Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов’язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов’язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Обставини справи: місцевий суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням
строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат: 21 184 грн за проведення судово-економічної експертизи та 2 641,20 грн за проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_1
процесуальних витрат, сторона захисту оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд ухвалу місцевого суду залишив без зміни.
У касаційній скарзі захисник вважає, що судом безпідставно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення двох експертиз. Стверджує, що процесуальні витрати, пов’язані з проведенням експертиз у цьому
провадженні, підлягають компенсації за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертній установі з Державного бюджету України. Крім того, захисник вказує на те, що в цьому кримінальному провадженні прокурор не заявляв клопотання про компенсацію процесуальних витрат та, погоджуючись з рішенням суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК на підставі ст. 49 КК, не просив суд стягнути з ОСОБА_1 зазначені витрати.
Підстави розгляду кримінального провадження ОП: необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ККС, щодо стягнення з особи, відносно якої кримінальне провадження закрито у зв’язку із закінченням строків давності,
процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування під час
здійснення такого розслідування, зокрема за проведення експертиз.
Позиція ОП: ухвалу апеляційного суду змінено. Процесуальні витрати на проведення експертиз віднесено на рахунок держави.
Обґрунтування позиції ОП: стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину
(обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.
У висновку ВП (постанова від 17.06.2020 (справа No 598/1781/17, провадження No 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл
процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд
кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закр иття
кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної
відповідальності. Тобто ВП вказано на необхідність вирішення питання щодо
процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне
провадження відносно якої закрито у зв’язку зі звільненням її від кримінальної
відповідальності, а які відносити на рахунок держави.
Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено
стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої
закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв’язку зі звільненням від кримінальної
відповідальності. Так, у розділі ІХ КК визначено правові підстави та порядок
звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення
строків давності (ст. 49 КК). Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення
передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту
примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального
провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи
загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження,
наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов’язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв’язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.
Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення
експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу у кримінальному
провадженні набуває питання про те, хто призначав експертизу та за чиєю
ініціативою вона проводилася, а також те, чи входить проведення експертизи до сфери службових обов’язків залученого експерта, чи є експерт співробітником
державних експертних установ.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність експерта,
окрім КПК, є Закон України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом МЮУ No 53/5 від 08.10.1998.
Процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов’язані
зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) залучення експерта саме стороною захисту.
Оскільки судом першої інстанції ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної
відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням
строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, при цьому
ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала жодних експертів, тому відповідно до ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК витрати на проведення судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз в розмірі 21 184 грн і 2 641 грн відповідно не підлягають стягненню з ОСОБА_1 та покладаються на державу. Крім того, прокурор, погоджуючись з рішенням суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у зв’язку із закінченням строків давності, не заявляв клопотання про компенсацію жодних процесуальних витрат.
Висновок: якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності, то процесуальні
витрати, понесені органом досудового розслідування та пов’язані зі здійсненням
кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов’язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Детальніше з текстом постанови ОП від 12.09.2022 у справі No 203/241/17 (провадження No 51-4251кмо21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106315603
.