Факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»
(у редакцій, чинній до 13 лютого 2020 року), який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 10 лютого 2021 року у справі No 805/3362/17-а можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95242254.
Фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від
своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування працівникам періоду роботи, за які підприємством не сплачено єдиний внесок, до страхового стажу при призначенні пенсії.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 10 лютого 2021 року у справі No 805/3362/17-а можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95242254.
Зміст поняття адвокат, суб`єкт адвокатської діяльності, а також механізм
отримання такого свідоцтва свідчать про те, що процес набуття статусу адвоката, як і сама адвокатська діяльність є несумісними зі статусом судді.
Обмеження і способи їх усунення, передбачені статтею 7 ЗУ «Про адвокатуру
і адвокатську діяльність», встановлені для осіб, які вже мають статус адвоката
та які бажають займатись іншою (не сумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для представників інших юридичних професій, які бажають займатись адвокатською діяльністю.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 10 лютого 2021 року у справі No 822/1309/17 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439673.
Намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю перебуваючи на посаді
прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.
Обмеження і способи їх усунення, передбачені Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», встановлені для осіб, які вже мають статус адвоката та які бажають займатись іншою (не сумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для прокурорів, які бажають займатись адвокатською діяльністю.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 14 квітня 2021 року у справі No 826/9606/17 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96933508.
Наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України
підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо
форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після
залишення скарги без руху, поряд з відсутністю підстав для поновлення строку,
не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави,
передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 28 квітня 2021 року у справі No 640/3393/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96694993.