Суд Волинської області визнав адвоката невинуватим у підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого – судді                         ОСОБА_1 ,

за участю секретарів                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів                                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_7 ,

захисника                                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021030000000002 від 06 січня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька, Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, адвоката, раніше не судимого,

– у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 , обвинувачується в тому що, згідно свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 603 від 04.01.2012, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів № 6/176 від 28.12.2011, почав здійснювати індивідуальну адвокатську діяльність.

Так, ОСОБА_7 , здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність, будучи обізнаним від адвоката ОСОБА_9 та його клієнта ОСОБА_10 про те, що слідчим відділом Горохівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020030070000325 від 08.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом вчинення 08.10.2020 дорожньо-транспортної пригоди по АДРЕСА_2 за участі транспортного засобу марки «ВАЗ 21053», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 та велосипеда марки «Discovery» під керуванням ОСОБА_12 (рідний син ОСОБА_10 ), в результаті якого останній отримав тілесні ушкодження.

У зв`язку з цим, з метою надання правової допомоги ОСОБА_7 уклав 09.12.2020 з ОСОБА_10 договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов`язаний надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями.

В подальшому, 16.12.2020 в період з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., перебуваючи в селі Підбереззя Горохівського району Волинської області, адвокат ОСОБА_7 умисно, протиправно висловив ОСОБА_10 вимогу про те, що необхідно через нього надати неправомірну вигоду в розмірі від 1 000 до 2 000 доларів США для слідчого, який здійснює досудове розслідування вищевказаного кримінального провадження, та службових осіб експертного закладу, якими здійснюватиметься експертиза, з якими

ОСОБА_7 особисто знайомий, тобто умовляв ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду службовій особі, яка згідно п. 2 примітки до ст. 368

КК України займає відповідальне становище, пояснивши при цьому, що для притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та отримання від нього відшкодування завданих збитків в користь ОСОБА_12 необхідно отримати висновок експерта, за результатами якого буде встановлені висновки про порушення ОСОБА_11 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_10 , будучи поставленим ОСОБА_7 в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати грошові кошти слідчому та експерту за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_7 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, а саме постанови про закриття кримінального провадження № 12020030070000325, пообіцяв обдумати протиправні вимоги останнього.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_7 при зустрічі 24.12.2020 в кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , знову схиляв ОСОБА_10 до надання через нього неправомірної вигоди в розмірі від 1 000 до 2 000 доларів США для слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження

№ 12020030070000325, та службових осіб експертного закладу, якими здійснюватиметься експертиза.

ОСОБА_10 , в черговий раз, будучи поставленим ОСОБА_7 в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати грошові кошти слідчому та експерту за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_7 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, погодився на такі протиправні вимоги останнього.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище – слідчому, ОСОБА_7 18.01.2021 в період з 08 год. 04 хв. по 08 год. 12 хв., перебуваючи в приміщенні автозаправної станції «WOG», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, протиправно, в черговий раз схилив ОСОБА_10 передати йому першу частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США для слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020030070000325, та службових осіб експертного закладу, якими здійснюватиметься експертиза. Зважаючи на систематичні умовляння ОСОБА_7 , ОСОБА_10 у вказаний час та в зазначеному місці передав йому 300 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України становило 8 415,72 грн., в якості неправомірної вигоди для подальшої передачі слідчому та експерту за вчинення вище обумовлених дій в інтересах ОСОБА_12 .

Однак, в кінці лютого 2021 року, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні автозаправної станції «WOG», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , повернув ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 300 доларів США, у зв`язку з тим, що слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12020030070000325.

Після цього, бажаючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 02.03.2021 в період часу з 13 год. 01 хв. по 13 год. 12 хв., перебуваючи в приміщенні кафе «PRV Cafe», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , умисно, протиправно, знову схиляв ОСОБА_10 до надання через нього неправомірної вигоди в розмірі 1 800 доларів США для слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020030070000325 за винесення постанови про призначення експертизи, та службових осіб експертного закладу, якими здійснюватиметься така експертиза з наданням в подальшому висновку, який дозволить стягнути ОСОБА_10 кошти з ОСОБА_11 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, де потерпів його син ОСОБА_12 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 10.03.2021 в період часу з 15 год. 27 хв. по 15 год. 56 хв., перебуваючи в приміщенні свого офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, протиправно, в черговий раз схилив ОСОБА_10 передати йому неправомірну вигоду в розмірі 1 800 доларів США для слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020030070000325 за вчинення описаних дій, та службових осіб експертного закладу, якими здійснюватиметься експертиза. Зважаючи на систематичні умовляння ОСОБА_7 , ОСОБА_10 у вказаний час та в зазначеному місці передав йому 1 800 доларів США що в перерахунку за курсом Національного Банку України становило 49 937,58 грн., в якості неправомірної вигоди для подальшої передачі слідчому та експерту за вчинення вище обумовлених дій. При цьому, з метою прикриття своїх протиправних дій ОСОБА_7 змусив ОСОБА_10 укласти договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2021 та додаткову угоду про виплату гонорару за надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2021, за якими нібито він надає правову допомогу ОСОБА_10 в інтересах його сина ОСОБА_12 у законний спосіб, а грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) – це гонорар його як адвоката.

Цього ж дня, протиправну діяльність ОСОБА_7 було припинено працівниками Управління служби безпеки України у Волинській області, слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області та Волинської обласної прокуратури.

Таким чином, ОСОБА_7 в період часу з 16.12.2020 по 10.03.2021 шляхом умовлянь та іншим чином підбурив ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди в сумі 1 800 доларів США слідчому, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020030070000325 та є службовою особою, що займає відповідальне становище, за винесення постанови про призначення експертизи, а також службовим особам експертного закладу, якими проводитиметься така експертиза, за результатами яких мають бути встановлені висновки про порушення ОСОБА_11 Правил дорожнього руху, що дозволить стягнути ОСОБА_10 кошти з ОСОБА_11 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, де потерпів його син ОСОБА_12 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий правоохоронними органами.

Таким чином, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

У відповідності до ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані стороною захисту, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення свідків, обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

На думку сторони обвинувачення, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України доведена повністю, а саме: показаннями свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , письмовими доказами, у тому числі протоколом огляду та протоколом освідування, висновками експертиз, протоколами негласних слідчих дій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7  вину у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України  не визнав. ствердив, що відносно нього було вчинено провокацію з боку правоохоронних органів. Показав, що його обвинувачують у тому, що він, будучи адвокатом вiд адвоката ОСОБА_15 дізнався про клієнта ОСОБА_10 та про те, шо СВ Гороxiвського вi?ддiлу полiції Головного управління Національної полiціi у Волинськiй областi здiйснюється досудове розслi?дування кримiнального провадження № 12020030070000325 вiд 08.10.2016 зa ознаками кримінального правопорушення, передбаченoгo ч.1 cт.286 KK Украiни, за фактом вчинення 08.10.2020 дорожньо-транспортної пригоди по вулицi Шкiльнiй в селi Пiдбереззя Гороxiвського району Волинської областi за участi транспортного засобу марки «BAЗ 21053», номерний знак НОМЕР_2 , пiд керуванням ОСОБА_11 та велосипеда мapки «Discoverу» пiд керуванням ОСОБА_12 (рiдний син ОСОБА_10 ), в результатi якого останнiй отримав тiлеснi ушкодження. Однак, ствердив, це не відповідає дійсності, оскільки попросив його вступити у справу сам ОСОБА_16 через посередництво їх спільного знайомого, з чого, він переконаний, і почалась вся схема провокації щодо нього за участю ОСОБА_17 під контролем правоохоронних органів. Показав, що дійсно, він уклав з ОСОБА_18 договір про надання правової допомоги і надавав йому правову допомoгу. ОСОБА_19 і послідовно узгоджував з останнім перспективу справи і кожен свій крок, постійно чуючи від провокатора якісь схиляння до неправомірних дій в його інтересах. При цьому він зрозумів суть його дій лише тоді, коли до нього на офіс зайшли слідчі ГУНП у Волинській області. Ствердив, що не відповідає дійсності, те, що 16.12.2020 р. в перiод з 12 год. 00 xв. до 13 год. 00 xв., він, перебуваючи в селi Пiдбереззя Гороxiвського району Волинської областi, умисно і протиправно висловив ОСОБА_20 вимоry про те, шо необхідно через нього надати неправомірну вигоду в розмiрi від 1000 до 2000 доларів США для якогось слi?дчoго, який здійснює досудове розслідування вищевказаного кримiнального провадження, та службовиx осiб якогось експертного закладу, якими здiйснюватиметься експертиза, з якими він, нібито, особисто знайомий. Показав, що він ніколи не умовляв ОСОБА_17 надати неправомірну вигоду службовiй особi. При цьому звернув увагу на той факт, що прокурором так і не вказано чітко, кому за версією ОСОБА_17 призначалась неправомірна вигода – для слідчого чи для експерта. Жодна особа на таких посадах не була встановлена і допитана у даному кримінальному провадженні під час судового розгляду, а тому таке обвинувачення, на його думку, є вкрай сумнівним і не усунутим поза розумним сумнівом. Експерт – лінгвіст ОСОБА_21 взагалі, за власними суб`єктивними думками, висловила виключно припущення, що це якийсь «начальник», який повноважний скасовувати експертизи, якого вона так з контексту визначити не змогла. Щодо притягнення ОСОБА_22 до кримiнальноi вiдповiдальностi тa oтримaння від нього відшкодування завданих збиткiв в користь ОСОБА_23 , то він, як адвокат, роз`яснював якраз про таку можливість, передбачену КПК, шляхом клопотань і скарг, за результатами яких можливо добитись призначення нової експертизи, яка могла б спростувати попередньо проведені, в яких не були враховані всі обставини справи. Можливо він висловлювався при розмові з ОСОБА_18 не так чітко, як у судовому засіданні, але, як відзначила експерт-лінгвіст ОСОБА_21 , сам ОСОБА_16 є вкрай обмеженим у нормальному висловленні своїх дійсних бажань, а тому, зрозуміло, що його вислови, фрази, питання під контролем правоохоронного органу носив виключно провокативний характер з метою документування вирваного з розмов контексту щодо нібито його незаконної діяльності, якої насправді, на його думку, не було і не могло бути. При цьому вказав, що активна провокаційна діяльність в суді досліджувалась під час прослуховування вирваних прокурором і слідчим розмов, коли саме ОСОБА_24 , а не він, телефонував до нього під інсценований звукозапис: 17.01.2021 р. – при його наполяганні на зустрічі з ним; 18.01.2021 р. – добиваючись зустрічі на заправці «WOG»; 26.02.2021 р., коли саме ОСОБА_16 говорить про його недовіру і сумнів, що він комусь передавав чи мав передавати сплачені ним кошти, бо його не задовольнив попередній результат, а він, якраз, переконує його або укласти договір для подальшої правової допомоги, або розірвати відносини з поверненням коштів; 02.03.2021 р. – коли ОСОБА_16 знову наполягає на зустрічі, приїхавши до м. Луцька; 10.03.2021 р., ОСОБА_16 двічі, з метою завершення провокації знову наполягає на зустрічі і при добровільному укладенні договору про надання правової допомоги та передачі гонорару, підсовує йому заздалегідь підготовлені слідчим для провокації мічені купюри, до яких він навіть не торкнувся. Показав, що у обвинуваченні зазначено, що нібито, ОСОБА_16 , будучи поставленим ним в умови, за яких він, нібито запевнив його, що зобов`язується передати грошовi кoшти cлiдчoму та експерту за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова вiд передaчi йому вказаної суми кoштiв мoже потягнути прийняття негативного рiшення, (постанови про закриття кримінального провадження), пообiцяв обдумати його протиправнi вимоги, – виникає питання, то кому він, все-таки мав передавати такі кошти: слідчому чи експерту? І яким чином він поставив ОСОБА_17 в такі безальтернативні умови, коли він йому неодноразово роз`яснив, що у разі скасування постанови про закриття, призначення і проведення нової експертизи, ОСОБА_16 принаймні може вийти на нуль у своїх витратах і то в міру відшкодування збитків ОСОБА_25 . Також у обвинуваченні говориться, що він, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на пi?дбурювання ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди ніким не встановленій особi, ОСОБА_26 займає відповідальне становище, при зустрiчi 24.12.2020 р. в кaфе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , знову схиляв ОСОБА_17 до надання через нього неправомірної вигоди в розмiрi вiд 1 000 до 2 000 доларів США для слідчого, який здiйснює досудове розслi?дування кримiнального провадження та службових осiб експертного закладу, якими, нібито, здiйснюватиметься експертиза. І ОСОБА_16 , нібито в черговий раз, будучи поставленим ним в умови, що він запевнив ОСОБА_17 , що зобов`язується передати грошові кошти слідчому та екcпеpту за вчинення вище обумовлених дiй, а також в умови, за яких вiдмова вiд передачi йому вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рiшення, погодився на такi протиправнi його вимоги. Таке формулювання обвинувачення, на його переконливе твердження, виглядає абсурдним, адже саме обвинувачення вчергове не може визначитись – кому ж він – таки – мав передавати кошти – слідчому чи екcпеpту, чи слідчому та експерту? Більше того, якщо ОСОБА_16 завідомо знав від нього, що він не заробить захмарних сум за результатами завершення даного кримінального провадження за його бажанням і дорученням, то єдиним логічним висновком з цього є лише подальша активність ОСОБА_17 щодо зустрічей і співпраці з ним, виключно для документування вчинюваної по відношенні до нього провокації під контролем правоохоронців. В подальшому, в обвинуваченні вказано, що він, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на пi?дбурювання ОСОБА_27 до надання неправомірної вигоди службовiй особi, яка займає відповідальне становище – чомусь у цій частині вже тільки слідчому, 18.01.2021 р. в перiод з 08 год. 04 хв. по 08 год. 12 хв., перебуваючи в приміщеннi АЗС «WOG», що знахo?диться в мiсті Гороxів, АДРЕСА_3 , дiючи умисно, протиправно, в черговий раз схилив ОСОБА_17 передати йому ОСОБА_28 частину раніше обумовленої суми неправомiрноi вигоди в розмiрi 300 доларів США для слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження та службовиx осiб експертного закладу, якими здiйснюватиметься експертиза. Зважаючи на його систематичнi умовляння, ОСОБА_16 у вказаний час та в зазначеному мiсці пеpедaв йому 300 доларiв СШA в якостi неправомiрноi вигоди для пo?дальшої передачi невстановленим слiдчому та експерту за вчинення вище обумовлениx дiй в iнтереcax ОСОБА_29 . Однак, за такого формулювання, вбачаються знову ознаки вчинення провокації щодо нього, адже прокурор констатує, що ОСОБА_16 нібито надав йому кошти для неправомірної вигоди, щодо цієї особи жодних відомостей за ст.369 КК України до ЄРДР не внесено, що спростовує законність діяльності саме ОСОБА_17 , який насправді вчиняв чергову провокацію під контролем правоохоронців. Оскільки в подальшому зазначено фактичне спростування версії сторони обвинувачення, адже говориться про те, що в кiнцi лотого 2021 poкy, він, перебуваючи в приміщеннi АЗС «WOG», що знаходиться в мiсті Гоpoxів, вулиця Луцька, 47, повернув ОСОБА_20 грошовi кошти в розмiрi 300 доларів США, у зв`язку з тим, що слiдчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Але якраз і є виконанням договірних зобов`язань, які він виконував за відповідним договором про надання правової допомоги, крім того, підтвердженням добросовісності його дій, як адвоката, у відношенні до його клієнта. Проте, він досі не усвідомлював, що з боку ОСОБА_17 це є продовженням фіксованої провокації, який незважаючи на його невдоволення наданими йому послугами, продовжив саме сплановану провокацію за участю. Відповідно, з огляду на вищесказане, на його переконання, досить дивним виглядає той факт, що 02.03.2021 року ОСОБА_16 знову активно домагається зустрічі з ним, однак, у обвинувальному акті говориться, що саме він, бажаючи реалiзувати свій злочинний умисел, 02.03.2021 р. в перiод часу з 13 год. 01 xв. по 13 год. 12 хв., перебуваючи в примiщеннi кафe «PRV Cafe», шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , умиcнo, протиправно, знову схиляв ОСОБА_17 до надання через нього неправомiрної вигоди в розмiрi 1 800 доларів США для слiдчo?го‚ який здійснював досудове розслi?дування кримiнального провадження за винесення постанови про призначення експертизи, та службових осiб експертного закладу, якими здiйснюватиметься така експертиза з наданням в подальшому висновку, який дозволить стягнути ОСОБА_20 кошти з ОСОБА_30 , як винуватця ДТП, де потерпілим був його син ОСОБА_31 . З обвинувального акта, на його думку, вбачається, що він, як адвокат, протягом періоду часу з грудня 2020 року по 10.03.2021 року не мав жодної іншої справи, як тільки займатись схилянням ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди з обіцянкою повернути кошти, отримані за договором у разі недосягнення бажаного результату для ОСОБА_17 , що є нелогічними та необґрунтованими доказами. Оскільки і надалі у формулюванні обвинувачення звучить: продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_17 до надання неправомірноi вигоди, він 10.03.2021 р. в перiод часу з 15 год. 27 хв. по 15 год. 56 xв., перебуваючи в примiщеннi свого офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , дiючи умисно, протиправно, в черговий раз схиляючи ОСОБА_17 передати йому неправомірну вигоду в розмiрi 1 800 доларів США для слідчого, який здiйснює досудове розслiдування кримінального провадження за вчинення описаниx дiй, та службових осiб експертного закладу, якими здійснюватиметься експертиза. Проте, обвинуваченням, насправді на виправдання провокації ОСОБА_18 кінцево зазначено, що зважаючи на його систематичнi умовляння ОСОБА_16 у вказаний час та в зазначеному мiсцi передав йому 1 800 доларів СШA в якості неправомірної вигоди для вигаданої правоохоронцями передачi слi?дчому та експерту за вчинення вище обумовлених дій, що не відповідає дійсним обставинам даного кримінального провадження. При цьому, на цинічне спотворення подій та суті обставин кримінального провадження, в обвинувальному акті зазначено, що він з метою прикриття своїх протиправних дій у незрозумілий спосіб змусив ОСОБА_17 укласти договір про надання правової допомоги вiд 10.03.2021, за якими він насправді мав намір надавати правову допомогу ОСОБА_20 в iнтересаx його сина ОСОБА_12 у законний спосіб, отримавши грошові кошти у якості гонорару. Також, зазначив, що, договір від 10.03.2021 року досі є чинним, не припиненим, не розірваним, не визнаним недійсним, таким, що укладений під впливом примусу чи обману, тому така поведінка ОСОБА_17 , на його переконливе твердження, у цьому кримінальному провадженні, є нічим іншим, як контрольованою провокацією з боку правоохоронних органів. Також вказав, що про вчинення відносно нього провокативних дій з боку правоохоронних органів, ним було написано заяву, про внесення відомостей в ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України, але про результати розгляду даної заяви йому не відомо.

Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_7 суд, згідно до вимог ст. 23 КПК України, враховує та бере до уваги, оскільки вони не спростовані органами досудового розслідування під час досудового розслідування, ні в суді стороною публічного обвинувачення, натомість є послідовними, в сукупності підтверджуються іншими доказами, які досліджувались в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 08 жовтня 2020 року мала місце дорожньо – транспортна пригода, по вулицi Шкiльнiй в селi Пiдбереззя Гороxiвського району Волинської областi під керуванням ОСОБА_11 та його сина – ОСОБА_12 в результатi якої, останнiй отримав тiлеснi ушкодження. Водій ОСОБА_11 відмовився відшкодовувати кошти на лікування сина, після чого, він звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_7 , однак, в той час, ОСОБА_32 не було на місці, він порадив звернутися до свого колеги – адвоката ОСОБА_9 . В ході розмови, адвокат ОСОБА_33 повідомив йому, що вони вивчать матеріали справи та повідомлять. Через декілька днів, йому зателефонував ОСОБА_33 , повідомив, що справа виграшна, тоді між ними було укладено договір про надання правової допомоги, та озвучено гонорар на суму 10 тисяч гривень, яку отримав ОСОБА_34 . На запитання учасників судового провадження, відповів, що обвинувачений ОСОБА_35 говорив йому, що потрібно було 2 тисячі доларів для експерта. Грошові кошти повинні були бути передані за позитивний висновок експерта. Зустріч між ОСОБА_36 відбулася вже у суді, в листопаді 2020 року, а заяву про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, він написав в приміщенні СБУ у Волинській області у січні 2021 року та співпраця з працівниками СБУ у Волинській області, розпочалася у 2021 році. Відповів, що до нього зателефонував ОСОБА_33 , повідомив, що потрібно зустрітися, також повідомив, що потрібні кошти, щоб вирішити питання, тоді він відповів, що немає коштів, через деякий час, до нього зателефонував ОСОБА_7 , при цьому повідомив, що потрібні кошти, як гарант співпраці. Також відповів, що з 10 до 20 січня 2021 року в м. Горохові, на заправці «WOG», він передавав ОСОБА_37 грошові кошти в сумі 300 доларів США, як гарант співпраці. Також вказав, що йому спочатку сказали, що потрібно грошові кошти в сумі 1000 доларів США, а вже згодом повідомили, що потрібно грошові кошти в сумі 2000 доларів США для вирішення позитивного питання. При поверненні йому 300 доларів США був присутній ОСОБА_7 . Також на запитання учасників судового провадження, відповів, що в березні 2021 року в офісі, що по АДРЕСА_5 , він передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1800 доларів США, поклав їх на стіл і при цьому уклав з ОСОБА_7 договір про надання правової допомоги, в якому прописано, що грошові кошти в сумі 50 000 гривень він передав ОСОБА_7 , як гонорар за надання адвокатських послуг. Також відповів, що заяву про вчинення кримінального правопорушення йому допомагав писати працівник СБУ у Волинській області на ім`я ОСОБА_38 , після чого, вони разом поїхали в прокуратуру, для допиту. Точно не може відповісти, скільки разів на ньому були спецзасоби при проведенні слідчих дій. Також відповів, що ініціатором зустрічі щодо передачі 300 доларів США, був або ОСОБА_33 , або ОСОБА_39 . Грошові кошти в сумі 300 доларів йому надав ОСОБА_38 – працівник СБУ, купюрами по 100 доларів США, дані кошти вручалися йому в автомобілі в м. Горохові на заправці і там на нього чіплялись спецзасоби. Також на запитання учасників судового провадження відповів, що точно не може відповісти, хто саме був ініціатором зустрічі, можливо і він сам зателефонував ОСОБА_40 за декілька днів до його затримання, тобто до 10 березня 2021 року, та повідомив йому про зустріч, яка спочатку мала відбутися на автомийці, що по АДРЕСА_6 , а вже пізніше в офісі ОСОБА_32 , що по АДРЕСА_5 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що в листопаді – грудні 2020 року до нього зателефонував ОСОБА_7 , повідомив, що звернеться чоловік за надання правової допомоги, з приводу обставин ДТП за участю його сина. Наступного дня, до нього зателефонував ОСОБА_16 , розповів обставини ДТП, яка відбулася за участю його сина, вони уклали договір про надання правової допомоги, обговорили деталі співпраці та суму надання правової допомоги. Після чого, він ознайомився з матеріалами справи, в ході якої ним було виявлено, що дане кримінальне провадження закрито безпідставно, після чого, ним було подано до суду скаргу про скасування постанови про закриття кримінального провадження, при цьому він приймав участь під час судового засідання з приводу скасування постанови про закриття кримінального провадження. Після чого, по даному кримінальному провадженні було призначення відтворення обставин, після якого він ще надавав ОСОБА_20 консультації по справі, в ході чого, ОСОБА_16 запитував у нього, за експертизу, чи може він вплинути на висновок експерта, на що він відповів, що ні. Після чого, він ще з ОСОБА_18 двічі спілкувався по телефону та двічі зустрічався. На запитання учасників судового провадження відповів, що з ОСОБА_36 він працює в одному офісі, по даній справі, він консультувався з ОСОБА_41 . Відповів, що мав зустріч з ОСОБА_18 та ОСОБА_36 , коли вони разом з ОСОБА_36 їхали з іншої справи, по дорозі заїхали в кафе, там був присутній ОСОБА_16 , тоді, ОСОБА_16 запитував за експертизу, чи можуть вони вплинути на позитивний висновок експерта, на що вони відповіли, що невідомо, який буде висновок експерта і на його результат вони вплинути не можуть. Також відповів, що йому відомо, про спілкування між ОСОБА_18 та ОСОБА_36 , йому було відомо, що ОСОБА_16 привозив ОСОБА_40 грошові кошти в сумі 300 доларів США, як гарант співпраці, які останній згодом повернув йому. Також на запитання учасників судового провадження відповів, що йому відомо, що між ОСОБА_18 та ОСОБА_36 був укладений договір про надання правової допомоги, який було підписано в кабінеті ОСОБА_32 , при цьому ОСОБА_35 йому повідомляв, що ОСОБА_16 оплачує кошти за надання адвокатських послуг. При цьому вказав, що сам договір, який було укладено між ОСОБА_18 та ОСОБА_36 він не бачив, також факту передачі коштів ОСОБА_42 . ОСОБА_40 він не бачив. Також на запитання учасників судового провадження відповів, що йому не відомо про конфлікт між ОСОБА_18 та ОСОБА_36 , також йому не відомо, чому саме ОСОБА_35 повернув ОСОБА_20 грошові кошти в сумі 300 доларів США.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона займається адвокатською діяльністю в м. Луцьку, її робоче місце знаходиться в одному кабінеті з ОСОБА_7 . Вказала, що їй відомо, що ОСОБА_16 телефонував до ОСОБА_32 , намагався зустрітися та укласти з ним договір про надання правової допомоги, ОСОБА_16 був при цьому досить наполегливим, неодноразово здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_43 . Показала, що їй було відомо, про те, що між ОСОБА_36 та ОСОБА_18 були домовленості з приводу укладення договору про надання правової допомоги, а в разі неузгодження правової позиції, були домовленості з приводу повернення гонорару. Також вказала, що їй було відомо, що напередодні затримання ОСОБА_7 , ОСОБА_16 сам телефонував до ОСОБА_32 , хотів зустрічі, при цьому проявляв наполегливість. Коли ОСОБА_44 приїхав до офісу, що по АДРЕСА_5 , зайшов ОСОБА_16 , між ними було укладено договір про надання правової допомоги, після чого, ОСОБА_16 надав ОСОБА_45 . На запитання учасників судового провадження, відповіла, що вона була присутня при цьому, ОСОБА_16 приїздив в офіс до ОСОБА_32 , також особисто чула, як ОСОБА_16 сам телефонував ОСОБА_43 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він являється головою поліцейської секції, одним з членів якої є ОСОБА_7 . Пригадує як до нього звернулась дружина ОСОБА_46 та запитала в нього чи не знає він хорошого адвоката, на що він порекомендував ОСОБА_7 . Контактні дані ОСОБА_7 дружина передала ОСОБА_47 , яка являється матір`ю ОСОБА_10 .

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_48 показала, що вона працює експертом в Службі безпеки України з 2015 року, досліджувала надані їй відеозаписи, на яких зафіксовані розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Повністю підтримує висновок № 54/1516-106 від 30 квітня 2021 року, вважає його об`єктивним та незалежним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 показав, що 10 березня 2021 року не був присутній при проведенні слідчих дій, що відбувалися за адресою: АДРЕСА_5 , також в жодних слідчих діях в якості понятого – 10 березня 2021 року, він участі не брав.

Таким чином, аналізуючи показання допитаних в суді свідків у вказаному кримінальному провадженні, які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з показаннями обвинуваченого та їм не суперечать.

Окрім того, в судовому засіданні стороною обвинувачення також надано та судом досліджено наступні письмові докази.

З заяви про злочин від 03.01.2021 року, вбачається, що ОСОБА_50 зазначив факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 по факту підбурення до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище.

З постанови про проведення освідування від 10 березня 2021 року, з якої вбачається, що постановлено провести освідування ОСОБА_7 для виявлення на його тілі спеціальної хімічної речовини – спеціального хімічного препарату «Промінь-1».

З протоколу освідування від 10 березня 2021 року, вбачається, що освідування проводилося в середині приміщення офісу, який знаходиться на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_5 , при штучному освітленні. На момент проведення освідування, на робочому столі ОСОБА_7 , лежав файл, в якому знаходяться документи та грошові кошти в доларах США. Заступник начальника відділу ОСОБА_51 запитав у ОСОБА_7 чи отримував він сьогодні якісь грошові кошти, на що останній відповів що так, що він отримав їх від ОСОБА_10 , як свій гонорар, за надання йому правової допомоги. В подальшому, працівник УСБУ ОСОБА_52 дістав упаковку зі стерильними рукавичками, розпечатав їх у присутності всіх учасників даної слідчої дії, надягнув на руки їх було освічено спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світлом. При освітленні на зазначених гумових рукавичках жодного світіння не виявлено. Після цього ОСОБА_53 дістав запакований марлевий тампон, відкрив у присутності всіх учасників слідчої дії, після цього освітив зазначений марлевий тампон за допомогою спеціального ліхтаря з ультрафіолетовим світлом, будь – якого світіння виявлено не було. Після цього, освічений марлевий тампон було поміщено в паперовий конверт та опечатано його, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «контрольний тампон» та скріплено підписами понятих та слідчого. Після цього, працівник УСБУ ОСОБА_52 дістав нову упаковку зі стерильними рукавичками, розпечатав їх у присутності всіх учасників даної слідчої дії, надягнув на руки та освітив їх спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світлом. При освітленні на зазначених гумових рукавичках жодного світіння не виявлено. Після цього ОСОБА_53 дістав новий марлевий тампон, відкрив у присутності всіх учасників слідчої дії, після цього освітив зазначений марлевий тампон за допомогою спеціального ліхтаря з ультрафіолетовим світлом, будь – якого світіння виявлено не було. Надалі, ОСОБА_7 було запропоновано представити для огляду праву руку, під час огляду рук останнього за допомогою спеціального ліхтаря з ультрафіолетовим світлом, візуально не було виявлено на них ніякого світіння. Після чого ОСОБА_54 зроблено змиви з правої руки ОСОБА_7 за допомогою вищевказаного марлевого тампона. Марлевий тампон було поміщено в паперовий конверт, який було опечатано, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «Змиви з правої руки ОСОБА_7 » та скріплено підписами понятих та слідчого. Після цього, ОСОБА_52 провів заміну гумових рукавичок, тобто ті які були в нього на руці зняв, та дістав нову упаковку із стерильними рукавичками, розпечатав їх у присутності всіх учасників даної слідчої дії, надягнув їх на руки та було їх освічено спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світінням, будь – якого світіння на них виявлено не було. Далі він розпечатав новий марлевий тампон, який також було освічено спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світінням, жодного світіння на ній виявлено не було. Далі, співробітник УСБУ ОСОБА_52 попросив надати для огляду ліву руку ОСОБА_7 та попередньо освітив її, в ході візуально ніякого світіння не було виявлено, після чого зробив змиви з лівої руки за допомогою вищевказаного чистого марлевого тампона. Даний марлевий тампон було поміщено в паперовий конверт та опечатано його, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «Змив з лівої руки ОСОБА_55 » та скріплено підписами понятих та слідчого.

З ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року, вбачається, що надано дозвіл на проведення огляду службове приміщення, в якому здійснює свою діяльність ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

З протоколу огляду місця події від 10 березня 2021 року, вбачається, що об`єктом огляду являється кабінет адвоката ОСОБА_7 , який знаходиться в приміщенні на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_5 . В ході огляду було встановлено, що на робочому столі адвоката ОСОБА_7 знаходиться файл з грошовими коштами в доларах США та документи, останній пояснив, що це його гонорар за надання правової допомоги. В подальшому, працівник УСБУ ОСОБА_53 дістав упаковку зі стерильними рукавичками, розпечатав їх у присутності всіх учасників слідчої дії, надягнув на руки та освітив їх спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світлом. При освітленні на зазначених гумових рукавичках жодного світіння не виявлено. В ході огляду місця події, вищевказані кошти було розкладено і встановлено що там знаходяться грошові кошти в сумі 1800 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна. Вищевказані грошові кошти, було освічено спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світлом, в ході чого на вищевказаних коштах було виявлено світіння з світло-зеленого кольору. Крім цього, заступником начальника відділу ОСОБА_56 було зачитано протокол огляду та вручення грошових коштів від 10.03.2021, яким вищевказані грошові кошти, з їх серійними номерами, були попередньо помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_10 для подальшого їх використання під час документування злочинних дій адвоката ОСОБА_7 , пов”язаних з підбуренням до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. В ході цього, було встановлю, що купюри з їх номіналом, серійними номерами, які лежали на робочому столі адвоката ОСОБА_7 повністю збігаються з номіналом, серійними номерами, які було надано ОСОБА_10 для подальшого їх використання під час документування злочинних дій адвоката ОСОБА_7 , а саме: 1. купюра номіналом 100 (сто) доларів США LK 61481714A; 2. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PB 38750279F; 3. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PB 38750284F; 4. купюра номіналом 100 (сто) доларів США KB 49731700Q; 5. купюра номіналом 100 (сто) доларів США HE 50269404B; 6. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PG 58076185A; 7. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PB 68525226D; 8. купюра номіналом 100 (сто) доларів США ML 94148522C; 9. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PA 29833576A; 10. купюра номіналом 100 (сто) доларів США MD 94402437A; 11. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PB 27643591A; 12. купюра номіналом 100 (сто) доларів США LE 48498436B; 13. купюра номіналом 100 (сто) доларів США LG 70998324B; 14. купюра номіналом 100 (сто) доларів США MI 02479152A; 15. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PL 59651877B; 16. купюра номіналом 100 (сто) доларів США MK 72348223B; 17. купюра номіналом 100 (сто) доларів США LF 93787069J; 18. купюра номіналом 100 (сто) доларів США PG 58076112A. Вищевказані грошові кошти було вилучено поміщено в паперовий конверт та опечатано його, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «Вилучені грошові кошти в сумі 1800 доларів США у ОСОБА_7 » та скріплено підписами понятих і слідчого. Крім цього, у файлі знаходився договір від 10.03.2021 про надання правової (правничої) допомоги адвокатом ОСОБА_7 – ОСОБА_20 в інтересах його сина, а також додаткова угода про виплату гонорару за надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2021, а також аркуш паперу з рукописним текстом. Вищевказані документи теж було вилучено та поміщено в паперовий конверт та опечатано його, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «Документи вилучені у ОСОБА_7 10.03.2021» та скріплено підписами понятих і слідчого. Крім цього, було оглянуто грошові кошти в сумі 1370 гривень, які ОСОБА_7 викинув у смітник в туалеті, було встановлено слідуючі номінали та їх серійні номери. Грошова купюра номіналом 50 гривень, СН 8975814; Грошова купюра номіналом 50 гривень, СМ 3546805; Грошова купюра номіналом 50 гривень, ТВ 8012410; Грошова купюра номіналом 500 гривень, ХГ 3428051; Грошова купюра номіналом 500 гривень, ЛА 5565315 Грошова купюра номіналом 100 гривень, ЖН 8426249; Грошова купюра номіналом 100 гривень, УР 7652822; Грошова купюра номіналом 20 гривень, ЧА 6081283. Вищевказані грошові кошти було вилучено та поміщено в паперовий конверт та опечатано його, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «Грошові кошти в сумі 1370 гривень, вилучені у ОСОБА_7 » та скріплено підписами понятих і слідчого. Крім цього, в ході огляду ОСОБА_7 було надано свій мобільний телефон «Nokia» чорного кольору, в ході його огляду було встановлено його імей: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Вищевказаний мобільний телефон було вилучено та поміщено в паперовий конверт та опечатано, окрім цього на пакеті виконано пояснювальний напис «Мобільний телефон «Nokia» та скріплено підписами понятих і слідчого. Таким чином, в ході огляду вилучено конверт з грошовими коштами в сумі 1800 доларів США, які добровільно надав адвокат ОСОБА_7 , документи про надання правничої допомоги, грошові кошти в сумі 1370 гривень, мобільний телефон.

З висновку експерта № СЕ-19/103-21/1982-ФХД від 05 квітня 2021 року, з фототаблицями, з якого вбачається, що на фрагментах марлевої тканини зі змивами з правої та лівої руки гр. ОСОБА_57 , на зразках чистого марлевого тампону нашарувань спеціальної хімічної речовини не виявлено. На грошових банкнотах в сумі 1800 доларів США виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини. Спеціальна хімічна речовина виявлена на грошових коштах в сумі 1800 доларів США, має спільну родову належність з представленою на дослідження спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1».

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29 березня 2021 року, з якого вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2021 (справа № 161/5358/21), вилучено в приміщення СВ ВП № 2 Луцького РУП ГУНП у Волинській області, що за адресю: м. Горохів, вул. Шевченка, 27, вилучено копії матеріалів кримінального провадження за № 12020030070000325 від 08.10.2020 року на 47 арк.

З ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 12 січня 2021 року з якої вбачається що надано дозвіл у кримінальному провадженні на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_7 , терміном 60 (шістдесят) днів починаючи з 12 січня 2021 року по 12 березня 2021 року, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом контролю за телефонними розмовами абонентських номерів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_7 ; аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_7 тобто фіксації з використанням технічних засобів його розмов, інших звуків, рухів, дій, пов`язаних із готуванням до вчинення злочину та безпосереднім його вчиненням; спостереження за особою ОСОБА_7 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

З письмової згоди на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 14 січня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_10 надав письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42021030000000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 К України.

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 18 січня 2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 дав згоду приймати участь в заходах по одержанню фактичних даних про вчинення злочину. До огляду грошові купюри в розмірі 300 (триста) доларів США. Купюри мають такі серійні номери: купюра номіналом 100 (сто) доларів США МВ 56374249 С; купюра номіналом 100 (сто) доларів США LB 20206899 P; купюра номіналом 100 (сто) доларів США LB 06805997 W. Вищевказані кошти після їх огляду були поміщені у кишеню куртки гр. ОСОБА_10 .

З акту прийому – передачі грошових коштів від 15 лютого 2021 року, в ході якого встановлено, як ОСОБА_10 повернув грошові кошти в сумі 300 доларів США, які попередньо останньому передавав ОСОБА_7 .

З висновку експерта № 54/1516-106 від 30 квітня 2021 року, вбачається, що у мовленні ОСОБА_7 у ході комунікації з ОСОБА_10 встановлено наявність пропозиції (поради, вказівки щодо того, як діяти, що робити), адресованої ОСОБА_10 , надати 2 тисячі доларів неправомірної вигоди за посередництвом ОСОБА_7 та ймовірно «людини, яка буде рішати», «начальникові» певного підрозділу поліції, що розслідував справу щодо скоєння ДТП, у якій постраждала дитина ОСОБА_10 , як підкуп/плату за визнання недійсними попередніх експертиз, на підставі яких суд визнав невинним опонента ОСОБА_10 , натомість призначення нової експертизи, з новими питаннями, відповідно до висновку якої, зі слів ОСОБА_7 , вказана особа буде винною. Зазначене є діями сумнівної законності в інтересах ОСОБА_10 , які (інтереси) полягають у притягненні до кримінальної відповідальності вказаної особи та стягнення з неї грошової компенсації. При отриманні обумовлених коштів проявляє вкрай високий ступінь тривожності, висловлює припущення, що наговорив такого, що його можуть «взяти» (затримати, заарештувати) за шахрайство. Зазначене свідчить про усвідомлення ОСОБА_7 , що його дії є протиправними і такими, що входять у коло зацікавленості Служби безпеки України. У мовленні ОСОБА_7 у ході комунікації з ОСОБА_10 встановлено наявність схиляння, спонукання ОСОБА_10 до надання в подальшому та у ході попередньої взаємодії додатково (окрім обумовлених попередньо та оплачених 10 тисяч гривень) коштів безпосередньо ОСОБА_7 як гонорар адвокату, з яких ОСОБА_7 половину залишить собі, решту – на додаткові витрати, які не бажає конкретизувати. Така фінансова взаємодія викликає у ОСОБА_10 обурення, припущення, що ОСОБА_7 його дурить.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 березня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_7 затримано 10.03.2021 о 16 годині 03 хвилин за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

З протоколу за результатом проведення контролю за вчиненням злочину від 18 січня 2021 року, з якого вбачається, що на підставі постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, винесеної керівником Волинської обласної прокуратури ОСОБА_58 за № 41т від 14.01.2021 року. 18.01.2021 року, в період з 07 год. 10 хв. по 07 год. 45 хв., перебуваючи у адресою: АДРЕСА_7 , співробітники ВБКОЗ УСБУ у Волинській області майор ОСОБА_52 , підполковник ОСОБА_59 вручили громадянину ОСОБА_10 (який звернувся із заявою про вимагання в нього неправомірної вигоди адвокатами ОСОБА_60 та ОСОБА_7 ) виділені з державного бюджету кошти в сумі 300 (триста) доларів США, а також технічні засоби для фіксації факту та змісту зустрічі, що мала відбутися між ними того ж дня. Вказані дії оформлені відповідним протоколом від 18.01.2021 року. 18.01.2021 року близько 08 год. 04 хв. громадянин ОСОБА_10 за попередньою домовленістю зустрівся із адвокатом ОСОБА_7 . В ході зустрічі між ними було обумовлено питання проведення експертного дослідження у кримінальному провадженні, в рамках якого ОСОБА_7 представляє інтереси ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_7 у частково завуальованій формі, використовуючи умовності та двозначності повідомив ОСОБА_10 , що він попередньо домовлявся із представником експертної установи про можливість винесення позитивного висновку у дослідженні, але для цього йому необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США. Крім того, для підтвердження намірів передачі неправомірної вигоди та не відтермінування її передачі, ОСОБА_7 вказав ОСОБА_10 на необхідності надати її частину. За домовленістю між ними останній передав ОСОБА_7 300 доларів США. В подальшому між ними було обумовлено подальші дії, які ОСОБА_7 має виконати в рамках вказаного кримінального провадження.

З протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18 січня 2021 року, з якого вбачається, що отримано копії матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області і знаходяться на оптичному носії DVD+R реєстр. № 3/5 від 05.01.2021 року, таємно. Оригінали запису знаходяться на носіях реєстр. № 3/8 від 05.01.2021 року, таємно реєстр. № 3/9 від 05.01.2021 року, таємно реєстр. № 3/10 від 05.01.2021 року, таємно. Зокрема, на носіях зафіксовано факт та зміст зустрічі, що відбулася 8.01.2021 року між гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

З протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03 березня 2021 року, з якого вбачається, що отримано копії матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області і знаходяться на оптичному носії DVD+R реєстр. № 3/63 від 05.02.2021 року, таємно. Оригінали запису знаходяться на носіях реєстр. N? 3/64 від 05.02.2021 року, таємно реєстр. № 3/65 від 05.02.2021 року, таємно. Зокрема, на носіях зафіксовано факт та зміст зустрічі, що відбулася 02.03.2021 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_36 , в ході якої останній повідомив останньому про необхідність передачі неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 10 березня 2021 року, з фототаблицями, з якого вбачається, що ОСОБА_10 дав згоду приймати участь в заходах по одержанню фактичних даних про вчинення злочину, також в присутності понятих ОСОБА_10 було проведеного огляд грошових купюр в сумі 1800 доларів США. В подальшому вказані купюри були оглянуті із застосуванням джерела ультрафіолетового випромінювання. При цьому, встановлено, що всі купюри сторонніх нашарувань не мають. Після цього надані купюри були оброблені шляхом нанесення на них препарату «Промінь-1». В результаті чого при повторному освітленні джерелом ультрафіолетового випромінювання встановлено, що нашарування препарату на купюрах мають відтінок світло – зеленого кольору. Після чого був проведений огляд та відбір зразків марлевого тампону і препарату «Промінь-1», яким оброблені купюри. Вищевказані кошти після їх огляду та обробки були вручені ОСОБА_10 шляхом поміщення в кишеню одягу.

З протоколу за результатом проведення контролю за вчиненням злочину від 11 березня 2021 року, в ході якого, 10.03.2021 року, перебуваючи у адресою:

АДРЕСА_8 співробітники ВБКОЗ УСБУ у Волинській області майор ОСОБА_52 , підполковник ОСОБА_59 вручили громадянину ОСОБА_10 виділені з державного бюджету кошти в сумі 1800 (тисячу вісімсот) доларів США, а також технічні засоби для фіксації факту та змісту зустрічі, що мала відбутися між ними того ж дня. Вказані дії оформлені відповідним протоколом від 10.03.2021 року. 10.03.2021 року ОСОБА_10 за попередньою домовленістю зустрівся із адвокатом ОСОБА_7 . В ході зустрічі між ними, яка відбулася у кабінеті ОСОБА_7 було обумовлено питання відновлення кримінального провадження за фактом ДТП, в якому син ОСОБА_10 одержав тілесні ушкодження, а також питання проведення експертного дослідження вказаному кримінальному провадженні. При цьому, ОСОБА_61 укладає договір та додаткову угоду в якій буде зазначена вартість його послуг співмірна розміру неправомірної вигоди. яку він підбурює передати керівнику експертної установи. Після підписання договору, ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 1800 ( тисячу вісімсот) доларів США, попрощався з останнім та покинув кабінет.

З протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 березня 2021 року, в ході якого, отримано копії матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, що надійшли з відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області і знаходяться на оптичних носіях DVD+R рестр. № 3/73 від 05.02.2021 року, таємно, реєстр. № 3/74 від 05.02.2021 року, таємно. Оригінали запису знаходяться на носіях реєстр. № 3/70 від 05.02.2021 року, таємно реєстр. № 3/71 від 05.01.2021 року, таємно реєстр. № 3/72 від 05.02.2021 року, таємно. Зокрема, на носіях зафіксовано факт та зміст зустрічі, що відбулася 10.03.2021 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , в ході якої останньому було передано неправомірну вигоду в розмірі 1800 доларів США за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

       З протоку за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 березня 2021 року, в ході якого отримано копії матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з відділу оперативно-технічних заходів УСБУ у Волинській області і знаходяться на оптичному носії реєстр. № 3/4 від 05.01.2021 року, таємно. За результатами якого зафіксовані розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Вказані обставини також стверджуються і переглянутими в судових засіданнях технічними носіями із записами даних протоколів.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, як того вимагає закон, виходячи із наступного.

При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», яке повинно випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Під час судового розгляду, на переконання суду, жоден із допитаних у судовому засіданні свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_49 , наявності складу інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України не підтвердив. Тому їх свідчення не можуть судом розцінюватися як докази вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Під час судового розгляду сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_7 , кожен зокрема, посилалась на здійснення провокації злочину свідком ОСОБА_10 , про що повідомляли в судовому засіданні, що він свідок ОСОБА_10 пов`язаний із правоохоронними органами, та з ними співпрацював, і діяв за їх вказівкою, тому суд зобов`язаний належно оцінити такі заяви на предмет дотримання практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами, як джерело права, а також приписів національного законодавства, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики ЄСПЛ у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими.

Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань (п.п. 133135 рішення у справі «Худобін (Khudobin) проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, п. 60 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008року).

Якщо обвинувачений висуває аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник (п. 55 рішення у справі «Носко и Нефедов проти Росії» 30 жовтня 2014 року).

Згідно з ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні «секретних агентів», необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах «Баннікова проти Російської Федерації», «Романаускас проти Литви»).

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.

В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Худобін проти Російської Федерації», «Ваньян проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви»).

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.

Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі «Раманаускас проти Литви»).

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі «Люді проти Швейцарії»), однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

Як встановлено під час судового розгляду, злочин, який органом досудового слідства був поставлений у вину обвинуваченому ОСОБА_7 був викритий внаслідок проведення оперативних заходів, вчинених працівниками правоохоронних органів із участю свідка ОСОБА_10 , який діяв за вказівками працівників поліції, з ними тісно співпрацював, та підбурював обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення злочину, що було підтверджено в ході судового розгляду. Як видно з досліджених телефонних розмов між ОСОБА_36 та ОСОБА_18 , вбачається, що останній підбурював обвинуваченого до вчинення злочину, був ініціатором телефонних дзвінків та зустрічей з обвинуваченим ОСОБА_7 , як видно з телефонної розмови від 17.01.2021 року – ініціатор якої ОСОБА_16 , також з розмови слідує, що ОСОБА_16 сам виявляв зустрічі з обвинуваченим. Також, як вбачається з телефонної розмови від 18.01.2021 року – ініціатор сам ОСОБА_16 , з розмови видно, як ОСОБА_16 перший говорить, що його цікавить результат, також в ході вказаної розмови ОСОБА_16 бажає зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_7 . Також, як вбачається з телефонної розмови від 02.03.2021 року – ініціатор якої ОСОБА_16 , з розмови видно, як ОСОБА_16 перший говорить ОСОБА_40 : Вибачте, що достаю Вас, думав запитати, що там з тим питанням.., також з розмови видно, як ОСОБА_16 бажає зустрічі з ОСОБА_41 . Окрім того, з телефонної розмови від 10.03.2021 року, знову таки слідує, що ініціатор – ОСОБА_16 , який бажає зустрічі з ОСОБА_36 для укладення  договору про надання правової допомоги та передачі гонорару. Також, як вбачається з телефонної розмови від 26.02.2021 року – ініціатор розмови – ОСОБА_16 , також з розмови слідує, що ОСОБА_16 сам виявляв зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_7 , з розмови видно, як ОСОБА_16 говорить ОСОБА_40 : «Мене цікавить таке питання, я дам тих 2000 доларів, якщо стільки можна збити з того старого…». Окрім цього, під час судового розгляду і сам свідок ОСОБА_16 , під час дачі показань, не заперечував, що саме він був ініціатором зустрічі, при цьому вказував, що можливо і він сам зателефонував ОСОБА_40 за декілька днів до його затримання, тобто до 10 березня 2021 року, та повідомив йому про зустріч. Також про факт підбурювання свідком ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_7  до вчинення злочину, підтверджують свідки, зокрема, свідокОСОБА_9 , який, відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 КПК України показав, що мав зустріч з ОСОБА_18 та ОСОБА_36 , в ході якої, ОСОБА_16 запитував їх за експертизу, чи можуть вони вплинути на позитивний висновок експерта, на що вони відповіли, що невідомо, який буде висновок експерта і на його результат вони вплинути не можуть. Також, свідокОСОБА_13 , яка, відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 КПК України показала, що саме ОСОБА_16 телефонував до ОСОБА_32 , намагався зустрітися та укласти з ним договір про надання правової допомоги, ОСОБА_16 був при цьому досить наполегливим, неодноразово здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_43 . Також факт підбурювання свідком ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення злочину, підтверджується і тим, що як встановлено судом, в кінці лютого 2021 року обвинувачений ОСОБА_35 повернув ОСОБА_20 грошові кошти в сумі 300 доларів США, у зв`язку з тим, що в кримінальному провадженні, з приводу обставин вчинення ДТП під керуванням ОСОБА_11 , слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження, однак, як видно з телефонних розмов від 02.03.2021 року та 10.03.2021 року ініціатором телефонних розмов та зустрічей знову виступав сам ОСОБА_24 . Також, судом взято до уваги та встановлено і той факт, що про вчинення провокативних дій ОСОБА_18 щодо ОСОБА_32 слідує і те, що обвинуваченим ОСОБА_36 була написана заява про вчинення відносно нього провокативних дій, окрім того, як вбачається із дослідженого під час судового розгляду, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 березня 2021 року, ОСОБА_7 було заявлено щодо вчинення відносно нього провокації з приводу чого, останній просив внести відомості в ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України.

Крім цього, під час судового розгляду прокурор будь-яких доказів на спростування доводів обвинуваченого та захисту не подавав, не вживав будь-яких дій, направлених на перевірку заяви про провокацію, посилаючись на власну думку про необґрунтованість таких заяв, тому суд оцінює відповідні доводи на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.

У рішенні по справі «Баннікова проти Російської Федерації» Європейським судом з прав людини розроблено два критерії перевірки заяв про наявність провокацій (підбурювання) до вчинення злочину із сторони працівників правоохоронних органів.

Відповідно до критерію, який полягає у перевірці обґрунтованих заяв про підбурювання, суд повинен з`ясувати питання чи вчиняли працівники поліції чи особи, які діяли за їх завданням, дії, які вимусили чи спонукали засудженого до вчинення злочину, хто був ініціатором вчинення дій щодо підготовки злочину, поставленого у вину обвинувачену, на якій стадії злочину працівниками поліції почали застосовуватись оперативні заходи із метою подальшого викриття злочину.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації», «Весєлов та інші проти Російської Федерації» визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину, відповідно до яких описані вище дії ОСОБА_17 , який був ініціатором спілкування, телефонних розмов та зустрічей, що свідчать про наявність провокацій на вчинення злочину.

Щодо перевірки заяви про провокацію із врахуванням другого критерію, розробленого Європейським судом з прав людини у справі «Баннікова проти Російської Федерації» суд зазначає, що в судовому засіданні шляхом допиту обвинуваченого ОСОБА_32 , свідків, судом з`ясовувались доводи заяв обвинуваченого та сторони захисту про провокацію вчинення злочину зі сторони працівників правоохоронних органів, ретельно досліджено зміст письмових доказів та всебічно проаналізовано відео- та аудіозаписи. При цьому заяви про провокацію злочину не спонукали прокурора вжити будь-яких активних заходів, навіть під час допиту свідка ОСОБА_17 , хоч відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у наведених вище рішеннях, обов`язок спростування заяв обвинуваченого про провокацію злочину із сторони працівників правоохоронних органів лежить на прокуратурі.

Доведеність факту вчинення злочину внаслідок провокацій (підбурювання) із сторони працівників поліції чи осіб, які діяли за їх завданням виключає як використання доказів, здобутих внаслідок цих дій, так і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений за даних обставин. Таку позицію Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював у своїх рішеннях, зокрема у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії», «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших.

Аналіз показань свідка ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_32 , досліджених письмових доказів, відтворених у судовому засіданні відео- та аудіозаписів розмов ОСОБА_17 та ОСОБА_32 , зміст відповідних процесуальних документів не дозволяють суду зробити висновок щодо відсутності провокування обвинуваченого ОСОБА_7 .

Будь-яких інших доказів вчинення дій з боку обвинуваченого, окрім негласних слідчих (розшукових) дій за участю ОСОБА_17 , з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до п. 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

У рішенні у справі «Ваньян проти Росії», вказується, коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.

Поліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення. Суд тому приходить до висновку, що поліція спровокувала злочин. Таким чином, втручання поліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість судового розгляду.

Отже, підсумовуючи всі вищевказані положення ЄСПЛ, суд стосовно обставин даного кримінального провадження зазначає наступне.

Факт того, що свідок ОСОБА_16 співпрацював з правоохоронними органами з метою підбурювання особи до вчинення злочину знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, а саме: умисне цілеспрямоване звернення ОСОБА_17 безпосередньо до ОСОБА_32 , наполегливі телефонні дзвінки, зустрічі та переконання у необхідності вчинення злочину, пряме підтвердження неодноразовості вчинення відповідних активних дій свідка – ОСОБА_10 , дають підстави суду вважати, що стороною обвинувачення не доведено, що не було факту у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Враховуючи ті обставини, що свідок ОСОБА_10 , як встановлено в судовому засіданні був сам ініціатором телефонних розмов, зустрічей, по його заявах та діях, суд вважає, що в даному випадку в діях свідка ОСОБА_17 мала місце провокація, так як свідок ОСОБА_16 , за підтримки, зокрема, фінансової, правоохоронних органів, впливав на обвинуваченого ОСОБА_7 , шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов, а тому суд вважає, що даного кримінального провадження не було б в разі відсутності такого «зручного» свідка для правоохоронних органів, як ОСОБА_29 .

Суд вважає, що в даному випадку дії свідка ОСОБА_10 були спрямовані на підбурювання злочину, який передбачено ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, а тому у суду виникає непереборний сумнів у тому, що дане кримінальне провадження існувало б без дій свідка ОСОБА_10 , а тому дії свідка ОСОБА_10 , суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

В постанові у справі «Баннікова проти Російської Федерації» Європейський Суд з прав людини ухвалив, що використання особливих методів ведення слідства – зокрема, агентурних методів – не може саме по собі порушити право на справедливий розгляд. Ризик підбурювання з боку співробітників міліції, викликаний зазначеними методами, означає, що їхнє використання має бути строго регламентованим (рішення Європейського Суду в справі «Раманаускас проти Литви»).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», визнано допустимим обмежене використання негласних агентів. Разом із тим, системний аналіз указаного рішення ЄСПЛ, показує, що провокацією до вчинення злочину може вважатися діяльність працівників правоохоронних органів, яка вийшла за межі пасивного розслідування злочинної діяльності й без їхнього втручання злочин не було б вчинено.

При визначенні, чи було слідство «фактично пасивним», Європейський Суд розглядає причини проведення прихованої операції й поводження органів влади при її проведенні. Європейський Суд опирається на те, чи були об`єктивні відомості про те, що особа була залучена в злочинну діяльність і була істотна ймовірність вчинення злочину.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що аналіз зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів дає підстави стверджувати те, що підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, було спровоковане працівниками правоохоронних органів, оскільки фізична особа, яка діяла за їх вказівками вийшла за межі «пасивного розслідування», вплинувши на обвинуваченого ОСОБА_7 та схиливши його до вчинення злочину.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (див. серед інших §§ 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 87 та ч. 3 ст. 271 КПК України.

У справі «Веселов та інші проти Росії» Європейський суд з прав людини констатував, що як тільки встановлений факт провокації, всі докази, отримані в результаті провокації, стають недопустимими.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 року № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Згідно чинного кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_17 від 03.01.2021 року, адресована начальнику УСБУ у Волинській області, про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач – керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання – керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до розділу ІІ п. 2.1. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особистості заявника, здійснюється цілодобово негайно тим органом внутрішніх справ, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, або самостійне виявлення слідчим або іншою службовою особою органу внутрішніх справ з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення..

Згідно розділу VI п. 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, прокурори, керівники органів досудового розслідування усіх рівнів несуть відповідальність по відомствах за забезпечення своєчасного, повного та достовірного внесення інформації до Реєстру.

Суд вважає, що у зв`язку з порушенням вимог ст. 214 КПКУкраїни виключається можливість використання заяви ОСОБА_17 від 03.01.2021 року, як допустимого джерела доказу, оскільки така заява зареєстрована в СБУ у Волинській області за Вх. № Д-2 від 05.01.20 р., тоді як, згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42021030000000002 – внесення відомостей до ЄРДР здійснено – 06.01.2021 року. В зв`язку з цим, суд ставить під сумнів дату та рік написання заяви ОСОБА_18 , оскільки, така написана ОСОБА_18 – 03.01.2021 року, а зареєстрована, згідно з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42021030000000002, наявному в матеріалах кримінального провадження – 06.01.2021 року, також суд звертає і увагу на те, що заява ОСОБА_17 зареєстрована в СБУ у Волинській області за Вх. № Д-2 від 05.01.20 р.

За вказаних обставин, інформація зазначена в заяві ОСОБА_17 від 03.01.2021 року, є недопустимим доказом, а тому, суд виключає можливість її використання для доведення вини обвинуваченого ОСОБА_7 .

Також, під час судового провадження стороною обвинувачення надано докази, а саме: постанову прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 10 березня 2021 року про проведення освідування особи ОСОБА_7 , протокол освідування особи від 10 березня 2021 року, протокол огляду місця події від 10 березня 2021 року, постанову про визнання речовим доказом, після їх дослідження, суд приходить до висновку, що такі докази, слід визнати недопустимими, згідно вимог ст. 87 КПК України, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. освідування здійснюється на підставі постанови прокурора (ч.2 ст. 241 КПК України).

Хоча, як видно з матеріалів кримінального провадження, постанова прокурора про проведення освідування і була наявна, проте вона не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ній не зазначено статус ОСОБА_7 . Освідувати можна підозрюваного, однак, на той момент, ОСОБА_7 статусу підозрюваного так і не набув. 10 березня 2021 року – письмова підозра ОСОБА_7 не складалась і не вручалась ніким. Права потерпілого йому також не роз`яснювались. Також, суду не відомо, чи в той час, ОСОБА_7 перебував у статусі свідка.

Оскільки, на думку суду, орган досудового розслідування порушив ч. 1 ст. 30 Конституції України, тому відповідно до п.1 ч. 2 ст. 87 КПК України внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод, суд виконує свій обов`язок і враховуючи доктрину «плодів отруйного дерева» визнає всі докази, здобуті під час проникнення до офісу ОСОБА_7 – недопустимими, а саме: постанову прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 10 березня 2021 року про проведення освідування особи ОСОБА_7 , протокол освідування особи від 10 березня 2021 року з додатками і змивами, протокол огляду місця події від 10 березня 2021 року; речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 1 800 доларів США: 18 купюр номіналом 100 (сто) доларів США серії LK 61481714A, PB 38750279F, PB 38750284F, KB 49731700Q, HE 50269404B, PG 58076185A, PB 68525226D, ML 94148522C, PA 29833576A, MD 94402437A, PB 27643591A, LE 48498436B, LG 70998324B, MI 02479152A, PL 59651877B, MK 72348223B, LF 93787069J, PG 58076112A, мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , три марлевих тампони, які поміщені до опечатаних паперових конвертів та передані на зберігання в СУ ГУНП у Волинській області – знищити, договір від 10.03.2021 про надання правової (правничої) допомоги адвокатом ОСОБА_7 – ОСОБА_10 в інтересах його сина, а також додаткову угоду про виплату гонорару за надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2021, аркуш паперу з рукописним текстом, грошові кошти в сумі 1 370 гривень: 2 купюри номіналом 500 гривень серії ХГ 3428051, ЛА 5565315; 2 купюри номіналом 100 гривень серії ЖН 8426249, УР 7652822; 3 купюри номіналом 50 гривень серії СН 8975814, СМ 3546805, ТВ 8012410; 1 купюра номіналом 20 гривень серії ЧА 6081283.

Також суд визнає недопустимими доказами і висновки експертів від 05 квітня 2021 року № СЕ-/19/103-21/1982-ФХД та № 54/1516-106 від 30 квітня 2021 року, виходячи з поняття доктрини «плодів отруйного дерева», сформульованого Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України».

Крім того, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність оцінювати справедливість під час провадження у справі, беручи до уваги розгляд справи в цілому (п.47 рішення у справі «Даллос проти Угорщини» від 1 березня 2001 року). Також вказує на необхідність дотримання права бути поінформованим про характер і причини обвинувачення, що має розглядатися у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «а» п.3 ст.6 Конвенції.

Під час судового розгляду прокурором надані, зокрема, протокол огляду та вручення грошових коштів від 18 січня 2021 року, акт прийому – передачі грошових коштів від 15 лютого 2021 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 10 березня 2021 року, за участю ОСОБА_10 .

Частиною 1 ст. 275 КПК України передбачається, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 222 КПК України, слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу.

Частиною 3 ст.110 КПК України передбачається, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови.

Однак, матеріали кримінального провадження не містять постанови слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_10 до участі в негласних слідчих (розшукових) діях та конфіденційного співробітництва, а є лише письмова згода ОСОБА_10 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 14 січня 2021 року.

З урахуванням вищевикладеного, протокол огляду та вручення грошових коштів від 18 січня 2021 року, акт прийому – передачі грошових коштів від 15 лютого 2021 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 10 березня 2021 року, за участю ОСОБА_10 , складені з порушенням вимог ст. ст. 110, 22, 275 КПК України та є не допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

Також, частина 3 ст. 252 КПК України передбачає, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

З пунктів 4.2 та 4.3 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012

№ 114/1042/516/1199/936/1687/5, вбачається, що кожний протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше 24 годин після його складання передається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

З аналізу вищезазначених порушення норм, судом встановлено, що протокол за результатом проведення контролю за вчиненням злочину від 18 січня 2021 року, протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18 січня 2021 року, протокол за результатом проведення контролю за вчиненням злочину від 11 березня 2021 року, протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 березня 2021 року, протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 березня 2021 року, складені з порушення вимог закону, а саме ч. З ст. 252 КПК України та п. 4.2. та 4.3. Інструкції в частині періодичності складання цих протоколів та строків передачі їх прокурору, що свідчить про недопустимість цих доказів.

Відповідно до ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутнє повідомлення в порядку ст. 253 КПК України підозрюваному та його захиснику про факт і результати НСРД, хоча це обов`язково повинна була зробити сторона обвинувачення до звернення в суд з обвинувальним актом, що зайвий раз свідчить про недопустимість усіх доказів, пов`язаних з НСРД.

З пункту 2.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, вбачається, що рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор викладає в постанові, яка має відповідати вимогам ст.ст. 246, 251 КПК України, якщо ця дія проводиться без дозволу слідчого судді, або в невідкладних випадках, передбачених ст. 250 КПК України.

Відповідно до ст. 251 КПК України постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; 4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

Судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що також свідчить про недопустимість усіх доказів, пов`язаних з НСРД.

За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду, приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, що є підставою для його виправдання.

       При вирішенні даного кримінального провадження по суті враховано також, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.  

Відповідно до вимог ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.  

Частиною 2 статті 94 КПК визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК.    

Принцип законності, який відноситься до загальних засад кримінального провадження та закріплений у ст. 9 КПК, встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Так, зокрема, згідно із ст.ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі “Тельфнер проти Австрії” від 20 березня 2001 року та “Джон Мюррей проти Сполученого Королівства” від 08 лютого 1996 року.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений, зокрема, на прокурора.

Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Узагальнюючи викладене, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела наявності в діях  ОСОБА_7  складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

       Згідно до вимог ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів.

Судові витрати, згідно ст. 124 КПК України, що стосуються пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме, в сумі 9 389 (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) 59 копійок за проведення судових експертиз – слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 16 березня 2021 року – скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати невинуватим упред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати, відповідно, за недоведеністю у його діях складу зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Судові витрати в сумі 9 389 (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) 59 копійок за проведення експертиз прийняти за рахунок держави.

Речові докази: грошові кошти в сумі 1 800 доларів США: 18 купюр номіналом 100 (сто) доларів США серії LK 61481714A, PB 38750279F, PB 38750284F, KB 49731700Q, HE 50269404B, PG 58076185A, PB 68525226D, ML 94148522C, PA 29833576A, MD 94402437A, PB 27643591A, LE 48498436B, LG 70998324B, MI 02479152A, PL 59651877B, MK 72348223B, LF 93787069J, PG 58076112A, які передані на зберігання в СУ ГУНП у Волинській області – конфіскувати в дохід держави.

Мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який переданий на зберігання в СУ ГУНП у Волинській області – передати за належністю ОСОБА_7 .

Три марлевих тампони, які поміщені до опечатаних паперових конвертів та передані на зберігання в СУ ГУНП у Волинській області – знищити.

Договір від 10.03.2021 про надання правової (правничої) допомоги адвокатом ОСОБА_7 – ОСОБА_10 в інтересах його сина, а також додаткову угоду про виплату гонорару за надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2021, аркуш паперу з рукописним текстом, які передані на зберігання в СУ ГУНП у Волинській області – залишити за належністю в СУ ГУНП у Волинській області.

Грошові кошти в сумі 1 370 гривень: 2 купюри номіналом 500 гривень серії ХГ 3428051, ЛА 5565315; 2 купюри номіналом 100 гривень серії ЖН 8426249, УР 7652822; 3 купюри номіналом 50 гривень серії СН 8975814, СМ 3546805, ТВ 8012410; 1 купюра номіналом 20 гривень серії ЧА 6081283, які передані на зберігання в СУ ГУНП у Волинській області – передати за належністю ОСОБА_7 .

Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді від 16 березня 2021 року – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.