Особам, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця виключно на підставі частини сьомої статті 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», її розмір становить частку від загального розміру, визначеного підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», залежно від кількості осіб, які мають право на отримання такої допомоги на підставі Закону № 3551-XII, незважаючи на те, що такі особи обрали виплату одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану». Повнолітня дитина, яка не має (і не мала) своєї сім’ї, має право на повний розмір одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ у випадку, коли інші члени сім’ї, які мають право на допомогу, відмовляються від її отримання як в розмірі встановленому Законом № 3551-XII, так і Постановою № 168
13 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Особа_1 на постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 400/4545/24 за позовом Особа_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є повнолітнім сином загиблого військовослужбовця. Після загибелі батька він звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII). Комісія призначила позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від встановленого законом розміру, оскільки інший член сім’ї загиблого – його мати – реалізувала право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) у розмірі 15 млн грн. Позивач вважав, що має право на допомогу за Законом № 3551-XII у повному розмірі, оскільки мати загиблого реалізувала своє право на допомогу за Постановою № 168.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено. Суд першої інстанції виходив із того, що чинним на час смерті батька позивача Порядком призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 336 (далі – Порядок № 336) не було передбачено право на виплату частки одноразової грошової допомоги повнолітнім дітям, які не реалізували своє право на отримання допомоги у розмірі, визначеному Постановою № 168, незалежно від реалізації такого права іншими членами сім’ї. Оскільки мати загиблого своїм правом на отримання допомоги згідно з Порядком № 336 взагалі не скористалася, суд дійшов висновку, що позивачу як єдиному претенденту протиправно призначено та виплачено допомогу в неповному розмірі.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на отримання допомоги, передбаченої Законом № 3553-ХІІ, мають мати та повнолітній син загиблого. Проте мати загиблого обрала та реалізувала право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ. Отже, суд дійшов висновку, що обрання особою, яка має право на отримання двох одноразових грошових допомог, у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, однієї з них, не може розцінюватись як відмова від отримання іншої допомоги.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд зазначив, що позивач як повнолітній син загиблого, який не мав і не має власної сім’ї, станом на момент загибелі батька та на час звернення до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону № 2011-XII та постанови № 168 не мав, оскільки не відноситься до жодної з категорій осіб, перелічених в частині першій статті 16-1 Закону № 2011-XII (в редакції на час загибелі батька таке право мали лише діти, які не досягли повноліття, або утриманці загиблого). Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги лише за Законом № 3551-XII.
Водночас мати загиблого як особа, що входить до кола осіб, які мають право на отримання двох видів допомог на вибір, обрала допомогу, передбачену Законом № 2011-XII в розмірі, визначеному Постановою № 168.
Суд наголосив, що обрання особою, яка має право на отримання двох видів одноразових грошових допомог у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, однієї з них, не може розцінюватись як відмова від отримання іншої допомоги. Для недопущення виплати фактично двох одноразових грошових допомог у зв’язку із загибеллю одного військовослужбовця на Комісію покладено обов’язок встановити коло осіб, які зверталися та отримували одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому Постановою № 168.
У разі звернення обох членів сім’ї загиблого військовослужбовця (матері та повнолітньої дитини) до Комісії за призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-XII та Порядку № 336 кожному з них належала би одноразова грошова допомога у розмірі по 1/2 частині від 750 прожиткових мінімумів. Суд також зазначив, що повний розмір допомоги можливий лише у випадку відмови інших членів сім’ї, які мають на неї право.
З огляду на це Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виплата позивачу ще однієї одноразової грошової допомоги у повному обсязі за наявності виплати іншому члену сім’ї допомоги у розмірі 15 млн грн суперечила б принципу однієї допомоги за одного загиблого військовослужбовця, передбаченому частиною восьмою статті 16-3 Закону № 2011-XII, частиною сьомою статті 15 Закону № 3551-XII та пунктом 6 Порядку № 336.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 400/4545/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136492116
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.