Під час вебінару «Строки в цивільному процесі через призму карантину та воєнного стану», що відбувся у Вищій школі адвокатури, Людмила Гриценко, адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, детально розглянула положення цивільного та цивільного процесуального законодавства, що регулює питання строків та звернула увагу на строки під час воєнного стану.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Процесуальні строки є такими, що встановлені законом або встановлені судом. Також, процесуальною нормою може бути закріплено, що строк визначається судом, але в той же час закон встановлює суду рамки, в межах яких суд має встановити строк.
Процесуальні строки можуть бути згруповані за суб’єктним складом на:
- Процесуальні строки для здійснення процесуальних прав та обов’язків судом;
- Процесуальні строки для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків сторонами у справі та іншими учасниками процесу.
У розрізі розгляду процесуальних строків для здійснення процесуальних прав та обов’язків судом, Людмила Гриценко відзначила, що такі строки встановлюються законом для процесуальних дій, вчинюваних судом на різних стадіях судового процесу та навела приклади із норм Цивільного процесуального кодексу, а саме:
- ч.5 ст.184: суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п’яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків;
- ч.3 ст.189: підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі;
- ч.2 ст.196: підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі;
- ч.1 ст.210: суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку тощо.
Говорячи про процесуальні строки для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків сторонами у справі та іншими учасниками процесу, лектор зазначила, що такі строки встановлюються як законом, так і судом, та навела відповідні приклади із норм Цивільного процесуального кодексу:
- ч.2 ст.69: свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини;
- ч.7 ст.84: особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливосі подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали;
- ч.7 ст.178: відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;
- ч.4 ст.179: відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом;
- ч.4 ст.180: заперечення подається в строк, встановлений судом;
- ч.4 ст.181: пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом;
- ч.2 ст.212: учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання (строк/термін) тощо.
Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність), 258 (спеціальна позовна давність), 259 (Зміна тривалості позовної давності), 362 (Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності), 559 (Припинення поруки), 681 (Позовна давність, що застосовується до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару), 728 (позовна давність, що застосується до вимог про розірвання договору дарування, 786 (Позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму), 1293 (право на оскарження дій виконавця заповіту) продовжуються на строк його дії.
Людмила Гриценко окрему увагу сфокусувала на строки в умовах воєнного стану через призму практики Верховного Суду, а саме проаналізувала наступні судові рішення:
- Ухвала ВП ВС від 07.06.2022 року у справі №910/10006/19
В ухвалі ВС роз’яснив учасникам процесу право на подання до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції для забезпечення в тому числі розумних строків розгляду справи в умовах воєнної агресії проти України.
«З огляду на умови та обстановку, за яких має здійснюватися правосуддя у справі № 910/10006/19 і на необхідність дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласності і відкритості судового процесу; змагальності сторін та розумних строків розгляду справи Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне довести до відома всіх учасників справи про можливість скористатися своїми правами, зокрема, звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції, що дозволить дослідити й оцінити доводи касаційної скарги без порушення означених засад господарського судочинства та водночас гарантувати і не наражати відвідувачів судового засідання на загрози їхньому життю, здоров’ю та безпеці, що можуть виникнути в умовах воєнної агресії проти України».
- Ухвала КЦС/ВС від 21.07.2022 року у справі №127/2897/13-ц
Сам по собі факт введення в Україні воєнного стану не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.
«Сам по собі факт введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та продовження його до 23 серпня 2022 року не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов’язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. На такі обставини ОСОБА_1 не посилається, зазначає лише про запровадження воєнного стану в Україні як підставу для поновлення строку, що унеможливлює вирішення питання про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження».
- Постанова Верховного Суду (Перша судова палата Касаційного цивільного суду) від 11 січня 2023 року у справі № 127/27446/20
«Введення та продовження строку воєнного стану у зв`язкуз триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Безумовно, що стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені».
Лектор також запропонувала учасникам ознайомитися із Постановою ВС (Друга судова палата Касаційного цивільного суду) від 25.01.2023 року у справі № 676/47/21 стосовно строку на прийняття спадщини. Хоча дана Постанова стосується строків у цивільно-правовому аспекті, її висновки є надзвичайно важливими для правозастосування. Зокрема, Суд зауважив, що законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.