Щодо умов за яких можливе укладання договору в електронному вигляді

14 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіфін Україна» (далі – ТОВ «Еквіфін Україна») про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, захист персональних даних.

Суд установив, що перерахування коштів за оспорюваним кредитним договором
було здійснено безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку
ОСОБА_1 через АТ КБ «ПриватБанк» (сервіс LiqPay), що підтверджується витягом з реєстру виданих кредитів про транзакцію перерахування суми кредиту.

Рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд залишив без змін рішення судів з огляду на таке.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені
Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон), відповідно до частини третьої статті 11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі
суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється в довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями,
підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким,
що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 цього Закону також визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну
систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядалася, оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Еквіфін Україна» надіслало ОСОБА_1 за допомогою засобів зв’язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний
договір між сторонами не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками
якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1, цей правочин відповідно до Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі No 757/40395/20 (провадження No 61-16059св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769406.