У рамках правопросвітницького проєкту «Правосвідомість» Вищої школи адвокатури НААУ Ольга Михальчук, адвокат, член Центру сімейного права, провела вебінар на тему: «Шлюбний договір. Як врегулювати майнові відносини подружжя на майбутнє?».
Лектор схарактеризувала поняття шлюбного договору, визначивши його як письмову угоду між чоловіком і дружиною або нареченими про вирішення спірних питань життя сім’ї, що регулює їхні майнові відносини, права та обов’язки.
Ольга Михальчук зауважила, що в українське законодавство поняття шлюбного договору (раніше «шлюбний контракт») введене 23 червня 1992 року, а з 2002 року (прийняття Сімейного кодексу України) шлюбний контракт «трансформувався» у шлюбний договір (ст. 92 – ст.103 Сімейного кодексу).
Адвокат звернула увагу на наступні особливості шлюбного договору:
- Сторонами шлюбного договору можуть бути:
- – особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (наречені до шлюбу);
- – подружжя (чоловік і дружина в шлюбі);
- – неповнолітні (якщо наявна письмова згода батьків засвідчена нотаріусом).
- Шлюбний договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню;
- Дія шлюбного договору починається у день реєстрації шлюбу (наречені) / або у день нотаріального посвідчення (для подружжя).
- Порядок оформлення договору:
- – посвідчення у нотаріуса;
- – особиста присутність (заборона за дорученням).
- Строк дії шлюбного договору – загальний / строки тривалості окремих прав та обов’язків / після розірвання шлюбу (окремі умови).
- Для укладення шлюбного договору необхідні такі документи:
- – паспорт кожного з подружжя;
- – свідоцтво про укладення шлюбу (або довідка про подачу заяви до відділу ДРАЦС)
- – правовстановлюючі документи на конкретне майно, щодо якого визначається режим власності, або яке буде підлягати розподілу.
Говорячи про зміст та умови шлюбного договору, Ольга Михальчук відзначила, що шлюбний договір регулює:
- правовий режим майна;
- порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу;
- порядок користування майном та житлом;
- право на утримання одного з подружжя, його строки та розмір;
- інші умови, що регулюють майнові відносини між подружжям.
Як приклад умов, які можна передбачити у договорі, лектор перелічила такі:
- «майно, нажите подружжям під час шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім’я зареєстровано рухоме та нерухоме майно»;
- «у випадку розірвання шлюбу на все нажите під час шлюбу майно визначається такий правовий режим власності: 2/3 (дві третіх) частки спільного майна – перейде у власність дружині, 1/3 (одна третя) частка спільного майна – чоловіку»;
- «весільні подарунки, а також одержані подружжям під час шлюбу інші подарунки, призначені для користування обох з подружжя, в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, а у випадку розірвання шлюбу — власністю того з подружжя, чиїми родичами (друзями, знайомими, співробітниками та ін.) ці подарунки були зроблені»;
- «доходи кожного з подружжя є його особистою власністю, якою він має право розпоряджатися на свій розсуд», «доходи ФОП», «частка в компанії»;
- про порядок несення витрат: на придбання нерухомості, погашення боргів, іпотеки, відпустки, подорожі, розваги, побутових та повсякденних витрат;
- про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
- про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;
- про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі.
Натомість не можуть бути врегульовані шлюбним договором:
- особисті стосунки подружжя (інтимні стосунки, зради, емоції, праця, відпочинок);
- особисті стосунки між подружжям та дітьми, окрім витрат на утримання (спілкування, проживання);
- шлюбний договір не може зменшувати обсягу законних прав дитини;
- не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (дискримінація набуття всього майна на користь одного з подружжя);
- не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації;
- про розпорядження майном у разі смерті одного з подружжя.
Зміна умов шлюбного договору може відбуватися:
- за згодою сторін (угода посвідчується нотаріально);
- за рішенням суду (якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення).
Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.
Шлюбний договір може бути розірвано:
- за рішенням суду;
- з підстав, що мають істотне значення в разі неможливості його виконання;
Шлюбний договір визнається недійсним:
- – порушення нотаріальної форми договору;
- – зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
- – включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
- – укладення договору під впливом обману, насильства, помилка однієї зі сторін договору;
- – укладення договору і використання з метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Адвокат зазначила, що шлюбний договір також може бути укладено з іноземцем, для цього необхідна наявність документа про легальне перебування на території України:
- – дійсний паспорт з відміткою про перетин кордону;
- – посвідка на тимчасове (або постійне) проживання в Україні.
При укладенні шлюбного договору з іноземцем слід врахувати наступне:
- Умови шлюбного договору не можуть суперечити чинному законодавству України.
- Такий договір укладатиметься двома мовами, офіційний переклад має бути засвідчений перекладачем.
- Якщо пара — громадяни з різних країн, необхідно обов’язково прописати, право якої країни буде застосовуватися до такого договору.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.