Господарський суд Вінницької області ухвалою у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ відмовив у задоволенні заяви кредитора про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за вимогами кредитора з мотивів відсутності на це правових підстав.
Північно-західний апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції та ухвалив нове рішення – про часткове задоволення заяви кредитора та покладення солідарної відповідальності на керівника боржника. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на бездіяльність керівника товариства щодо вжиття заходів з ініціювання скликання загальних зборів учасників товариства боржника з метою розгляду питання щодо шляхів покращення фінансового стану товариства, його оздоровлення у зв’язку з існуванням заборгованості перед кредитором або ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство.
За результатами касаційного перегляду цих судових рішень Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду їх скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на таке.
З уведенням у дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов’язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності). Так, суб’єктом цієї відповідальності визначено лише керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов’язку – один місяць. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності положення КУзПБ не передбачають.
Підставою для вимог кредитора про солідарну відповідальність керівника боржника стало порушення, прямо визначене ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а саме недотримання боржником вимоги щодо обов’язку в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами).
Тож, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ з підстав, наведених в абз. 2 ч. 1 цієї статті, особа має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди наведеного не врахували та помилково дослідили у спірних правовідносинах ознаки неплатоспроможності, а не ознаки загрози неплатоспроможності, як цього вимагають норми ч. 6 ст. 34 КУзПБ, що призвело до неправильного застосування судами положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ щодо правил покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що встановлений ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов’язок боржника звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в разі загрози неплатоспроможності боржника, від імені якого відповідно до положень статей 92, 97, ч. 2 ст. 98, частин 1–3 ст. 99 ЦК України діє його виконавчий орган (керівник), є імперативним і презюмується в силу наведеної норми КУзПБ та встановленими законом правилами.
Тому є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про істотність і необхідність дослідження визначеної Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальність» і статутними документами процедури та обставин узгодження керівником боржника із загальними зборами товариства (його учасниками тощо) питання щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 14 вересня 2021 року у справі № 902/1023/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99860458.