Статтею 53 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) передбачено, що сторони (держави) вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб належні обмежувальні або захисні приписи були доступними для жертв усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції. Застосування цієї статті означає, що суд має право видати обмежувальний припис незалежно від результатів цивільного, адміністративного чи кримінального провадження.
Про це розповіла суддя КЦС ВС Ганна Коломієць, повідомляє прес-служба Судової влади.
Під час розгляду справ щодо видачі обмежувального припису КЦС ВС зробив висновок, що спір між сторонами про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей або про поділ майна подружжя не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису (справи № 753/8626/19, 640/23804/18).
«Тобто суд повинен чітко розмежовувати, яку мету ставить перед собою заявник: він дійсно хоче уникнути домашнього насильства та захистити себе від такого насильства чи, можливо, він намагається таким способом вирішити певний сімейний спір», – сказала суддя КЦС ВС.
Крім того, суддя зауважила, що при розгляді справ про видачу обмежувального припису суд має звертати увагу насамперед на потреби потерпілих від насильства осіб, особливо дітей, якщо домашнє насильство хоч якось їх торкнулося або ж вони стали свідками такого насильства.
Що стосується форм домашнього насильства, то, як зазначила спікерка, здебільшого на розгляд до КЦС ВС надходили справи щодо видачі обмежувального припису в разі застосування психологічного та економічного насильства, іноді поєднаного з фізичним насильством (справ щодо застосування сексуального насильства до КЦС ВС не надходило).
Ганна Коломієць акцентувала на таких висновках касаційного суду:
- видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання в безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком /дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства (справа № 753/10840/19);
- електронні докази у вигляді смс-повідомлень та запису телефонних розмов на підтвердження факту вчинення психологічного насильства суд повинен враховувати для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи (справа № 159/4550/19).
«Ми розуміємо, що така категорія справ, як видача обмежувального припису, ґрунтується передусім на дослідженні та ретельній оцінці доказів судами першої та апеляційної інстанцій. У більшості справ щодо видачі обмежувального припису КЦС ВС залишає рішення судів попередніх інстанцій без зміни. Причиною того є те, що заявники в касаційних скаргах, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, наполягають на переоцінці доказів саме Верховним Судом. Цього касаційний суд робити не може, оскільки є судом права, а не факту. І в тих випадках, коли суди правильно застосували норми матеріального права, не порушили норми процесуального права, їхні рішення залишаються в силі», – резюмувала доповідачка.