Спадкоємці не наділені правом вимагати внесення змін до актових записів інших осіб, крім цього спадкоємця чи померлого спадкодавця

19 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу адвоката Пашинського А.Л. –
представника ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі No 460/1755/19 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа – ОСОБА_2 про визнання незаконним та анулювання актового запису.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі – відповідач) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: визнати протиправними дії відповідача, які мали місце 21.08.2004 щодо внесення змін до актового запису від 26.12.1968 No1971 про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині внесення змін до графи «Відомості про батька», де прізвище батька з «ОСОБА_4» змінено на «ОСОБА_5» та у графу «Відомості про батька: дата народження» де інформація «відсутня» змінено на «ІНФОРМАЦІЯ_2»; визнати незаконними та скасувати зміни від 21.08.2004 внесені до Актового запису в частині, що наведена вище.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, за заповітом та згідно спадкового
договору від 10.11.2018; після смерті ОСОБА_7 на адресу позивачки надійшла
позовна заява ОСОБА_2, з якої вона дізналась, що батьком останньої, у зміненому актовому записі про народження, зазначено спадкодавця ОСОБА_6.

Позивач вважала дії відповідача, які мали місце 21 серпня 2004 року, по внесенню змін до актового запису No1971 від 26.12.1968 про народження
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, неправомірними, а змінений актовий запис, де прізвище батька дитини змінено з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_5» та додано інформацію щодо дати народження батька дитини «ІНФОРМАЦІЯ_4», таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що при реєстрації народження ОСОБА_3 батько був записаний зі слів матері, а отже підставою для внесення змін до актового запису про батька дитини може бути або рішення суду про встановлення батьківства, або заява батька про визнання батьківства. ОСОБА_1 вказувала, що відповідач зазначав підставою для внесення змін до актового запису висновок, складений Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а відтак вважала що такі дії суперечать чинному, на час вчинення дій відповідачем законодавству.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено, оскільки необхідною підставою для внесення зміни до актового запису щодо відомостей про батька, мало бути саме рішення суду про визнання батьківства.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінив, доповнивши їх мотивами постанови Верховного Суду.

ОЦІНКА СУДУ

Колегія суддів Верховного Суду вказала, що суди попередніх інстанцій дійшли
вірних висновків, що у випадку встановлення батьківства, висновок відділу
реєстрації актів цивільного стану не може бути підставою для внесення змін до актового запису.

У пункті 2.12 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану визначено, що зміни, доповнення,
виправлення вносяться в актові записи цивільного стану на підставі рішення суду про визнання батьківства, при цьому в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов’язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Крім того, пунктом 2.12. Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану передбачено, що за наявності заяви матері та батька дитини про визнання батьківства в актовий запис про народження, який складено відповідно до статті 135 СК (відомості про батька внесені за заявою матері), уносяться відомості про батька, змінюється по батькові дитини і, на бажання батьків змінюється її прізвище. Також можливо внести відомості про батька дитини на підставі заяви батька дитини.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6, визнано недієздатним його заява, навіть за наявності, не могла створювати юридичних наслідків. А тому, з огляду на викладені обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною підставою
для внесення зміни до Актового запису щодо відомостей про батька, мало бути саме рішення суду про визнання батьківства. Таким чином, станом на 21.08.2004, необхідні підстави для внесення змін до Актового запису про народження ОСОБА_3, у відповідача були відсутні, а дії по внесенню змін, які було ним здійснено на підставі Висновку, складеного ВРАЦС-1, були неправомірними і як наслідок незаконними.

Відповідно до статті 189 розділу V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної
заяви батьків або судового рішення, а в разі смерті матері, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав чи неможливості встановити місце її проживання – за заявою батька. Реєстрація встановлення батьківства щодо дітей, які досягли повноліття, допускається лише за їх згодою. Тобто, всупереч вимогам вказаної норми, відповідач вніс зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 щодо відомостей про батька не на підставі рішення суду про встановлення батьківства, а на підставі Висновку, що свідчить про неправомірність дій відповідача та підтверджує незаконність таких змін.

Відповідно до пункту 4.4 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджених наказом МЮУ від 12.01.2011
No96/5 (зареєстровано в МЮУ 14.01.2011 за No55/18793; далі – Правила; в редакції, чинній на час судового розгляду справи) актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі: рішення суду; висновку районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи; висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях містах Києві та Севастополі про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану; висновку дипломатичного представництва або консульської установи України про анулювання первинного актового запису
цивільного стану. Згідно пункту 4.6 Правил відділ державної реєстрації актів
цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України анулює первинні актові записи цивільного стану на підставі рішення суду про: анулювання актового запису цивільного стану.

Щодо доводів касатора про непідсудність адміністративному суду даної справи та безпідставності визнання ОСОБА_1, як належного позивача у справі, Верховний Суд зазначив наступне. З приводу вказаного питання, суди попередніх інстанцій зазначали, що з урахуванням вимог статті 2, 19 КАС України, положень статті 22 Закону No2398-VI вказаний спір щодо дій органу державної реєстрації актів цивільного стану по внесенню змін до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції і належним позивачем у даній справі є особа, наділена правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану. Такі особи визначені частиною другою статті 22 Закону No2398-VI та пунктом 2.5 Правил та до категорії таких осіб відносяться зокрема спадкоємці, а отже позивачка, яка є спадкоємицею померлого ОСОБА_6, була належним позивачем у справі.

Колегія суддів Верховного Суду частково не погодилася із такими висновками.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір –
спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б
одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних
повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною
зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частини першої статті 5 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Виходячи зі змісту статті 22 Закону No2398-V, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що положення такої статті не наділяють спадкоємців правом вимагати внесення змін до актових записів інших осіб, ніж цей спадкоємець чи померлий спадкодавець. А відтак, з встановлених обставин у даній справі випливає, що ОСОБА_1 не могла реалізувати процедуру щодо внесення змін у актовий запис ОСОБА_2, передбачену статтею 22 Закону No2398-V.

Колегія суддів звернула увагу, що засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (частина 1 статті 1 цього Кодексу). Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини врегульовано положеннями статті 137 Сімейного кодексу України.

Так, зокрема, частина 3 цієї статті Кодексу передбачає, що якщо через поважні
причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти. Верховний Суд вказав, що ОСОБА_1 не могла реалізувати процедуру, передбачену статтею 137 Сімейного кодексу України щодо оспорювання батьківства після смерті її спадкодавця в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не є дитиною ОСОБА_6 .

Верховний Суд також зауважив, що під предметом позову розуміється певна
матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Виходячи із предмету та підстав даного позову, встановлених обставин справи
та характеру спірних правовідносин, позивач не просила внести зміни в актовий
запис третьої особи чи анулювати актовий запис ОСОБА_2 від 26.12.1968 No1971.
Питання встановлення певних юридичних фактів (батьківства) також не охоплюється даним предметом та підставами позову. Окрім того, позивач не зверталась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису ОСОБА_2 щодо відомостей про батька останньої тощо. Натомість, позивач звернулась до суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача, які мали місце 21.08.2004 щодо внесення змін до актового запису від 26.12.1968 No1971 про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині внесення змін до графи «Відомості про батька», де прізвище батька з «ОСОБА_4» змінено на «ОСОБА_5» та у графу «Відомості про батька: дата народження» де інформація «відсутня» змінено на «ІНФОРМАЦІЯ_2» та визнання незаконними та скасування зазначених змін від 21.08.2004 внесених до Актового запису в цій частині.

А тому, в аспекті спірних правовідносин, та обставин справи, даний спір та обраний позивачем спосіб захисту для відновлення порушених прав інтересів
позивача, з урахуванням вимог статті 2, 19 КАС України щодо дій органу державної реєстрації актів цивільного стану по внесенню змін до актового запису цивільного стану, слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.

В контексті наведеного, Верховний Суд також вважав за можливе визнати ОСОБА_1, яка станом на час подання позову була спадкоємицею за заповітом
та спадковим договором, як належного позивача, у даній справі, в якій оскаржуються дії органу державної реєстрації актів цивільного стану по внесенню змін до актового запису цивільного стану іншої особи, в частині внесення змін у графу про батька цієї особи, – спадкодавця позивача, з підстав порушень порядку та процедури внесення таких змін.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо належності даної справи до юрисдикції адміністративних судів та визначення ОСОБА_1 як належного позивача у цій справі, проте, мотиви, на підставі яких суди дійшли до наведених висновків, змінив, виклавши їх в редакції
даної постанови.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі No 460/1755/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106338926.