біля АЗС, що розташовувалася на автодорозі в Миколаївській області, побачив, що приміщення пошкоджено в ході ведення воєнних дій та не функціонує. Розуміючи, що діє в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 прийняв рішення про використання пошкоджень, спричинених приміщенню АЗС, з метою заволодіння наявним там майном. ОСОБА_6 проник на територію АЗС, в приміщенні якого виявив пошкоджений платіжний термінал, вилучив стек з грошима, з якого викрав грошові кошти в сумі 76 215 грн та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватими і засудив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник, зокрема, вказує, що засуджений не мав умислу на незаконне заволодіння чужим майном, оскільки знаходився правомірно на території АЗС з метою притулку для ночівлі, а грошові кошти ним були знайдені, та він мав на меті їх повернути. Крім того, приміщення АЗС і термінал були пошкоджені внаслідок ведення військових дій, а також протиправними діями третіх осіб, вони були залишені працівниками станції та не знаходилися під охороною.
Позиція ККС
Залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вважає, що дії обвинуваченого були правильно кваліфіковані судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, за ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану).
Місцевий суд, приймаючи таке рішення, дослідив ряд доказів, серед яких – показання обвинуваченого, показання представника потерпілого, протокол
огляду місця події з фототаблицями, протоколи пред’явлення для впізнання
особи, які в сукупності з іншими доказами підтверджують, що з приміщення АЗС
були викрадені грошові кошти, які належать ТОВ, а також, що їх крадіжку вчинив
ОСОБА_6, який усвідомлював, що грошові кошти йому не належать та правових
підстав для їх переміщення він не мав.
Зокрема, з показань обвинуваченого, який частково визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, вбачається, що він, побачивши
зруйновану будівлю АЗС, вирішив переночувати там, а зранку побачив пошкоджений пейбокс, в якому знаходився пенал з грошима, який він поклав у свій рюкзак. Відповідно до протоколу огляду місця події конструкція приміщення АЗС, окрім одного вікна, є цілими та неушкодженими, що спростовує доводи обвинуваченого про його вільний доступ до цього приміщення.
Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції, зазначив, що у цьому кримінальному провадженні встановлено наявність
перешкод для потрапляння особи на територію АЗС, а саме відсутність вільного
доступу на таку територію, а перебування ОСОБА_6 на території станції було
незаконним. Наявність умислу у ОСОБА_6 саме на викрадення майна з території АЗС підтверджується тим, що останній був затриманий поза приміщенням
станції, і при ньому, у сумці, знаходилися грошові кошти, які він викрав з терміналу, що належав ТОВ, який знаходився в приміщенні АЗС.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 02.03.2023 у справі No 477/378/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109433432