Свій виступ суддя КЦС ВС Олексій Осіян присвятив актуальній судовій практиці розгляду земельних спорів, а також спорам, що виникають із договорів оренди землі.
Про це повідомляє Судова влада.
«Судова практика розгляду справ, пов’язаних із земельними спорами, не є сталою, адже навіть у мирний час у земельному законодавстві постійно відбувається чимало змін. І всі вони потребують ретельного вивчення і відповідного регулювання судової практики», – зауважив доповідач.
Одне з найпоширеніших питань, із якими звертаються до суду, – це регулювання орендної плати за землю (її припинення, підстави для перегляду розміру тощо). Олексій Осіян розповів, на що варто звернути увагу при розгляді таких спорів, на прикладі кількох справ, розглянутих Верховним Судом.
Так у справі № 635/4233/19 Велика Палата ВС постановила, що суд може самостійно визначити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером, оскільки для її визначення немає необхідності встановлювати факти, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.
Крім того, суддя нагадав, що попри договірний характер користування земельною ділянкою орендна плата має граничний мінімальний розмір. Вона повинна відповідати вимогам підпункту 288.5.1 ПК України й бути не меншою, ніж визначено положеннями цього Кодексу.
Розглядаючи нормативну грошову оцінку землі, лектор укотре наголосив на тому, що судова практика не є сталою та залежить від змін у законодавстві. Тож ВП ВС відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо порядку зміни розміру орендної плати внаслідок зміни нормативної грошової оцінки землі, визначивши, що якщо договір оренди землі змінений судом, то договірне зобов’язання в частині розміру орендної плати змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України), а не з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки землі (справа № 921/530/18).
Окрему увагу Олексій Осіян приділив обговоренню індексації орендної плати, підставам припинення договору й ефективним способам захисту в разі припинення договору. Він підкреслив, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника (зокрема, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї) не має наслідком автоматичне припинення договору й не може бути підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, крім випадків, коли це передбачено самим договором.
Повномасштабне вторгнення військ рф на територію України вплинуло на всі сфери життя в нашій державі. Змінилися і правила вирішення земельних спорів. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюють пункти 27 та 28 Перехідних положень Земельного кодексу України, змінені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» від 12 травня 2022 року № 2247-IX. Ці норми стосуються регулювання практично всіх видів права користування.
Відповідно до нових норм усі договори щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення автоматично продовжуються на один рік без необхідності підписання додаткових документів і внесення даних до Держреєстру. Змінюються умови передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності. Власники чи користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог стосовно використання земель за цільовим призначенням. До речі, тепер у встановленні та зміні цільового призначення земельної ділянки є певні особливості. Також зазнали змін вимоги внесення інформації до Книги реєстрації землеволодінь і землекористувань. Це лише кілька пунктів, які вплинули на розгляд земельних спорів.
Наостанок суддя КЦС ВС нагадав, що згідно з внесеними змінами припинення або скасування воєнного стану в Україні чи на певній її території не є підставою припинення договорів оренди та прав оренди, які виникли на підставі п. 27 Перехідних положень ЗК України.