У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід на тему: “Сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в умовах воєнного стану”. Лектором заходу виступила Світлана Савицька – адвокат, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, член Комітету з цивільного права та процесу НААУ, доцент кафедри правосуддя Державного університету інфраструктури та технологій, член правління ГО «Центр сімейно-правових досліджень» та ГО «Студія сучасного права». Лектор розповіла про категорії дітей, які потребують допомоги, нормативні акти, які регулюють права дітей та процедуру усиновлення в умовах воєнного стану.
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Які категорії дітей можна зазначити такими, які потребують допомоги?
- Діти, які загубились
- Діти, батьки яких загинули чи померли
- Діти, які залишились без батьківського піклування
- Діти-сироти
- Діти, позбавлені батьківського піклування
Найскладніше вирішувати подальшу долю дітей, які загубилися або їхні батьки загинули чи померли. Таким дітям важко, на сьогодні, визначити статус для того, щоб на законодавчому рівні продовжити їх влаштування в сім’ї.
Чому важливо пам’ятати про статус дітей?
Тому що статус, в першу чергу, пов’язаний з обліком дітей.
Нормативні акти, які регулюють влаштування дітей
- Сімейний кодекс України
- Закон України «Про охорону дитинства»
- Постанова Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 № 866 (ця Постанова регламентує порядок взяття дитини на відповідний огляд відповідними органами, а також регулює надання дитини відповідного статусу)
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», від 01.06.2020 № 585
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», від 08.10.2008 № 905
З початком військових дій, тимчасове влаштування дитини потребувало негайної реакції.
Постанова №866 зазначає, що тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитини, розлученої із сім’єю, проводять у межах компетенції.
Тимчасовим влаштування дітей займається служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.
Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитина, розлучена із сім’єю, тимчасово може бути влаштована у:
- сім’ю родичів, знайомих;
- сім’ю патронатного вихователя;
- притулок для дітей служби у справах дітей;
- центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
- центр соціальної підтримки дітей та сімей;
- соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
- будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення;
- стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей;
- стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг.
Діти, які залишилися без піклування батьків, під час воєнного стану:
- діти, батьки яких загинули (свідоцтва про смерть відсутні), та відсутні такі близькі родичі, як баба, дід, повнолітні сестра, брат, мачуха, вітчим;
- діти, батьки або близькі родичі яких не виходять на зв’язок, або перебувають в місцях активних обстрілів, під завалами, поранені в лікарнях.
23 березня 2022 року Міністерство соціальної політики України зазначили про те, що Постанова 866, а саме пункт 31 потребує змін. Згідно з яким діти, які залишилися без піклування батьків, під час воєнного стану можуть бути влаштовані у прийомні сім’ї чи дитячі будинки сімейного типу на умовах тимчасового влаштування.
Також Міністерство соціальної політики України спростили процедуру влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку або піклування родичів.
Тобто, сьогодні тимчасове влаштування може здійснюватися ДО прийняття рішення про влаштування дитини.
Міністерство соціальної політики України запропонували спрощений пакет документів для родичів, які бажають взяти дитину під опіку, піклування, а саме:
- заява;
- копія паспорта;
- документи, що підтверджують сімейні, родинні зв’язки або інший зв’язок особи з дитиною (свідоцтво про хрещення або інший документ, виданий релігійною організацією);
- довідку від нарколога та психіатра про можливість виховання дитини;
- довідку або заяву опікуна щодо відсутності судимості.
Під час воєнного стану зробили необов’язковим для кандидатів в опікуни та піклувальників проходження курсу навчання з виховання дітей, які залишились без батьківського піклування.
Усиновленню підлягають діти, які мають спеціальний статус. Якщо говорити про дітей, які можуть бути усиновлені – це тільки діти-сироти і діти, які позбавлені батьківського піклування.
Для кандидатів-усиновлювачів існує відповідний перелік документів, які вони мають зібрати.
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання.
До заяви додаються такі документи:
1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС.
У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
4) висновок про стан здоров’я кожного заявника;
5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Висновок про можливість бути усиновлювачами оформляється згідно з визначеними Мінсоцполітики вимогами на бланку служби у справах дітей, підписується її керівником, засвідчується печаткою та видається кандидатам в усиновлювачі.
Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини повинен бути обґрунтованим та містити інформацію про доцільність (недоцільність) усиновлення та відповідність (невідповідність) інтересам дитини.
Разом з висновком повертаються пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та завірені підписом керівника (заступника керівника) служби у справах дітей документи, подані кандидатами в усиновлювачі, із зазначенням служби у справах дітей, в якій вони перебувають на обліку, та облікового номера.
Строк дії висновку про можливість бути усиновлювачами становить один рік від дати видачі. Строк дії висновку може бути продовжений, але не більш як на один рік.