Строки позовної давності, передбачені статтями 256, 257, 267 ЦК України, відрізняються від строку давності стягнення податкового боргу, визначеного статтею 102 ПК України, який є строком існування відповідного податкового зобов’язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення.
КГС ВС розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрщеббуд”(далі – ТОВ “Укрщеббуд”) про визнання банкрутом і прийняв постанову, в якій зазначив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Постановою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, ТОВ “Укрщеббуд” визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.
19.03.2019 до Господарського суду міста Києва від ГУ ДФС у Київській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника. На підтвердження вказаних вимог ГУ ДФС у Київській області до заяви про визнання кредитором боржника було копію податкової декларації з плати за землю від 20.02.2015, копію інтегрованої картки платника податку, довідку-розрахунок податкового боргу від 12.02.2019, довідку від 12.02.2019 про наявність податкового боргу, докази направлення кредиторської заяви сторонам у справі.
Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва в частині визнання ГУ ДФС у Київській області кредиторомТзОВ “Укрщеббуд”, апеляційний господарський суд вказав, що ГУ ДФС у Київській області звернувся з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство лише 19.03.2019, тобто після спливу визначеного статтею 102 Податкового кодексу України(далі – ПК України) 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, у свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов’язання.
ОЦІНКА СУДУ
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов’язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов’язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Відповідно до положень ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов’язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов’язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов’язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов’язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизовано їінформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарськомусуду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.
У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ГУ ДПС у Київській області вимоги виникли у зв’язку з самостійно задекларованими зобов’язаннями шляхом подачі до контролюючого органу декларації з плати на землю від 20.02.2015 (термін сплати 30.01.2016).
Разом з тим з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство податковий орган звернувся лише 19.03.2019, тобто після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку.
Отже, виходячи з встановлених судами обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, відсутні підстави для визнання у цій справі кредиторських вимог ГУ ДПС у Київській області заявлених після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов’язання.
Крім цього, КГС ВС звернув увагу, що строки позовної давності, передбачені статтями 256, 257, 267 ЦК України, відрізняються від строку давності стягнення податкового боргу згідно із статтею 102 ПК України, який є строком існування відповідного податкового зобов’язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення. В той час, як строк позовної давності, правова природа якого полягає у тому, що протягом цього часу особа може звернутися до суду за захистом порушеного права, однак, збіг цього строку не зумовлює припинення відповідного зобов’язання, суд може захистити порушене право, якщо дійде висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.
З огляду на різну правову природу строку позовної давності та строку давності стягнення податкового боргу, КГС ВС не вважає за можливе дійти висновку щодо зупинення перебігу строку до вимог кредитора, поданих з пропуском строку передбаченого статтями 101, 102 ПК України, по аналогії до норм цивільного законодавства та визнання таких кредиторських вимог у відповідності до положень статей 39, 42 КУзПБ.
Зважаючи на викладене, КГС ВС залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15.10.2020 у справі No 910/8428/18 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92439966.