Слідчий експеримент не обов’язково повинен проводитися на місці події злочину. Якщо слідчий експеримент було проведено у бюро судово-медичної експертизи за участю підозрюваних з метою відтворення механізму, характеру та способу спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що можливо відтворити, не прив’язуючись до місця скоєння злочину, то результати, отримані в результаті проведення цієї слідчої дії, є допустимим доказом.
Відсутність у протоколі слідчого експерименту даних про марку та технічні характеристики фотоапарата, який використовувався під час проведення цієї слідчої дії, не ставить під сумнів допустимість цього протоколу, якщо фотоапарат використовувався для простого фотографування дій, що демонструвалися засудженими, і для наступного складання фототаблиць до протоколів
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватими і засудив ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 187; пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційних скаргах захисники вважають недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через те, що в їх описовій частині не вказано представника потерпілого, який його підписав, не зазначено марку фотоапарата, його технічні можливості, електронних носіїв
інформації, а також всіх учасників слідчої дії, які брали участь при її проведенні і
зображені на фотографіях. Крім того, під час проведення слідчих дій засуджені
були пристебнуті кайданками за руку працівника поліції, що, на думку сторони
захисту, свідчить про необ’єктивність та недопустимість цього доказу. Звертають увагу і на те, що ці слідчі дії були проведені в приміщенні бюро судово-медичної експертизи, а не безпосередньо на місці події, а тому фактично були зведені до допиту засуджених.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС погодився з висновками судів попередніх
інстанцій про те, що протоколи, складені за результатом проведення слідчих
експериментів за участі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відповідають вимогам КПК,
зокрема положенням статей 104–107 цього Кодексу.
Щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів через те, що вказані слідчі дії не були проведені безпосередньо на місці події, а в приміщенні бюро судово-медичної експертизи.
Положення ст. 240 КПК не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочину (постанова ККС від 14.07.2022
(справа No 607/12407/16-к, провадження No 51-5986км20).
Вказані слідчі дії були проведені за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою відтворення механізму, характеру та способу спричинення потерпілому тілесних
ушкоджень, що можливо відтворити не прив’язуючись до місця скоєння
злочину, а тому проведення слідчих експериментів у приміщенні бюро судово-
медичної експертизи не свідчить про недопустимість їх результатів як доказів.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_11 відмовилася від проведення слідчого експерименту за її участі в приміщенні бюро судово-медичної експертизи, а наполягала на проведенні на фактичному місці події, однак слідчий їй відмовив, ККС відхиляє, оскільки у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_11, відповідно до якої остання, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовилася від одночасного допиту і слідчого експерименту за її участі. Даних про те, що ОСОБА_11 наполягала на проведенні слідчого експерименту за її участі на місці вчинення злочину матеріали справи не містять.
Щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів через те через те, що слідчі експерименти мали ознаки допиту ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і показань, від яких вони відмовилися у судовому засіданні.
Суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили протоколи слідчих
експериментів за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та встановили, що зазначені
слідчі дії проведені із дотриманням вимог чинного кримінального
процесуального закону.
Той факт, що в судовому засіданні засуджені змінили свої показання не є підставою для визнання протоколів слідчих експериментів недопустимими
доказами, оскільки слідчий експеримент та показання, як вже було вказано
вище, є окремими процесуальними джерелами доказів. До того ж, у цьому
випадку під час слідчих експериментів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в присутності
своїх захисників, понятих і спеціаліста, не лише розповіли, але й показали
механізм, характер та спосіб спричинення потерпілому тілесних ушкоджень
кожним співучасником злочину, зокрема й ОСОБА_11. Слідчі експерименти
відбувалися у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин
події. Це свідчить про те, що ці слідчі дії були проведені з дотриманням вимог
закону та прав засуджених, а тому вони є допустимими доказами.
З урахуванням наведеного ККС погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ці слідчі дії проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК, а тому підстав вважати, що із засудженими було проведено таку слідчу дію як допит, про що наголошує сторона захисту, немає.
Щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів через невідповідність цих протоколів вимогам КПК та порушення порядку їх складання.
Що стосується доводів захисту про незазначення марки фотоапарата, його технічних можливостей, електронних носіїв інформації, а також усіх учасників слідчої дії, які брали участь під час слідчої дії і зображені на фотографіях, то ККС відхиляє ці твердження виходячи з такого.
Відсутність у цих протоколах даних про марку фотоапарата, як і незазначення його технічних характеристик, не ставить під сумнів допустимість цих протоколів, оскільки, по-перше, цей фотоапарат використовувався для простого фотографування демонстрованих засудженими дій і подальшого складання фототаблиць до протоколів, а тому конкретна його марка і технічні характеристики не мають вирішального значення для цих цілей, іншого сторона
захисту не довела, по-друге, в ході судових розглядів захист не заперечував того, що фотографування здійснено саме під час слідчих експериментів за місцем їх проведення та за участю засуджених, як вказано у протоколах. На цих же підставах ККС відхиляє твердження захисту про те, що в матеріалах кримінального провадження не збережені електронні носії інформації щодо
фотографій та те, що фототаблиці не підписані всіма учасниками слідчих дій.
Посилання захисників на незазначені у протоколах слідчих експериментів всіх учасників слідчих дій, носять формальний характер без конкретизації того, кого саме не було вказано, яке значення або вплив ці особи мали на результати
проведених слідчих дій.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 27.02.2023 у справі No 200/9992/16-к https://reyestr.court.gov.ua/Review/109433405