Включення до порядку денного установчих зборів співвласників питання про затвердження кошторису витрат на новостворене ОСББ і розміру внесків його співвласників з оформленням відповідного рішення зборів у складі загальних питань, що розглядалися установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, не може бути самостійною підставою для визнання недійсним рішення зборів у зазначеній частині.
Особа, яка голосувала за відповідні питання порядку денного зборів ОСББ (або, отримавши можливість проголосувати, не заперечувала щодо ухвалення відповідного рішення), не може надалі заперечувати в суді дійсність цього рішення, прийнятого зборами ОСББ, оскільки така особа діятиме всупереч власному волевиявленню на зборах співвласників і буде таким чином вводити в оману інших співвласників, які покладалися на первісне волевиявлення цієї особи.
1 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» про визнання недійсними та скасування рішень, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та є членом ОСББ «Квартет, 16-В».
2 квітня 2019 року відбулися установчі збори співвласників багатоквартирного
будинку з письмовим опитуванням співвласників, про що складено протокол No1 від 17 квітня 2019 року щодо прийняття рішень з 21 питання порядку денного зборів.
Позивач, серед іншого, вважав, що при скликанні та проведенні оспорюваних
установчих зборів у порушення приписів частини тринадцятої статті 6, частини
дев’ятої статті 10 Закону України від 29 листопада 2001 року No 2866-III «Про
об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон No 2866-ІІІ)
було перевищено компетенцію з питань 9 і 10 порядку денного зборів, оскільки
затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, а також переліку і розміру внесків віднесено законом до повноважень загальних
зборів співвласників, а не установчих зборів.
Представники власників квартир No 17, No 21, No 5, No 68, No 104, які брали
участь в оспорюваних установчих зборах співвласників багатоквартирного
будинку, не мали права голосувати на таких зборах, позаяк їх доручення не надавали обсягу відповідних повноважень для участі в установчих зборах; до листків письмового опитування не додано копій довіреностей на представників від імені власників цих квартир, тому не вбачається можливим установити наявність у них повноважень на участь у зборах від імені їх довірителів.
Господарські суди задовольнили позов в частині визнання недійсними рішення No 9 «Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території» та No 10 «Затвердження переліку та розмірів внесків» установчих
зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний
господарський суд у складі Верховного Суду зауважив на тому, що однакове
розуміння правильності розмежування судової юрисдикції в такій категорії спорів сприятиме розумній передбачуваності судових рішень та єдиному підходу у вирішенні правової проблеми визначення предметної юрисдикції у спорах між фізичними особами – співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ щодо визнання недійсними рішень зборів ОСББ з будь-яких питань їх порядку денного.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 6 Закону No 2866-ІІІ визначено загальний порядок проведення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку й обов’язкові рішення, які включаються до порядку денного таких зборів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість,
добросовісність та розумність віднесені до загальних засад цивільного
законодавства. Тому законодавство підлягає тлумаченню виходячи із цих засад.
Зокрема, слід мати на увазі, що юридична особа вже з моменту її створення
повинна мати цивільну дієздатність, яку юридична особа набуває через свої
органи (частина перша статті 92 ЦК України). Отже, Закон No 2866-ІІІ необхідно
тлумачити таким чином, щоб він забезпечував набуття дієздатності ОСББ через
його органи з моменту реєстрації ОСББ.
Статтею 6 цього Закону не передбачено заборони щодо внесення до порядку
денного установчих зборів інших питань діяльності ОСББ, зокрема щодо прийняття рішень, які віднесено статтею 10 Закону No 2866 -ІІІ до виключної компетенції загальних зборів ОСББ (обрання його органів управління, вирішення інших питань організації діяльності об’єднання затвердженням первісного кошторису, визначення розміру членських внесків). Під час здійснення господарської діяльності загальними зборами можуть бути внесені зміни до кошторису за поданням правління ОСББ виходячи із компетенції правління щодо підготовки кошторису, балансу об’єднання та річного звіту відповідно до частини двадцятої статті 10 Закону No 2866-ІІІ.
Ще до державної реєстрації ОСББ воно повинне прийняти рішення про обрання
членів правління ОСББ. Водночас відповідно до частини дев’ятої статті 10 Закону
No 2866-ІІІ таке повноваження належить до виключної компетенції загальних
зборів співвласників як вищого органу управління ОСББ. Тому Велика Палата
Верховного Суду вважає, що компетенція установчих зборів ОСББ не обмежується повноваженнями, визначеними частиною тринадцятою статті 6 Закону No 2866-ІІІ, а установчі збори вправі також приймати рішення, передбачені статтею 10 цього Закону, в тому числі рішення про затвердження кошторису, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону No 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК
України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення
установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.
З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата
Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі No 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного
судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку,
щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання
будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі
положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість
господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.
Застосовуючи принцип добросовісності щодо поведінки співвласників
багатоквартирного будинку, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що особа,
яка голосувала «за» відповідні питання порядку денного зборів ОСББ (або, отримавши можливість проголосувати, не заперечувала щодо прийняття відповідного рішення), не може в подальшому заперечувати у суді дійсність цього рішення, прийнятого зборами ОСББ, оскільки така особа діятиме всупереч власному волевиявленню на зборах співвласників і буде таким чином вводити в оману інших співвласників, які покладалися на первісне волевиявлення цієї особи.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій не з’ясували, чи заперечував позивач проти рішень, ухвалених з питань 9, 10 порядку денного зборів ОСББ, а відтак не встановили, чи узгоджується з принципом заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) звернення ОСОБА_1 із позовом до ОСББ про визнання недійсними та скасування рішень із питань 9, 10 порядку денного оспорюваних зборів і чи є порушеними права позивача як співвласника майна у багатоквартирному будинку на прийняття рішень утвореним співвласниками ОСББ з огляду на те, що ОСОБА_1 брав участь у цих зборах як власник нежитлового приміщення No 108 площею 783,9 кв. м, а згідно з протоколом зборів співвласників «проти» проголосувала тільки одна особа, площа квартири якої становить 77,8 кв. м.
Рішення зборів співвласників щодо визначення розміру витрат на управління
багатоквартирним будинком не може бути визнано недійсним тільки тому, що загальні збори співвласників відбулися у формі «установчих зборів», а не «загальних зборів», як це передбачено статтями 6, 10 Закону No 28 66-ІІІ, оскільки така процедура не нівелює волевиявлення самих співвласників щодо складу витрат на утримання багатоквартирного будинку (кошторису), розміру та порядку здачі співвласниками внесків на утримання спільного майна у ньому.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що включення до порядку денного установчих зборів співвласників питання про затвердження кошторису витрат на новостворене ОСББ і розміру внесків його співвласників з оформленням відповідного рішення зборів у складі загальних питань, що розглядалися установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, може бути самостійною підставою для визнання недійсним рішення зборів у зазначеній
частині.
Тому вирішення спору, що розглядається у цій справі, залежить від того, скільки голосів співвласників віддано за спірні рішення установчих зборів ОСББ та чи відповідає така кількість вимогам, установленим статтею 10 Закону No 2866-ІІІ.
За приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону No 2866-ІІІ рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок
управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, – більшістю голосів.
Отже, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення
переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону No 2866-ІІІ, застосовувати
положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо
кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової
території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті
внесками і платежами співвласників.
У цій справі судами не досліджувалися положення статуту відповідача, які були затверджені на установчих зборах, та не встановлювалося, яка кількість голосів співвласників необхідна для прийняття рішення щодо визначення розміру внесків співвласників та затвердження кошторису.
Оцінюючи доводи позивача про обов’язкове нотаріальне посвідчення довіреності від 10 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_7, зокрема, брати участь в установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та у письмовому опитуванні співвласників під час установчих зборів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до частини п’ятої статті 245 ЦК України в редакції, яка діяла на час проведення оспорюваних зборів, довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством. Законом No 2866-ІІІ не передбачено спеціальних вимог щодо посвідчення довіреності на представництво інтересів співвласника в ОСББ, а Законом No 417-VІІІ визначено, що голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства (абзац п’ятий частини восьмої статті 10 цього Закону).
Оскільки рішення зборів співвласників оформлюються протоколом, який
вчиняється в письмовій формі, то довіреність на участь у таких зборах має
вчинятися в письмовій формі. При цьому обов’язкового нотаріального посвідчення такої довіреності законом не передбачено. Особливості представництва інтересів члена ОСББ в роботі його органів управління можуть визначатися статутом ОСББ.
З огляду на таке Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх
інстанцій дійшли правильного по суті висновку про необов’язковість нотаріального посвідчення довіреності ОСОБА_3 на право участі та голосування на загальних зборах, але з інших підстав.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за змістом довіреностей, виданих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, вбачається, що довірителями не надано
своїм представникам повноважень на участь в установчих зборах співвласників
багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з правом голосу, а також у письмовому
опитуванні співвласників під час установчих зборів, оскільки вони були наділені
повноваженнями на участь в загальних зборах.
Велика Палата Верховного Суду вважає такі правові висновки передчасними,
оскільки вони випливали із помилкових висновків судів першої та апеляційної
інстанцій про те, що установчі збори є такими, на яких не можуть вирішуватися
питання, віднесені до компетенції загальних зборів ОСББ/
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним
скасувати постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду в частині
задоволених вимог, направивши справу в цій частині на новий розгляд до суду
першої інстанції для дослідження зазначених обставин, які мають значення для прийняття рішення у цій справі.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 1 лютого 2022 року у справі No 910/5179/20 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103283361.