У національному законодавстві України такий юридичний інструмент протидії домашньому насильству, як видача обмежувального припису стосовно кривдника, який вчинив домашнє насильство або насильство за ознакою статі, передбачений статтями 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 21-5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Порядок застосування цього юридичного інструменту судами встановлений гл. 13 розд. ІV ЦПК України «Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису».
Про це зазначила Ганна Коломієць, суддя Верховного суду, повідомляє прес-служба Судової влади.
«Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, що може застосовуватися лише в інтересах постраждалих осіб. Водночас до нього можуть вдаватися не в будь-яких випадках, а в разі настання певних факторів і ризиків, які підлягають обов’язковому доказуванню. Незважаючи на те, що справи про видачу обмежувального припису розглядаються в окремому провадженні, суд обов’язково повинен ретельно та виважено оцінювати докази, на які посилається заявник при поданні заяви про видачу обмежувального припису», – сказала спікерка.
Доповідачка звернула увагу на один із висновків КЦС ВС, у якому йдеться про те, що сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних і допустимих доказів, які підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (справи № 640/23804/18, 635/4854/19, 336/5627/19, 754/6995/19, 363/3496/18).
Факт внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства не є безумовною підставою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (справи № 755/5273/19, 756/11732/18, 159/5880/18).
«Що означає “безумовною підставою”? Це значить, що не можна видавати обмежувальний припис тільки на підставі такої єдиної заяви, потрібні інші докази. Можливо, це будуть непрямі докази щодо вчинення домашнього насильства. Адже не виключено, що особи в деяких випадках можуть використовувати обмежувальні приписи як інструмент впливу одного з подружжя на іншого», – зауважила Ганна Коломієць.
«У таких випадках судді мають ретельно оцінювати моменти, коли обмежувальний припис може бути використаний заявником як засіб вирішення інших спорів у суді, а судове рішення про видачу обмежувального припису заявник бажатиме використати як преюдицію для вирішення іншої справи. Зокрема, це стосується сімейних спорів, коли шляхом попередньої видачі обмежувального припису особи намагаються вирішити в майбутньому спори щодо участі в спілкуванні та вихованні дітей, визначення місця проживання дитини, поділу майна подружжя тощо», – наголосила суддя КЦС ВС.