Щодо визнання судом недопустимим доказом протоколу огляду місця події та речових доказів

Огляд предмета в приміщенні не вказує на обшук самого приміщення. Якщо з відеозапису огляду особистих речей свідка вбачається, що огляд інших предметів, розміщених у тому ж приміщенні, виходить за межі огляду його особистих речей, однак свідок не заперечує проти цього, а за результатами слідчої дії не було виявлено та вилучено предметів, які були б визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, то визнання протоколу огляду в цій частині недопустимим не впливає на допустимість проведення огляду особистих речей свідка загалом.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кожного окремо) за ч. 3 ст. 368 КК. Цим же вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 27 — ч. 3 ст. 368 КК.

Апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне визнання апеляційним судом недопустимим доказом протоколу огляду місця події та речових доказів.

Як установив апеляційний суд, у вказаному протоколі зафіксовано факт огляду
кабінету бухгалтерії, під час якого за робочим столом ОСОБА_7 в її особистій
сумочці виявлено та вилучено 16 200 грн, 506 доларів США, 2 800 грн, 380 євро та 5 000 доларів США, які потім були поміщені та опечатані в поліетиленовому прозорому пакеті. Згідно із заявою ОСОБА_7 надала згоду слідчому та працівникам СБУ на проведення огляду її робочого кабінету, а також огляду її сумки.

Дослідивши ці докази, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в кабінеті був проведений обшук, процесуально оформлений протоколом огляду. При цьому органом досудового розслідування не було отримано дозволу в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Крім того, як зазначив апеляційний суд, доводи прокурора про те, що огляд,
проведений на підставі заяви свідка ОСОБА_7, не можна брати до уваги як підставу для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді, оскільки ВС у своїх рішеннях (постанови від 26.02.2019 у справі No 266/4000/14-к, від 12.02.2019 у справі No 159/451/16-к) вказував, що для з’ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, не обмежуючись наявністю письмового підтвердження такої. Разом з тим, як установлено в суді першої інстанції та під час допиту ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, письмову згоду на огляд приміщення вона надавала через тиждень після проведення огляду, при цьому не була ані власником, ані володільцем приміщення.

Проте, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції визнав
недопустимим доказом протокол огляду місця події фактично лише на підставі
показань свідка ОСОБА_7 про те, що письмову згоду на огляд приміщення вона надавала через тиждень після проведення огляду, не будучи при цьому ані власником, ані володільцем приміщення.

Апеляційний суд хоча і послався на відповідну практику ВС, однак проігнорував висновки про те, що наявність згоди на огляд, обшук або інші дії в житлі чи іншому володінні особи може встановлюватися на підставі сукупності обставин, та обмежився у своєму рішенні лише оцінкою вищевикладених показань свідка. До того ж в оскарженій ухвалі відсутній аналіз відеозапису, долученого до протоколу огляду, зокрема не зазначено, чи зафіксовано на ньому обставини огляду і будь-які інші відомості, які свідчать про відмову свідка надати доступ до приміщення кабінету. Отже, в ухвалі суду відсутнє належне обґрунтування тих обставин, що огляд робочого кабінету свідка ОСОБА_7 був проведений усупереч її волі.

Між тим, з відеозапису вказаної слідчої дії убачається, що її було розпочато на вулиці, де ОСОБА_7 на запитання слідчого повідомила, що в неї в сумочці містяться гроші. Надалі слідчий запитав ОСОБА_7, чи не заперечує вона проти
продовження проведення огляду в приміщенні, і за відсутності заперечень
останньої всі разом зайшли в приміщення бізнес-центру, піднялись на ліфті та пройшли до робочого кабінету ОСОБА_7, який вона сама і відкрила. З відеозапису видно, що на шляху до кабінету оператор фіксує камеру саме на сумочці ОСОБА_7. Вже в кабінеті проводився огляд вмісту сумочки з опечатуванням її вмісту. При загальній тривалості відеозапису слідчої дії 42 хв. огляд продовжувався близько 36 хв. Тобто з ходу вказаної слідчої дії убачається, що предметом огляду була саме сумочка ОСОБА_7, в якій, як повідомила остання ще на вулиці перед початком огляду, містилися гроші.

Апеляційний суд дійшов висновку, що в цьому випадку проведення огляду місця події фактично мало характер обшуку, оскільки під час огляду правоохоронці
відкривали шухляди столів та інших меблів, переглядали вміст власної сумочки
свідка ОСОБА_7.

Проте апеляційний суд не врахував, що проведення огляду предмета в приміщенні не є рівноцінним і не вказує на проведення обшуку самого приміщення.

З відеозапису дійсно вбачається, що ОСОБА_7 на прохання слідчого самостійно
відкрила сейф. Наприкінці слідчої дії видно, що слідчий оглядає вміст сейфа.

Навіть якщо припустити, що такий огляд сейфа виходив за межі огляду сумки
свідка, то ОСОБА_7 не заперечувала проти такого огляду, а за його результатом не було виявлено та вилучено предметів, котрі надалі було визнано речовими
доказами у кримінальному провадженні.

У будь-якому випадку визнання протоколу огляду недопустимим у цій частині не впливає на допустимість проведення огляду сумочки свідка загалом.

Надання ж письмової згоди на огляд через тиждень після його проведення підтверджує інформовану згоду свідка на здійснення вказаної слідчої дії, оскільки протягом зазначеного часу вона мала можливість обдумати та оцінити наслідки проведення огляду, за необхідності порадитися з адвокатом і, якщо б вважала своє право порушеним, могла не надавати письмового підтвердження слідчому щодо проведення огляду.

Крім того, визнаючи недопустимим доказом вищезазначений протокол, апеляційний суд також не обґрунтував, яким чином у ході огляду були порушені права обвинувачених у кримінальному провадженні.

Таким чином, апеляційний суд передчасно визнав недопустимими доказами
протокол огляду місця події з додатками та речові докази (грошові кошти).

Детальніше з текстом постанови ВС від 18.07.2022 у справі No 520/3608/15-к (провадження No 51-4002км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105372100.