Суд визнав адвоката і колишнього керуючого справами виконкому Затоківської селищної ради винним у погрозах вбивством судді

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси №106 кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160240001745 від 18.12.2020 року, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський, Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, адвоката (свідоцтво №2403 від 02.10.2012), має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілого – ОСОБА_7 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , –

ВСТАНОВИВ:

Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

Так встановлено, що на підставі рішення Затоківської селищної ради № 1400 від 17.04.2020 затверджений на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради, яке підписано депутатами цієї ж селищної ради та згідно з розпорядження № 51-К від 21.04.2020 ОСОБА_3 прийняв повноваження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради, яке сам підписав.

Крім того, ОСОБА_3 на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області № VI-40/196 від 28.09.2018 являється адвокатом, та 02.10.2012 склав присягу адвоката і має право здійснювати адвокатську діяльність.

Так, 16.12.2020  ОСОБА_9  діючи на підставі довіреності від 14.09.2020 №750/01-27 виданої та підписаної тимчасово виконуючим обов`язки голови Затоківської селищної ради  ОСОБА_3 , звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15  та Державного реєстратора Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності та заяву про забезпечення позову.

Вказана заява 16.12.2020 згідно протоколу автоматизованої системи документообігу Білгород-Дністровського міськрайонного суду розподілена на суддю ОСОБА_7 та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №495/7621/20 та номер провадження № 2/495/3063/2020, який цього ж дня прийняв до свого провадження.

Установлено, що указом Президента України № 302/2013 від 23.05.2013 «Про призначення суддів», ОСОБА_7 призначено суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Відповідно до наказу Голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_16 № 20 – ос/г від 06.06.2013 суддю ОСОБА_7 зараховано до штату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

У подальшому, 04.07.2013 ОСОБА_7 прийняв присягу судді та по теперішній час здійснює свою професійну діяльність.

За результатами розгляду цивільної справи № 495/7621/20 суддя ОСОБА_7 на підставі заяв керуючого справами (секретаря) виконкому Затоківської селищної ради ОСОБА_3 про відкликання позовної заяви, згідно із якою останній просив повернути позовну заяву Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та Державного реєстратора Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, а також про вжиття заходів забезпечення позову, 18.12.2020 виніс ухвалу, якою відмовив в позовних вимогах, які були зазначені в позовної заяві представника Затоківської селищної ради ОСОБА_9 , про що в цей же день стало відомо ОСОБА_3 .

Далі, 18.12.2020 приблизно об 11 годині 00 хвилин, керуючий справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_3 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, маючи намір на здійснення тиску на суддю, прибув до кабінету № 22 у будівлі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, де перебував суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , разом з секретарем судді ОСОБА_17 , а також помічником судді ОСОБА_18 .

Реалізуючи свої протиправні дії, діючи з прямим умислом, ОСОБА_3 , ігноруючи загально-прийняті правила поведінки, перебуваючи в кабінеті № 22 судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у присутності секретаря суду ОСОБА_17 , а також помічника судді ОСОБА_18 , будучи обуреним прийнятим суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 рішенням щодо повернення позивачу заяви Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій державного реєстратора, щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, з метою помсти за винесене рішення суддею ОСОБА_7 , усвідомлюючи вчинення протиправних дій відносно судді під час здійснення ним правосуддя, розуміючи, що суддя ОСОБА_7 є посадовою особою і в конституційному порядку наділений повноваженнями здійснювати правосуддя у суді загальною юрисдикції, з мотивів явної неповаги до судді та суду, яка виникла внаслідок винесення суддею рішення не на його користь, ОСОБА_3 , почав голосно кричати та виражатися нецензурною лайкою, висловлюючи погрози вбивством та фізичною розправою відносно судді ОСОБА_7 .

Далі ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, які були направлені на психологічній тиск на суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_7 , почав вимагати, щоб суддя ОСОБА_7 , змінив своє рішення та виніс рішення у цивільній справі за позовом Затоківської селищної ради на його користь та задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки.

Погрози вбивством та фізичної розправи (насильством), які висловлював ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_18 та ОСОБА_17 судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_7 , останній сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, та з метою припинення злочинних дій ОСОБА_3 були викликані співробітники територіального управління служби судової охорони та співробітники управління поліції Державної охорони в Одеській області, які і припинили протиправні дії ОСОБА_3 тим самим, погрози вбивством та насильством довів до відома судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 .

Дії, ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 377 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза вбивством та насильством щодо судді, у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, не визнав та пояснив суду таке. У 2012 році отримав право займатися адвокатською діяльністю, має юридичну освіту. 16.12.2020 року ним від імені Затоківської селищної ради подано цивільний позов із заявою про забезпечення позову у вигляді арешту на шість земельних ділянок. 18.12.2020 року йому зателефонував гр. ОСОБА_9 , який сказав йому, що помічних судді ОСОБА_7 в усному порядку повідомила, що поданий ним цивільний позов із заявою про забезпечення позову залишено ухвалою суду без розгляду на підставі електронної заяви, що надійшла на адресу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, яку він особисто не подавав. Однак ОСОБА_9 не бачив письмової ухвали. Після чого він приблизно через 20 хвилин, десь об 11:00 годині, приїхав до суду, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 24. Йому невідомо, де проводив суддя ОСОБА_7 судові засідання в кабінеті чи в залі судового засідання. Перші сходи, і там вже був його кабінет, де були помічник судді, секретар судового засідання, суддя ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зайшов разом з ним до кабінету. Коли він зайшов до кабінету судді ОСОБА_7 , на дверях якого написано «суддя ОСОБА_7 », попросив, щоб він не виносив ухвалу, якої ще не було в реєстрі, оскільки він не подавав ніяку заяву, на що, як він вважав, мав право. Він жодним чином не вимагав прийняти рішення про задоволення поданого ним позову, а просив не приймати відмову та не повертати заяву. Ніякого тиску він не вчиняв. Однак суддя ОСОБА_7 повідомив, що вже нічого не можна зробити, адже рішення прийнято. Потім зайшла помічник судді, яка повідомила, що ухвалу відправлено до Єдиного реєстру судових рішень. Однак ухвала з`явилась в Реєстрі приблизно о 12:00 годині після цієї події. Тоді він попросив подивитись як саме надійшла заява від його імені, про яку йому повідомив ОСОБА_9 . Він сказав, що хоче ознайомитись зі справою. Потім він пішов до керівника апарату суду, який дав йому роздруківку цієї заяви та надав йому дані, що на адресу суду нічого не надходило. З цією роздруківкою він звернувся до в.о. голови суду щодо проведення службової перевірки за цим фактом. Підтвердив, що він дійсно негарно висловлювався на адресу судді ОСОБА_7 , який на його думку вчинив злочин, про що він повідомив судді. Він сказав, що не вийде з кабінету, поки не прийде поліція. Почувши це, прийшла помічник судді, яка сказала натиснути тривожну кнопку, щоб викликати судову охорону. Однак він наполягав на ознайомленні з матеріалами справи, оскільки хотів подати заяву на суддю ОСОБА_7 про вчинений ним злочин Суддя повідомив, що надасть справу на ознайомлення, однак він має вийти з кабінету. Після ознайомлення з матеріалами справи, ним було виявлено невідомий конверт. Його обурило, що суддя ОСОБА_7 його обманув, про те, що надійшла заява від його імені, оскільки помічник судді раніше повідомила, що така заява надійшла електронною поштою. Підтвердив, що він дійсно вів себе емоційно, однак розумів, що він має попередити злочин, але через декілька днів після рішення судді ОСОБА_7 нотаріусом було відчужено цю земельну ділянку. Зазначив, що він також є посадовою особою Затоківської селищної ради. Судова охорона не приймала його заяву. Він також написав заяву на адресу суду, голові суду та Вищої ради правосуддя. Запрошення до суду у нього не було, до нього з помічником судді спілкувався ОСОБА_9 , який йому це все повідомив. Коли він прибув до суду, побачив двері судді ОСОБА_7 , відкрив їх, та звернувся до нього: «Прошу Вас не ви носити ухвалу». Він подав заяву 16.12.2020 року, а заява від його імені надійшла на адресу суду 17.12.2020 року, на підставі якої його заяву залишено без розгляду. Ще одну заяву до суду він не подавав. Не міг чітко зазначити, чи подавалася апеляційна скарга на цю ухвалу, оскільки після цієї події у нього забрали право підпису від Затоківської селищної ради. Після цієї події через тиждень він втратив повноваження в.о. Керівника виконкому т.в.о. Затоківської селищної ради. Яка подальша доля позовної заяви, йому невідомо, оскільки Затоківська селищна рада була ліквідована після реформи про децентралізацію. Він писав заяву до поліції, на підставі якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за цим фактом. Яка доля цього кримінального провадження йому невідомо. Не заперечував, що висловлював на адресу судді образливі слова, розмовляв голосно, але не кричав, виражався нецензурною лайкою, однак категорично заперечував висловлення погроз вбивства та фізичної розправи на адресу судді ОСОБА_7 , якого не знав особисто ані до цієї події, так не спілкувався з ним після. Будь-яких особистих відносин з суддею ОСОБА_7 до події у нього не було. Він не мав наміру помститися судді ОСОБА_7 . Ситуація, що склалася виникла винятково через зазначене рішення суду. Ситуація за часом тривала спочатку 10 хвилин, коли він зайшов до кабінету судді вперше. Після того як прибула судова охорона, він зайшов до кабінету другий раз, щоб ознайомитись зі справою. Загалом подія тривала десь приблизно 20 хвилин. Конфлікт мав місце спочатку за його участі, судді ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , помічника судді, секретаря судового засідання, потім прийшли працівники судової охорони, а потім поліція. Коли зайшли працівники судової охорони, він повідомив їм, що коїться, що він хотів ознайомитись зі справою, написати заяву про вчинення злочину, суддя ОСОБА_7 повідомив їм, що він неправильно веде себе у кабінеті судді. Якою мовою відбулось у нього спілкування із суддею він не пам`ятав, можливо на суржику. Зазначив, що він не висловлював погрози заподіяння тілесних ушкоджень чи життю судді, його родині та оточуючим його особам. Він звертався з приводу дій судді ОСОБА_7 до ВРП, однак було відмовлено в притягненні судді до відповідальності. Також йому відомо, що за цим фактом, зокрема підроблення його підпису, проводилось службове розслідування, однак йому невідомо чи встановлювався у кримінальному провадженні факт підроблення заяви від його імені. Стверджував, що слова «закопаю», «я с тобой разберусь», які з`явились під час допиту потерпілого, він не казав. Він казав слова «разберусь», «расправлюсь», «ти у меня получишь», маючи на увазі, що дістане його в ВРП. Також казав на адресу судді образливі слова «тварь» і «гнида». Йому невідомо чи звертався суддя ОСОБА_19 за цим фактом до ВРП чи до Генерального прокурора про вчинення на нього тиску чи втручання в професійну діяльність судді. Йому відомо, що ще у 2017 році секретар Затоківської селищної ради хотіла притягнути суддю ОСОБА_7 до відповідальності, але її тоді відмовили це робити, але він звернувся до відповідних органів. Суддя ОСОБА_7 не висловлював нецензурної лексики та не вчиняв агресивні дії по відношенню до нього. Він не може сказати, як сприймали його слова в той момент деякі свідки. Йому невідомо чи здійснювались раніше відносно судді ОСОБА_19 хуліганські дії, зокрема чи обливали його зеленкою. Зазначив, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження його права порушено не було, лише обмежено запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту. Свою вину не визнав, але він усвідомлює, що не повинен був так робити, оскільки своєю емоційною поведінкою мав для себе негативні наслідки, а треба було написали заяви в поліцію та ВРП.

Під час судового розгляду було допитано потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який будучи попереджений про кримінальну відповідальність надав суду показання такого змісту. На час події, що мала місце у грудні 2020 року та на даний час працює суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. До події не був знайомий з ОСОБА_3 , в обличчя його не бачив, лише чув таке прізвище. 16.12.2020 року ОСОБА_3 подано позовну заяву до фізичних осіб, про що точно не пам`ятав з заявою про забезпечення цивільного позову про накладення арешту на земельні ділянки. 17.12.20202 року зранку, більш точного часу не пам`ятав, отримав з канцелярії дві заяви, які в цей же день надійшли як електронною поштою так і поштою, підписані ОСОБА_3 як представником на той час Затоківської селищної ради, я в яких просили подані заяви не розглядати та повернути їх без розгляду. Чи були на цих заявах печатки чи підписи, в тому числі цифрові підписи, він не пам`ятав. Він розумів складність спору, що події стосувалися Затоківської селищної ради, тому навіть зрадів, що такі заяви надійшли. На наступний день, 18.12.2020 року о 09:00 годині він виніс ухвалу, якою задовольнив заяви про повернення поданих ОСОБА_3 цивільного позову та заяви про забезпечення цивільного позову Вже о 10:00 годині прибув до суду представник Затоківської селищної ради ОСОБА_9 , щоб дізнатися про результати поданої позовної заяви та заяви про забезпечення позову, якому було повідомлено про прийняте судом рішення, у зв`язку із надісланими заявами, дізнавшись про яке останній дуже здивувався та вийшов з кабінету. Приблизно об 11:00 годині в його службовий кабінет увірвалися ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , якого раніше не знав, та який почав кричати російською мовою: «Что происходит?», «Что ви позволяете?». ОСОБА_3 повідомив, що він голова Затоківської селищної ради, та що їм треба, щоб він наклав арешт за поданою ним заявою, на що він відмовив та повідомив, чому саме. Рішення про повернення позову і заяви оскаржується в апеляційному порядку. Після чого ОСОБА_3 почав кричати та висловлюватися нецензурною лайкою на його адресу, та разом із ОСОБА_9 вони вийшли. Через 5-7 хвилин ОСОБА_3 повернувся, почав кричати на його адресу образливі слова «гнида», «мразь», «тварь», «преступник», звинувачував його, що він не перевірив заяви, сказав, що нікуди не піде, буде викликати поліцію, сів на стілець. Він почав його заспокоювати. ОСОБА_3 піднявся зі стільця в його кабінеті, підійшов до його стола та розмахуючи руками, почав кричати, що його «знайдуть», «знають, де він живе» та з ним «розберуться». Також ОСОБА_3 казав: «Я тебя найду», «я з тобою розберусь», «я тебя закопаю». Його помічниця та секретарка, які в цей час були поряд, намагалися заспокоїти ОСОБА_3 . Коли прийшов охоронець судової охорони не одразу зміг вивести ОСОБА_3 . В той час, як його виводили з кабінету, він казав, що знайде його і розбереться із ним. Йому було страшно, оскільки ОСОБА_3 великого розміру порівняно з його статурою. Також зазначив, що ОСОБА_3 казав йому: «Ти отримав тоді мало, наступного разу отримаєш більше». Стверджує що в його бік ОСОБА_3 висловлював погрози його здоров`ю і навіть його життю. У нього в провадженні були справи пов`язані із виборчими процесами та із земельними ділянками Затоківської селищної ради, під час розгляду яких на нього здійснили напад та облили зеленкою. За даним фактом є інше кримінальне провадження, але по суті не розглянуто. Тому всі слова ОСОБА_3 він сприймав як загрозу своєму життю і здоров`ю, оскільки не знав як діяти. Потім коли зайшов працівник судової охорони чи поліції зі зброєю, лише тоді вони вийшли з ОСОБА_3 з його кабінету в коридор, де з`ясовували все далі. Після цього ОСОБА_9 ознайомився зі справою. Він в цей час сидів в своєму кабінеті пригнічений. Після цієї події він навіть зброю носив. Заяву в поліцію написав того ж дня, і одразу телефонував туди, але точно не пам`ятав. На його думку, поведінка ОСОБА_3 спричинена прийнятим ним рішенням. Під час події в його службовому кабінеті окрім нього і ОСОБА_3 , були присутні: помічник – ОСОБА_18 , секретар судового засідання – ОСОБА_17 , та ОСОБА_9 , потім були працівники судової охорони та працівники поліції, однак останні вже нічого не бачили. Свідок, що останній зайшов з автоматом, бачив, як в кінці події ОСОБА_3 та ОСОБА_9 стояли біля виходу. Він не вважає, що свідок ОСОБА_22 не підтвердив обставини події. Зазначив, що якщо будь-яка інша особа так себе поводила як ОСОБА_3 , він також це сприймав би як погрозу. У нього до події була зброя, однак він не знає, хто може підтвердити чи носив він її з собою. Вказав, що у даному кримінальному провадженні були проведені слідчі (розшукові) дії, зокрема, й слідчий експеримент в його службовому кабінеті, за його добровільної згоди, яку надав в усній формі, оскільки це було в його інтересах, щоб оформити все належним чином, в ході проведення яких його права порушено не було. Погрози ОСОБА_3 він сприймав у зв`язку із здійсненням ним правосуддя, оскільки до дня події не зустрічалися, жодних справи відносно ОСОБА_3 чи за його участі у його він не розглядав. ОСОБА_3 не казав, що він його вб`є, але казав, що знайде, розбереться з ним та закопає його. Він не міг спрогнозувати в той момент як ОСОБА_3 буде себе поводити далі. Він точно не пам`ятав, що покликав співробітників судової охорони чи його помічник чи секретар. Він натиснув тривожну кнопку і приїхали працівники поліції. Завдяки діям працівників поліції вдалося вивести ОСОБА_3 з кабінету, проте він не бачив, щоб його брали за руки, спецзасоби до нього не застосовували. Жодного разу особа вибачення не просила.

В судовому засіданні було допитано під присягою свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , яких було попереджено про кримінальну відповідальність.

Свідок ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надала суду такі показання. Зазначила, що вона працює помічником судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , з яким у неї виключно робочі стосунки з серпня 2019 року. Вона перебуває у безпосередньому підпорядкуванні судді, оскільки він написав на неї подання, а також вона підпорядковується керівнику апарату суду. До її посадових обов`язків входить: переглядати кореспонденцію, готувати проекти судових рішень, робота в системі документообігу Д-3, підшукувати практику і законодавство, виконувати вказівки та доручення судді щодо справ, які є обов`язковими до виконання. Позаробочих стосунків з суддею вона не має, оскільки має чоловіка та дітей. В день, коли сталася подія, від представника Затоківської селищної ради ОСОБА_3 разом з позовом надійшла заява про забезпечення позову. Приблизно через дві години як було прийнято суддею рішення, об 11:00 годині, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_9 зайшли до судді в кабінет, навіть не привіталися. Спочатку розмова була спокійна. ОСОБА_3 почав говорити, що прийняте суддею рішення є незаконним та оскільки його ще немає в Єдиному реєстрі судових рішень, він має прийняти інше рішення. Однак на той момент суде рішення вже було надіслано до Реєстру. Після спокійної розмови ОСОБА_3 , звертаючись до судді, перейшов на «ти», після чого почав висловлювати в його бік грубою нецензурною лайкою. Вона зайшла до кабінету судді, щоб втрутитися, на її адресу ОСОБА_3 також висловлювався у грубій формі та виходити з кабінету судді не захотів. Вона чула, як ОСОБА_3 казав «я тебя найду», «я тебя урою», «не получил тогда, получишь сейчас», які він викрикував при виході з кабінету. Вони сиділи в кабінеті разом із секретарем судового засідання, коли зайшла служба судової охорони. Після прийнятого суддею рішення, справу вони не встигли зшити, щоб здати до канцелярії, не було сенсу її тримати у себе, оскільки будь-яких заяв не надходило. Їй особисто було неприємно слухати нецензурну лайку та як до судді звертаються на «ти». Коли ОСОБА_3 та суддя ОСОБА_7 стояли в кабінеті у останнього, обвинувачений однозначно був агресивний, за статурою він переважає суддю, тому вони з секретарем боялися, щоб ОСОБА_3 не вдарив суддю. В цей час ОСОБА_3 кричав на адресу судді: «ти гнида», «я тебя найду», «урою», «достану», «ти получишь своё». В той момент вона сиділа за своїм робочим столом, вхідні двері до кабінету розташовані навпроти, а двері до кабінету судді ОСОБА_7 знаходяться зліва від неї. Двері до кабінету судді були відкриті весь час. Секретар також сиділа за робочим місцем. ОСОБА_3 зайшов до судді, з метою повідомити, що суддя має накласти арешт на земельні ділянки за поданою ним заявою. Поведінка обвинуваченого по відношенню до потерпілого пов`язана з професійною діяльністю судді ОСОБА_7 . Також поряд з ОСОБА_3 стояв юрист Затоківської селищної ради ОСОБА_9 , який весь час мовчав. Її обурило, що ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою на адресу судді у підвищеному тоні, перейшов до судді на «ти», казав, що суддя має накласти арешт на земельні ділянки, який був на емоціях, сіпався, було враження, що він може вдарити суддю. Коли вона зайшла до кабінету судді, ОСОБА_3 то сідав, то вставав. Вона особисто злякалася, оскільки обвинувачений кричав, у неї тряслися руки, думала він вдарить суддю. Зазначила, що якщо кожен так буде себе поводити, це недопустимо. ОСОБА_3 вів себе агресивно, кидався на суддю, ображав їх усіх, на що вона робила йому зауваження, на які той не реагував, намагалася пояснити йому та показала матеріали справи. Їй невідомо, щоб ОСОБА_3 раніше був знайомий з суддею ОСОБА_7 . Вона також раніше не була знайома із ОСОБА_3 та їй невідомо як він спілкується з іншими особами. Вона особисто сприймала подію, що сталася, на підставі своїх вражень. Їй невідомо, звідки ОСОБА_3 дізнався про прийняте судом рішення за поданими ним позовною заявою та заявою про забезпечення позову. ОСОБА_9 раніше приходив до суду, але він по іншим справам також заходив, в кабінет до судді ОСОБА_7 він не заходив, подробиці вона вже не пам`ятала. 18.12.2020 року коли прийшов ОСОБА_3 спочатку нормально розмовляв, потім вчинив скандал, його вивели з кабінету, він чекав, коли підготують справу для ознайомлення, потім він сидів ознайомлювався з матеріалами справи. Вони самі не знали, що відбудеться візит ОСОБА_3 . ОСОБА_3 також негарно поводився по відношенню до неї, однак вбивством він не погрожував. Він висловлювався на адресу судді ОСОБА_7 образливими словами мабуть зі злості. Вона чула, як ОСОБА_3 казав, що на заяві стоїть не його підпис. Вона спочатку не слухала розмову судді ОСОБА_7 із ОСОБА_3 , вже коли почав назрівати конфлікт, вона вже все чула. Вона не зрозуміла претензій ОСОБА_3 , можливо у нього свої справи. Вони не експерти, прийшла заява від його імені у конверті, що вони намагались йому пояснити. Штамп був. Також надійшла заява на електронну пошту суду, чи був накладений цифровий підпис, вона не пам`ятає, оскільки не секретар. Вона підготувала проект ухвали, який суддя вносить у Єдиний реєстр судових рішень. Вона зазначила, що висловлювання ОСОБА_3 на адресу судді ОСОБА_7 мають характер погроз і образ, які він казав в кабінеті судді, що чув й суддя ОСОБА_7 . Вона не чула, щоб ОСОБА_3 висловлювався щодо притягнення судді до кримінальної відповідальності. Коли почула від ОСОБА_3 на адресу судді фразу «я с тобой разберусь», то їй було страшно, оскільки не знала, що у нього на умі. Крім того, зазначила, що суддя ОСОБА_7 з ОСОБА_3 різної тілобудови, тому вона коли почула крики встала з робочого місця, їй здалося що обвинувачений може вдарити суддю, про що свідчили його розмахування руками перед обличчям судді, можливо шляхом нанесення тілесних ушкоджень. Але він його не торкався. Висловлювання «я тебе знайду», «я з тобою розберусь», вона зрозуміла як те, що ОСОБА_3 може когось підіслати. Слів, що ОСОБА_3 посадить суддю вона не чула. Підтвердила, що повністю підтримує надані нею показання у якості свідка під час досудового розслідування, які надавала майже одразу після події, брехати їй не має сенсу. Чи звертався секретар Затоківської селищної ради із заявою на дії судді ОСОБА_7 до правоохоронних органів, їй невідомо, однак знає, що суддя звертався з цього приводу до відповідних органів. Чи звертався ОСОБА_3 на суддю ОСОБА_7 до ВРП їй невідомо. ОСОБА_3 не погрожував фізичною розправою судді та зброю не демонстрував. Коли повідомили ОСОБА_3 , що викличемо поліцію, він на це сказав, щоб викликали, він все одно не піде з кабінету. Судова охорона не виводила ОСОБА_3 , а працівники поліції його вивели, проте вона не бачила, щоб до нього застосовувалися спец засоби. На її думку ОСОБА_3 погрожував судді ОСОБА_7 заподіяти тілесні ушкодження, що могло виразитися як завгодно, але він їх не заподіював, конкретні дії не вчиняв. Він казав судді ОСОБА_7 «я тебя найду», «урою», «закопаю», «я с тобой разберусь», що на її думку ці висловлювання і є фактом погрози. Чітко зазначила, що погроза від ОСОБА_3 на адресу судді була, проте останній не висловлював, яким чином він буде її реалізовувати. Саме після того, як ОСОБА_3 дізнався про прийняте суддею ОСОБА_7 рішення за його позовною заявою та заявою про його забезпечення, ним була висловлена погроза, яка була розцінена як погроза життю та здоров`ю судді. Вона особисто це зрозуміла як спричинення судді тілесних ушкоджень, загрозу життю та здоров`ю судді, його майну, що пов`язано з робочими моментами, оскільки все почалося після рішення судді по цій цивільній справі, про яку вона зазначала раніше. Під час проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема слідчого експерименту, вона абсолютно добровільно приймала участь, зауважень та заперечень не надходило та на неї ніхто не здійснював тиск чи вплив, з метою зміни показань. Вона не пам`ятала, хто надав у користування приміщення для проведення слідчого експерименту. Сам експеримент пам`ятає, але як слідчий зайшов, чи був дозвіл в письмовій формі і на проходження в приміщення їй невідомо.

Під час додаткового допиту, з метою уточнення та усунення протиріч у показах свідка ОСОБА_18 за клопотанням сторони захисту, свідок повідомила, що під час досудового розслідування її допитували один раз, подробиць вона не пам`ятала. Їй повідомляли про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань свідка. Їй відомо, що суддя ОСОБА_7 також допитувався, але зміст його допиту їй невідомо, та з суддею це не обговорювала. Вона на теперішній час працює помічником судді ОСОБА_7 . Вона не повідомляла різні обставини під час її допиту як на досудовому розслідуванні так і в суді, а повідомила все, що пам`ятала, нічого не спотворювала та не перекручувала. Краще давала показання і на досудовому розслідування і суду, але над цим не замислювалася. Як пам`ятала, так і повідомляла. Як вона казала, так і було. Все, що вона казала під час досудового розслідування так і судового розгляду відповідає дійсності. Не могла зазначити, чи могла вона щось не пам`ятати точно як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду. Зазначила, що з боку ОСОБА_3 були погрози на адресу судді. Ті обставини, що вона казала чесно, так як це було, як вона їх сприймала, як їх зрозуміли інші, вона не знає. Не знає, чому в її показання на досудовому розслідуванні не містить дієслова «закопаю», оскільки суть погрози вона зазначала, можливо замінила іншим словом. Зазначила, що її підпорядкування судді ОСОБА_7 ніяк не впливає на суть її показань. Вказала, що в день події їй було страшно, що навіть викликали охорону двічі. Коли прибула охорона перший раз, ОСОБА_3 кричав, його вивела в коридор охорона. Потім натиснули тривожну кнопку. Чому під час допиту працівник охорони повідомив, що ОСОБА_3 в його присутності не кричав, не могла пояснити, вважала, що він мав чути. Зазначила, що наполягає на своїх показах.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надала такі показання. Зазначила, що вона працювала загалом 28 років в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області. На час події працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_24 . Суддю ОСОБА_7 знає приблизно півроку-рік. У них були виключно робочі стосунки. Працювала секретарем судового засідання у суддів ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . На час відсутності судді, за якою її закріплено, 18.12.2020 року керівник апарату суду попросила її допомогти судді ОСОБА_7 , який дав їй доручення підготувати матеріали, оформити їх. У них є домовленість, що на час заміни в іншого судді, секретар виконує лише доручення судді та не робить роботу за інших. В цей день, приблизно о 10:00 годині до них підійшов юрист Затоківської селищної ради ОСОБА_9 . В кабінеті судді ОСОБА_7 , вона сиділа біля входу. До судді можна було пройти лише якщо він дозволить. ОСОБА_9 пройшов, вони поспілкувалися, сказав дякую і вийшов. Через 1-2 хвилини заходить ОСОБА_3 , а за ним ОСОБА_9 , які пройшли до кабінету судді, та зупинились в кабінеті, де стоять стільці для сторін, двері судді завжди відкриті. Вона зрозуміла, що ОСОБА_3 зайшов по справі, в якій він приймав участь, та дізнавшись, що справу повернуто за заявою, він почав злитися і обурюватися, казав судді, що він має накласти арешт на земельні ділянки. Коли підійшов до судді почав йому погрожувати, висловлюватися нецензурною лайкою. Також ОСОБА_3 висловлював на адресу судді такі фрази: «закопаю», «знаю як тебе знайти», «унічтожу». Для неї це був стрес, не знає як для судді, але вона за нього злякалася. Я попросила натиснути на кнопку виклику судової охорони. Суддя ОСОБА_27 тримався в цей час спокійно, пояснював їм біля робочого столу, що надійшла заява в електронному виді. Про що справа, вона не знала, оскільки ОСОБА_7 , не її суддя, вона була на заміні. Охорону викликала помічник судді. Охоронець намагався попросити викликати поліцію, потім натиснули кнопку, і коли прийшли люди зі зброєю, тоді змогли випроводити ОСОБА_3 . На судового охоронця ОСОБА_3 не відреагував, а коли прийшли працівники поліції, він вийшов. Зазначає, що ОСОБА_3 висловлював на адресу судді образливі слова «гніда», «мразь», казав йому «ты обязан наложить арест», а також те, що він його знає, найде і закопає. Відмітила, що якби їй таке сказали, вона подумала б, що її вб`ють чи поб`ють. Обвинувачений хотів ознайомитися з цією справою. Протокол судового засідання як їй відомо не складався, оскільки рішення суддею прийнято одноособово, без участі сторін, він і не має вестися у такому випадку. Якщо керівник апарату суду направив на заміну до іншого судді, то на час заміни, вона підпорядковувалась судді та виконувала його доручення. Які стосунки у ОСОБА_3 з ОСОБА_7 їй невідомо. Раніше ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, який він буває у житті та як він зазвичай спілкується їй невідомо. Зазначила, що ОСОБА_3 спочатку нормально розмовляв із суддею, а потім спілкувався з ним ненормально підвищеним тоном, агресивно, голосно кричав, збісився, вимагав від судді прийняти рішення, розмахував руками, висловлював погрози, вона думала, що він вдарить суддю. Особисто їй ОСОБА_3 не погрожував їй розправою. Він образив суддю, погрожував. Вважала, що ОСОБА_3 втручався у діяльність судді, оскільки адвокат так не може себе так поводити. Вона не могла згадати електронну адресу суду. Пам`ятає, що надійшла заява від імені ОСОБА_3 про повернення позовної заяви та заяви про забезпечення цивільного позову, що тягне за собою залишення їх без розгляду та повернення заявнику, що пояснював суддя обвинуваченому. Вважала, що висловлення на адресу судді «тварь» є образою, яка в подальшому перейшла в погрози. Зазначила, що ОСОБА_3 сказав, що зробить все, щоб притягнути суддю до відповідальності та сказав таку фразу: «Ты больше не будешь здесь работать», «я все сделаю, чтобы ты не работал», яке вона розцінює як погрозу. Не знає, чи сприймає особа фразу «я з тобою розберуся» як погрозу. Висловлювання ОСОБА_3 слів «урою», «закопаю» сприймалося як конкретний спосіб реалізації погрози. ОСОБА_3 не висловлював на адресу судді ОСОБА_7 погрози вбити, позбавити життя, нанесення тілесних ушкоджень, здійснення пострілу, зарізати або позбавити життя. На її думку слово «закопаю» можна розцінити як погрозу. Вона не знає, як розцінював суддя ОСОБА_7 це слово, однак якби їй так сказали, вона б сприймала це як погрозу вбивством. Слова «лопата» ОСОБА_3 не згадував. Вона не бачила, що ОСОБА_3 показував руками у кабінеті судді ОСОБА_7 , однак вона чула їх словесну розмову. В цій ситуації вона спостерігала як одна людина погрожує іншій людині, а що він мав на увазі, висловлюючи погрози, вона не знає. ОСОБА_3 не погрожував заподіяти судді ОСОБА_7 тілесні ушкодження, але закопати погрожував, яке вона сприймала буквально, а не формально. Крім того, ОСОБА_3 здійснював тиск на суддю, вимагав накласти арешт на земельні ділянки за його заявою, їй було страшно, коли він казав, що «закопаю» оскільки вона не знала його. Вона пов`язує погрози ОСОБА_3 на адресу судді з професійною діяльністю, а не особисті. ОСОБА_3 прямо не погрожував завдати судді ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Чи мав можливість ОСОБА_3 вдарити суддю ОСОБА_7 їй невідомо, чому не вдарив його їй невідомо, але допускала, що міг вдарити на вулиці. ОСОБА_3 не демонстрував зброю, в суді є охорона, яка б не пропустила зі зброєю. Вона зазирнула один раз до кабінету судді, коли ОСОБА_3 стояв і розмахував руками. ОСОБА_3 не обмежував рух судді ОСОБА_7 , оскільки між ними був стіл. Їй невідомо чи міг ОСОБА_3 викликати поліцію, він не хотів виходити з кабінету судді, на вимогу охорони залишити кабінет він не вийшов, він чекав, щоб подивитись справу, а вони викликали поліцію. Поліція приїхала на тривожну кнопку. Працівники поліції вивели ОСОБА_3 під руку, а потім він знову зайшов ознайомитися із справою. Силу та спецзасоби до ОСОБА_3 не застосовували, вийшли спокійно. Вона швидко зшивала матеріали справи, особисто з ОСОБА_3 вона не спілкувалася. Помічник судді ОСОБА_18 спілкувалася з ОСОБА_3 , вона намагалася його заспокоїти, але він на неї кричав і не реагував на її прохання. На неї як свідка ніхто тиск не чинив.

Під час додаткового допиту, з метою уточнення та усунення протиріч у показах свідка ОСОБА_17 за клопотанням сторони захисту, свідок зазначила, що її допитували під час досудового розслідування декілька разів, але вона може помилятися. Знає, що суддя ОСОБА_7 допитувався як потерпілий. Її викликали для допиту та помічника ОСОБА_18 . Але вони ходили не разом, а в різний час. Їй невідомо чи проводився слідчий експеримент. Зміст показань судді ОСОБА_7 їй невідомо. Чи обговорювали суддя ОСОБА_7 та його помічник ОСОБА_18 обставини цього провадження, їй невідомо. Вона не обговорювала ні з ким обставини. Кожен говорить те, що він бачив. Її допитували в кабінеті слідчого. Багато часу пройшло, вона не пам`ятала чи зазначала вона про те, що ОСОБА_3 висловлював слово «закопаю», оскільки вона могла його упустити. Вона не пам`ятала, чи висловлював потерпілий ОСОБА_7 слово «закопаю». Представник судової охорони був присутній після того як натиснули тривожну кнопку, який стояв у кабінеті судді. Бачила, коли представник охорони був присутній, ОСОБА_3 був в кабінеті судді ОСОБА_7 . Вона була на робочому місці, а ОСОБА_3 був у кабінеті судді. Коли зайшов охоронець ОСОБА_3 стояв спокійно, не кричав.

Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пояснив суду, що він працює юристом Затоківської селищної ради. В день події у грудні 2020 року, більш точної дати і часу не пам`ятав, у нього був звичайний робочий день, коли йому подзвонив секретар судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , яка повідомила, що від них надійшла заява про відкликання їхнього позову. Він мав намір одразу приїхати до суду, проте помічник сказала, що судового засідання не буде, позов вже відізвано. Його не ознайомили з матеріалами та сказали написати заяву. Йому зателефонував ОСОБА_3 , який потім приїхав, і вони разом підійшли до судді ОСОБА_33 . Спочатку вони запитали у помічниці чи можна зайти до судді ОСОБА_7 , яка спитала дозволу у судді, який дозволив зайти, лише після цього вони зайшли до його кабінету. Потім вони вимушені були звернутись до керівника апарату суду, до якого зайшли в кабінет, щоб поскаржитись, що їм не дають ознайомитись, де дізналися, що заява надійшла не електронною поштою, а в поштовому конверті. Потім вони повернулися в кабінет судді. Вони вдвох почали писати заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Коли їм надали матеріали на ознайомлення в кабінеті помічниці Цепордей, вони побачили, що підпис підроблений, після чого зайшли до кабінету судді без запрошення, де намагалися розібратися. ОСОБА_3 був обурений рішенням суду, який виніс ОСОБА_33 . Суддя попросив помічника викликати поліцію. Коли суддя натиснув тривожну кнопку, прибули працівники судової охорони. Зазначив, що вже другого разу, коли вони зайшли до кабінету судді, він попросив їх вийти, а перший раз – ні. ОСОБА_3 не покинув кабінет, бо хотів розібратися, хотів, щоб справу було розглянуто. Погано пам`ятає, але можливо ОСОБА_3 висловлювався, що як такі «мразі» працюють у суді. ОСОБА_3 не погрожував судді ОСОБА_7 . В той день, коли він приїхав до суду, мала розглядатися заява про накладення арешту на земельні ділянки, яку подав ОСОБА_3 як представник Затоківської селищної ради, які були незаконно відчужено. Суддя ОСОБА_7 їм повідомив, що по цій заяві вже прийнято рішення, а вони наполягали, щоб суддя розглянув справ, оскільки на заяві, що надійшла до суду не було реквізитів організації. Викликали поліцію, мабуть суддя хотів, що б вони залишили його кабінет. Коли прибула судова охорона суддя повідомив їм, що вони не хочуть залишати суддівський кабінет, однак не чув, щоб суддя казав, що на його адресу надходили погрози. При них суддя ОСОБА_7 не викликав поліцію. Він особисто не чув, щоб ОСОБА_3 казав на адресу судді, що він його «знайде», «закопає», «не отримав тоді, отримає зараз». Він на деякий час виходив, коли була судова охорона. У ОСОБА_3 запальний характер, йому було важко та прийняте судом рішення у звичайній справі для нього більш дико, ніж поведінка ОСОБА_3 . Він не чув, щоб ОСОБА_3 погрожував вбити чи позбавити життя судді. Також не чув, що він погрожував спричиненням тілесних ушкоджень, чи каліцтвом судді. З боку ОСОБА_3 на адресу судді він чув лише образи. Зазначене рішення судді ОСОБА_7 не оскаржувалось в апеляційному порядку. Після прийнятої суддею ОСОБА_7 ухвали, земельні ділянки перейшли у власність іншим невідомим особам.

Свідок ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначив суду про таке. Він працює в службі судової охорони. В день коли сталася подія, точної дати та час не згадав, був на посту в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, коли вибігла помічних судді ОСОБА_7 – ОСОБА_18 та повідомила про погрози в бік судді. Коли зайшов до кабінету там з суддею знаходився ОСОБА_3 , однак при нього погроз останній не висловлював, ненормативна лексика була з його боку, але що казав, він точно не пам`ятав. Коли зайшли в кабінет судді, ОСОБА_3 сидів за 1-1,5 метри на стільці. Суддя вимагав, щоб ОСОБА_3 залишив кабінет, але він спочатку відмовився це зробити, але він особисто наполіг на цьому, вони вийшли, потім прийшов наряд поліції. Він бачив, що ОСОБА_3 нервував, можливо й були погрози, але при ньому не було, тільки ненормативну лексику чув від останнього. Суддя був у схвильованому стані. Він один був весь час. Потім співробітник ОСОБА_23 спілкувався в коридорі з ОСОБА_3 . Співробітник поліції зайшов в кабінет, де сиділи помічник та секретар. Спочатку ОСОБА_3 не хотів виходити, потім покинув кабінет, але спецзасобів до нього не застосовували. Потім ОСОБА_3 зайшов в кабінет та ознайомлювався зі справою, а він в цей час стояв біля дверей судді, де сидять секретар і помічник. Суддя не покидав кабінет. Суддя спілкувався із співробітником ОСОБА_23 та другим співробітником поліції. Як він зрозумів, ОСОБА_3 був незадоволений діями чи рішенням судді ОСОБА_7 , та висловлювався ненормативною лексикою. З ОСОБА_3 ще був один громадянин, який стояв у стороні. В кабінеті судді ще були помічник і секретар, працівник поліції. Секретар був не постійний. Під час події, були присутні секретар та помічник, до того як він зайшов. Коли ОСОБА_3 був у приймальні він ще кричав ненормативну лексику. Вважає, що нецензурна лайка – це образи. Погрози вбивством та насильством щодо судді не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , надав суду показання про те, що працює охоронцем у Чорноморському відділенні поліції Управління поліції. Дату події точно не пам`ятав, зазначив, що було холодно приблизно в обід о 12:00 годині. У них в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області стоїть тривожна кнопка, на її виклик вони приїхали. Працівники судової охорони вказали, що був конфлікт між суддею та громадянином ОСОБА_3 . Коли вони приїхали, заспокоїли їх та запропонували написати заяви в поліцію. ОСОБА_3 був збуджений в емоційному стані, причина цьому була справа. Знайомився з документами, він не знає точно, його задача була не допустити конфлікту. Коли зайшли, суддя був у себе в кабінеті, а громадянин ОСОБА_3 стояв у приймальні. Суддя вийшов, повідомив, що сталося, а саме, що чоловік поводив себе неадекватно, ми порадили йому звернутися до відділу поліції із заявою. Не пам`ятав, чи говорив суддя, що йому погрожували. Також були присутні працівники судової охорони і дві жінки секретарі, чи ким вони були, йому невідомо, можливо один чи два поліцейських. Трохи переговорювались, що казали, він точно не пам`ятав, потім заспокоїлись. Він не чув, щоб ОСОБА_3 погрожував вбити чи нанести шкоду судді. Спілкування було. Вони виводили ОСОБА_3 з кабінету, він потім зайшов. Спецзасобів до нього не застосовували. Він і ОСОБА_35 чекали в коридорі після цього, до приймальні не заходили. Вони потрапили на середину конфлікту. Він не чув, щоб ОСОБА_3 чинив тиск на суддю, лайку, погрози не чув.

Допит інших свідків, заявлених стороною обвинувачення у реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 прокурор під час судового розгляду не здійснювався, оскільки прокурором не було забезпечено їх явку, на допиті яких сторона захисту та потерпіла сторона не наполягали.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Під час судового розгляду кримінального провадження судом досліджено письмові докази, які також підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, а саме:

– витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020160240001745 від 18.12.2020 року щодо надходження 18.12.2020 року о 12:541 год. до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області повідомлення, що 18.12.2020 року приблизно об 11:00 год., гр. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду, який знаходиться за адресою: вул. Військової Слави, 27, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, а саме в службовому кабінеті №22, Білгород-Дністровського міськрайонного суду, де знаходився ОСОБА_7 , нецензурно висловлювався в адресу судді, погрожував заподіянню тілесних ушкоджень словесно;

– пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого ОСОБА_7 від 18.12.2020 року;

– повідомлення про втручання в діяльність судді ОСОБА_7 на підставі п.9 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

– запит слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП області ГУНП в Одеській на адресу голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_39 від 06.01.2021 року №42/184, в порядку ст. 93 КПК України;

– відповідь голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_39 №5/243 від 06.01.2021 року на запит слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області;

– копія указу Президента України про призначення суддів, зокрема й судді ОСОБА_7 , зареєстрований в ДСА України №1-295/13-НПА від 24.05.2013 року;

– копія присяги судді ОСОБА_7 від 04.07.2013 року;

– копія наказу від 06.06.2013 року №20-ос/г про зарахування до штату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 ;

– лист слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП області ГУНП в Одеській ОСОБА_40 на адресу начальника управління поліції Державної служби охорони в Одеській області полковнику поліції ОСОБА_41 від 18.01.2021 року №42/542, про надання інформації, щодо осіб, які здійснювали виїзд до судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 27 18.12.2020 року;

– відповідь Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України від 18.01.2021 року №8/43/35/19-2021 на запит, згідно якої наряд ВР Чорноморського МРВ УПО в Одеській області прибувши за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 27, з`ясував, що між суддею ОСОБА_7 та громадянином ОСОБА_3 виник конфлікт;

– копія Бортового журналу «Терн-40»;

– копія книги нарядів;

– протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 15.03.2021 року, згідно якого старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_42 , з дотриманням вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав обвинуваченому ОСОБА_3 доступ до матеріалів досудового розслідування №12020160240001745 від 18.12.2020 року, який відмовився з ними ознайомлюватися без захисника, про ще відповідна відмітка;

– протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 16.03.2021 року, згідно якого старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_42 , з дотриманням вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав обвинуваченому ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_6 доступ до матеріалів досудового розслідування №12020160240001745 від 18.12.2020 року, від ознайомлення з якими останні відмовились, посилаючись на порушення вимог КПК України, про що є відповідні зауваження;

– протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 25.03.2021 року, згідно якого старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_42 , з дотриманням вимог ст. 103,104,290 КПК України надав обвинуваченому ОСОБА_3 доступ до матеріалів досудового розслідування №12020160240001745 від 18.12.2020 року, який частково ознайомився із матеріалами кримінального провадження;

– протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 25.03.2021 року, згідно якого старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_42 , з дотриманням вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав захиснику ОСОБА_6 доступ до матеріалів досудового розслідування №12020160240001745 від 18.12.2020 року, який частково ознайомився із матеріалами кримінального провадження;

– протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 30.03.2021 року, згідно якого старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_42 , з дотриманням вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав обвинуваченому ОСОБА_3 доступ до матеріалів досудового розслідування №12020160240001745 від 18.12.2020 року, який ознайомився в повному обсязі;

– протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 30.03.2021 року, згідно якого старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_42 , з дотриманням вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав захиснику ОСОБА_6 доступ до матеріалів досудового розслідування №12020160240001745 від 18.12.2020 року, який ознайомився в повному обсязі;

– вимога ГУНП в Одеській області №42/11 від 04.01.2021 року, згідно якої ОСОБА_3 є раніше не судимою особою;

– копія ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.01.2021 року про тимчасовий доступ до речей та документів, якою надано слідчому Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області лейтенанту поліції ОСОБА_43 або співробітнику Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області у відповідності з дорученням, згідно ст. 40 КПК України, доступ до відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані статистичних обліків (додаток №1 до оформлення та видачі паспорта громадянина України, інші документи з фотознімками), що містяться в реєстрі територіальної громади Єдиного державного демографічного реєстру на гр. ОСОБА_3 ;

– відповідь слідчого СВ Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.01.2021 року №42/856 на виконання ухвали слідчого судді ОСОБА_44 від 20.01.2021 року;

– відповідь начальника Білгород-Дністровського РВ ГУДМС в Одеській області ОСОБА_45 №5118-71/5118.1-21 від 22.01.2021 року на запит №42/856 від 22.01.2021 року, згідно якої гр. ОСОБА_3 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 ;

– копія додаток Форма №1 оформлення та видачі паспорта щодо № 5118-87_19_00016281 ОСОБА_3 від 06.03.2008 року;

– протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.02.2021 року, складений слідчим Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_46 , в присутності понятих, щодо проведення процесуальної дії на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_44 від 20.01.2021 року про тимчасовий доступ до речей і документів ознайомився із статистичними обліками (додаток №1 оформлення та видачі паспорта та інші документи з фотознімками) відносно гр. ОСОБА_3 , які містяться в Білгород-Дністровському РВ ГУМДС України в Одеській області;

– опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2021 року;

– запит в порядку ст. 93 КПК України Т.в.о. начальника СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області голові Караліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_47 про надання належним чином завірених копій документів;

– відповідь Кароліно-Бугазького сільського голови від 22.01.2021 року №48/02-07 на запит №63/02-07 від 22.01.2021 року про надання копій документів для приєднання до кримінального провадження №12020160240001745 від 18.12.2020 року, окрім особової справи;

– копія рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Другої сесії VIII скликання №11-VIII від 27.11.2020 року про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради;

– копія розпорядження сільського голови ОСОБА_48 від 30.12.2020 року про звільнення ОСОБА_3 з посади керуючого справами секретаря виконавчого комітет у Затоківської селищної ради;

– копія рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області другої сесії VIII скликання №39-VIII від 17.12.2020 року про звільнення гр. ОСОБА_49 , ОСОБА_3 ;

– копія рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області другої сесії VIII скликання №10-VIII від 17.11.2020 року про зміну найменування юридичної особи-Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

– копія рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області другої сесії VIII скликання №8-VIII від 27.11.2020 року про зміну найменування юридичної особи-Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

– розпорядження Кароліно-Бугазької сільської ради Одеської області від 01.12.2020 року №52 про ліквідацію печатки Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та печатки виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області;

– копія рішення Затоківської селищної ради №1401 про організаційні засади роботи керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради, який з 17.04.2020 року визначено ОСОБА_3 ;

– копія рішення Затоківської селищної ради №51-к від 21.04.2020 року про організаційні засади роботи керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_3 , який приступив до виконання обов`язків;

– копія розпорядження голови Затоківської селищної ради №138-к від 27.12.2019 року про організаційні засади виконання обов`язків голови селищної ради;

– копія рішення XLVІІ сесія VII скликання Затоківської селищної ради №1400 від 17.04.2020 року про затвердження на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_3 ;

– копія розпорядження голови Затоківської селищної ради №139-к про визначення посадових осіб наділених правом першого підпису на час виконання обов`язків голови Затоківської селищної ради;

– копія витягу з веб-сайту НААУ профілю адвоката ОСОБА_3 ;

– запит слідчого СВ Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області, в порядку ст. 93 КПК України на адресу Голови Ради адвокатів Одеської області, про надання інформації щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень адвоката;

– відповідь Голови ради адвокатів Одеської області, згідно якої 28.09.2012 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області було прийняте рішення №VI-40/196, про видачу свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю №2403 ОСОБА_3 ;

– протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.12.2020 року, згідно якого 18.12.2020 року об 11 год. 00 хв. до кабінету судді ОСОБА_7 увірвалися ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_3 почав погрожувати судді ОСОБА_7 заподіянням тілесних ушкоджень словесно;

– протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.12.2020 року складеного у присутність понятих, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_50 від 23.12.2020 року про тимчасовий доступ до речей і документів ознайомився із копіями цифрового файлу запису 18.12.2020 року з камер відеоспостереження в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області;

– опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 30.12.2020 року, а саме: диску DVD-R на 4,7 Гб, з записом цифрового файлу відеоспостереження з камер відеоспостереження, що знаходяться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області;

– DVD-R диск долучений до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.12.2020 року, який було безпосередньо досліджено в судовому засіданні за участі сторін;

– протокол огляду від 30.12.2020 року, згідно якого під час огляду предмету виявлено DVD-R диск, який містить відеозаписи з камер відеоспостереження, які знаходяться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, з додатком у вигляді фототаблиці, згідно якого 11:16:43 у фойє Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі сторони, де знаходиться кабінет №22 виходить ОСОБА_3 у збудженому стані, розмахуючи руками у супроводі працівників поліції;

– протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04.01.2021 року складеного у присутність понятих, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_50 від 23.12.2020 року про тимчасовий доступ до речей і документів ознайомився із технічними засобами , котрим здійснюється фіксація процесу зйомки боді-камерою №1, яка знаходилась на співробітнику служби судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді з метою виготовлення копії цифрового файлу (файлів) записів за 18.12.2020 року; журналом відвідувачів, який ведеться контролером служби судової охорони Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, з можливістю ознайомитися з ними, зробити копії записів за 18.12.2020 року;

– опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 04.01.2021 року, а саме: диску DVD-R на 4,7 Гб. з копією цифрового файлу записів за 18 грудня 2020 року боді-камери №1; копії журналу відвідувачів: стор. 184,185,186,187 записів за 18.12.2020 року;

– DVD-R диск долучений до протоколу огляду від 04.01.2021 року, який було безпосередньо досліджено в судовому засіданні за участі сторін;

– постанова про визнання речових доказів по кримінальному провадженню від 30.12.2020 року, згідно якої до матеріалів кримінального провадження №12020160240001745 від 18.12.2020 року долучено DVD-R диск, який містить відеозаписи з камер відеоспостереження, які знаходяться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, отриманий на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа №495/7753/20 №1-кс/495/2462/2020 від 23.12.2020 року у якості речового доказу;

– протокол огляду від 05.01.2021 року, згідно якого було проведено огляд предмету – DVD-R диску, який містить відеозаписи з боді-камери №1, яка знаходилась на співробітникові служби судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, отриманий на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області №495/7753/20 від 23.12.2020 року, власником якого є Територіальне управління служби судової охорони, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 19; з додатком у вигляді фототаблиці до протоколу огляду;

– постанова про визнання речових доказів по кримінальному провадженню від 05.01.2021 року, згідно якої визнано речовим доказом DVD-R диск, який містить відеозаписи з боді-камери №1, яка знаходилась на співробітникові служби судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, отриманий на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області №495/7753/20 від 23.12.2020 року, власником якого є Територіальне управління служби судової охорони, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 19;

– протокол проведення слідчого експерименту від 18.01.2021 року, складений у присутності понятих, яким встановлено наступне: проведеного в службовому кабінеті 22 Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, який належить судді ОСОБА_7 , де він пояснив, що 18.12.2020 року близько 11:00 години до його службового кабінету №22 увірвався позивач у справі за заявою Затоківської селищної ради ОСОБА_3 , та почав говорити, що йому потрібно щоб суддя задовольнив їх позов від 16.12.2020 року. Далі суддя ОСОБА_7 пояснив, що позовна заява залишена без розгляду на підставі заяви написаної ОСОБА_3 , після чого останній почав себе агресивно вести та вийшов з його кабінету, а через декілька хвилин знов увірвався до його службового кабінету не реагуючи на зауваження помічника ОСОБА_18 та секретаря ОСОБА_17 , коли він знаходився на своєму робочому місці та виконував обов`язки судді, ОСОБА_3 підійшов до його столу на відстані близько 1 метру та почав розмахувати руками, висловлювати нецензурну лайку та погрози, після чого була викликана охорона суду та співробітники Державної охорони в Одеській області;

– фототаблиці до протоколу слідчого експерименту від 18.01.2020 року;

– відеозапис до протоколу слідчого експерименту від 18.01.2020 року на флеш карті «Kingston», об`ємом 16 Gb, за участі потерпілого ОСОБА_7 ;

– протокол проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 року, складений в присутності понятих, згідно якого свідок ОСОБА_18 в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, який належить судді ОСОБА_7 , де вона пояснила, що 18.12.2020 року близько 10:55 год. до приймальні кабінету зайшов представник Затоківської селищної ради, якому повідомили про відкликання заяви Затоківської селищної ради. В подальшому 18.12.2020 року об 11:00 год. Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області оминаючи приймальню судді ОСОБА_7 каб. №22 увірвався ОСОБА_3 за яким зайшов ОСОБА_9 , при цьому навіть не встигла повідомити суддю, чула, як ОСОБА_3 зазначав, що йому потрібно щоб суддя ОСОБА_7 наклав арешт на земельні ділянки, якому було повідомлено що винесено відповідну ухвалу, яку внесено до реєстру. Після чого ОСОБА_3 почав агресивно реагувати на зазначену інформацію, висловлюючи нецензурну лайку та спочатку направився в сторону виходу з кабінету, а потім розвернувся та не реагуючи на його зауваження стосовно його поведінки та висловлювань на адресу судді знову забіг до приміщення службового кабінету судді при цьому ОСОБА_3 був у дуже агресивному стані, ураховуючи тілобудову ОСОБА_3 та судді ОСОБА_7 , вона почала хвилюватись за життя та здоров`я судді так як дії ОСОБА_3 були непередбачувані, вона злякавшись за суддю ОСОБА_7 намагалась заспокоїти ОСОБА_3 роблячи йому зауваження, однак останній не реагував та кричав на адресу судді «ты тварь», «гнида», «я тебя достану», «я с тобой разберусь», «я тебя посажу». ОСОБА_3 знаходився на відстані 1 метру від судді ОСОБА_7 та розмахував руками, при цьому ОСОБА_18 зазначила у ході слідчого експерименту відстань від судді ОСОБА_7 до ОСОБА_3 . Вона розуміючи протиправність дій ОСОБА_3 викликала службу охорони суду, а суддя натиснув тривожну кнопку, які вже подальшому заспокоїли ОСОБА_3 ;

– доручення заступника начальника СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП про проведення досудового розслідування від 18.12.2020 року, відповідно до вимог ст. 39 та ст. 214 КПК України доручено провести досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення: 18.02.2020 року о 12 год. 51 хв. до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 18.12.2020 року приблизно об 11:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду, який знаходиться за адресою: вул. Військової Слави, 27, м. Білгород-Дністровський Одеської області, а саме в службовому кабінеті №22, Білгород-Дністровського міськрайонного суду, де знаходився ОСОБА_7 , нецензурно виловлювався в адресу судді, погрожував заподіянню тілесних ушкоджень словесно;

– постанова В.о. Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_51 про призначення групи прокурорів від 18.12.2020 року у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України;

– клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_52 , погоджене прокурором, від 22.12.2020 року про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме: доступу до технічного засобу, котрим здійснюється фіксація процесу зйомки камери відео спостереження, котрі встановлені в приміщенні Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, з метою виготовлення копії цифрового файлу записів за 18 грудня 2020 року;

– копія ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.12.2020 року ОСОБА_53 про надання тимчасового доступу до речей і документів;

– клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_52 , погоджене прокурором, про тимчасовий доступ до речей та документів від 22.12.2020 року, а саме: доступу до технічного засобу, котрим здійснюється фіксація процесу зйомки боді-камерою №1, яка знаходилась на співробітникові служби судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27;

– копія ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.12.2020 року про надання тимчасового доступу до речей і документів;

– доручення слідчого СВ Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_54 від 24.12.2020 року №42/25374 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України;

– доручення слідчого СВ Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_54 від 24.12.2020 року №42/25373 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України;

– копія журналу відвідувачів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2020 року, згідно якого ОСОБА_3 , а/п 2403, відвідував кабінет №22;

– постанова про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 05.01.2021 року;

– запит в порядку ст. 93 КПК України від 06.01.2021 року №42/183 голові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про надання належним чином завірених копій цивільної справи №495/7621/20;

– копія цивільної справи №495/7621/20 (копія позовної заяви Затоківської селищної ради до шести фізичних осіб та державного реєстратора, зазначених у якості відповідачів, про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, підписана представником Затоківської селищної ради за довіреністю ОСОБА_9 від 15.12.2020 року, зареєстрована судом 16.12.2020 року вх. №27126/20вх, з додатками, розподілена судді ОСОБА_7 16.12.2020 року за №495/7621/20, провадження №2/495/3063/2020; та копія заяви про забезпечення позову про накладення арешту на шість земельних ділянок, зареєстрована судом 16.12.2020 року вх. № 27131/20вх, розподілена судді ОСОБА_7 16.12.2020 року за №495/7621/20, провадження №2-з/495/124/2020; копія заяви про відкликання позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 17.12.20202 року, подана Керуючим справами (секретар) виконкому Затоківської селищної ради ОСОБА_3 , зареєстровано судом 17.12.2020 року вх.№ ЕП-6259/20вх; копія заяви про відкликання позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 17.12.20202 року, подана Керуючим справами (секретар) виконкому Затоківської селищної ради ОСОБА_3 , зареєстрована судом 17.12.2020 року вх.№27328/20вх; копія конверту; копія ухвали про повернення позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 18.12.2020 року; копія розписка ОСОБА_9 , який діє на підставі довіреності в інтересах Затоківської селищної ради про отримання ухвали суду від 18.12.2020 року; копія заяви про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії ухвали та інші матеріали);

– постанова про створення слідчої групи у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 15.01.2021 року;

– постанова про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 22.01.2021 року;

– постанова про доручення на проведення окремих процесуальних дій від 22.01.2021 року у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року, зокрема про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України;

– повідомлення про підозру від 22.01.2021 року, ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України;

– постанова заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_55 про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування вищого рівня від 28.02.2021 року у кримінальному провадженні №12020160240001745, згідно якої доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України слідчому управлінню Головного Управління Національної поліції в Одеській області, через неефективність здійснення досудового розслідування СВ Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, мотивована тим, що слідчим у кримінальному провадженні не забезпечено швидке, повне та неупереджене розслідування, не проведено цілий ряд інших необхідних слідчих дій, направлених на розкриття злочину;

– доручення т.в.о. начальника відділу розслідування  особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області  ОСОБА_56  від 10.03.2021 року про проведення досудового розслідуванняу кримінальному провадженні №12020160240001745;

– постанова заступника керівника Одеської обласної прокуратури  ОСОБА_55  від 11.03.2021 року про призначення групи прокуроріву кримінальному провадженні №12020160240001745;

– постанова заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_55 від 30.03.2021 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12020160240001745;

– заява ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у даному кримінальному провадженні від 30.03.2021 року.

Крім того, стороною захисту, на обґрунтування клопотання щодо недопустимості доказів у даному кримінальному провадженні, долучено:

– копію ухвали Одеського апеляційного суду від 01.02.2021 року, з Єдиного державного реєстру судових рішень, якою за поданням голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_57 направлено до Овідіопольського районного суду Одеської області клопотання слідчого Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України;

– витяг Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праів власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 13.09.2021 року, згідно якого, власником будівлі суду Білгород-Дністровського міськрайонного суду, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави (Енгельса), 27, на праві державної власності значиться ДЕЖАВА Україна в ОСОБІ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ, відомості про суб`єкта іншого речового права: особа, яка наділяється правом: ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ.

Також захисником було надано три постанови слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеські області ОСОБА_40 від 25.01.2021 року за про часткове задоволення клопотань захисника ОСОБА_59 щодо проведення певних слідчих дій у даному кримінальному провадженні, зокрема допиту свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 за участі захисника обвинуваченого, яких вже було допитано у якості свідків та відповідні три клопотання захисника.

Суд не приймає до уваги долучені до клопотання захисника копії протоколів допиту свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , які надійшли до суду електронною поштою як додатки, оскільки судом було безпосередньо, згідно приписів ст. 95 КПК України, допитано цих свідків та крім того з метою усунення протиріч у їх показах за клопотанням сторони захисту їх було допитано додатково.

Крім того, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілим долучено до матеріалів провадження:

– копію повідомлення про втручання в діяльність судді ОСОБА_7 на підставі п.9 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

– копії супровідних листів Одеської обласної прокуратури від 19.01.2021 року №09/1/1-175-21, Офісу Генерального Прокурора від 30.12.20202 року №09/1/1-2270-19 та від 11.01.2021 №№09/1/1-2270-19;

– копія рішення Вищої Ради Правосуддя від 04.03.2021 року №575/0/15-21 про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 .

Від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про визнання недопустимими доказами у кримінальному проваджені №12020160240001745 від 18.12.2020 року, а саме: протоколу слідчого експерименту від 18.01.2021 року за участі потерпілого ОСОБА_7 та протоколу слідчого експерименту від 20.01.2021 року за участі свідка ОСОБА_18 . В обґрунтування вказаного клопотання захисник зазначив, що вказані слідчі експерименти, які були проведені в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, мали би відбуватись за добровільною згодою уповноважених посадових осіб Державної судової адміністрації України, яка володіє вказаним приміщенням, або на підставі відповідних ухвал слідчого судді, однак, як вбачається зі змісту протоколів слідчих експериментів від 18.01.2021 року та від 20.01.2021 року, вказані слідчі дії проводились без отримання добровільної згоди від Державної судової адміністрації чи відповідних попередніх дозволів суду (ухвал слідчого судді), а отже без дотримання вимог, передбачених ч. 5 ст. 240 КПК України. Таким чином, на думку сторони захисту здобуті стороною обвинувачення в ході слідчого експерименту від 18.01.2021 року за участі потерпілого ОСОБА_7 та слідчого експерименту від 20.01.2021 за участі свідка ОСОБА_18 докази у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року, а саме: протокол слідчого експерименту від 20.01.2021 року (з додатками) та протокол слідчого експерименту від 20.01.2021 року (з додатками) є недопустимими, оскільки отриманні з груби порушенням порядку встановленого кримінальним процесуальним законом.

Крім того, захисник зазначив, що згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, двоповерхова будівля суду з підвалом, розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 156917651103), в якій розміщується Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, 13.09.2013 року зареєстрована за Державою Україна в особі Державної судової адміністрації України, у зв`язку із чим, на думку сторони захисту, проведення вказаних слідчих дій вимагало дозволу уповноважених службових осіб Державної судової адміністрації, або мали проводитись на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Згідно ч. 2 ст. 233 КПК України, під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Відповідно до позиції викладеної Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду ВС у постанові від 17 січня 2023 року по справі №648/1543/15-к, службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець, а тому без згоди володільця доступ до нього можна отримати за дозволом слідчого судді. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане. За таких обставин Суд вважає, що на службовий кабінет не поширювалися гарантії, передбачені згаданими положеннями Конституції України, Конвенції та КПК, і проведення в ньому слідчої дії не вимагало дозволу суду, передбаченого статтею 235 КПК. Відповідно, Суд доходить висновку, що положення пункту 1 частини 2 статті 87 КПК не застосовні у обставинах цієї справи. Суд також не вбачає інших підстав визнати відомості, отримані під час оскарженої слідчого дії, недопустимими доказами.

Крім того, суд відхиляє вказані доводи сторони захисту також з огляду на наступне. Так, приписами ч. 5 ст. 240 КПК України, не конкретизовано в якій саме формі має висловлюватись добровільна згода особи у володінні якої перебуває майно, на проведення слідчого експерименту. Вказанні слідчі експерименти було проведено 18.01.2021 року та 20.01.2021 року, однак з моменту їх проведення від уповноважених службових осіб Державної судової адміністрації не надходило жодних скарг щодо порушення їх прав, передбачених законом. Крім того, стороною захисту не надано жодних доказів щодо відсутності згоди уповноважених осіб Державної судової адміністрації на проведення вказаних слідчих дій, а саме слідчих експериментів в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27. Вказані доводи є припущенням сторони захисту, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та вдаванням до надмірного формалізму.

Також, захисник зазначив, що відомості, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року не містять відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, отже мають розцінюватися судом як повторний допит і не мають доказового значення з огляду на приписи ч. 4 ст. 95 КПК.

Так, на думку захисника, протокол слідчого експерименту від 18.01.2021 року за участі потерпілого ОСОБА_7 та протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_18 від 20.01.2021 року не містять відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань та є за своїм змістом додатковими допитами потерпілого та свідка, що у силу приписів ч. 4 ст. 95 КПК позбавляє суд можливості використовувати зазначенні у протоколах слідчого експерименту відомості як докази винуватості ОСОБА_3 .

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа №740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку передбаченому ст. 225 КПК, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань, як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів протоколом слідчого експерименту.

Відповідно до рішення об`єднаної палати легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження.

Крім того, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.07.2023 року справа №275/368/19, оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. У випадку оцінки результатів слідчого експерименту суд має визначити допустимість не самого протоколу слідчого експерименту, а відомостей, які в ньому містяться.

Також, суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу, для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

Таким чином, суд відхиляє доводи сторони захисту, щодо неможливості врахування судом під час встановлення вини обвинуваченого протоколу слідчого експерименту від 18.01.2021 року за участі потерпілого ОСОБА_7 та протоколу слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_18 від 20.01.2021 року, оскільки вони оцінуються судом в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, судом було здійснено допит вказаних осіб під час судового розгляду, відповідно до приписів ч. 4 ст. 95 КПК України. Також суд зазначає, що вказані протоколи слідчих експериментів відповідають вимогам ст. 240 КПК України.

Крім того, від захисника надійшло клопотання про визнання очевидно недопустимими наступних доказів у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року:

– протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.01.2021 року;

– DVD-R диску, який містить відеозаписи з боді камери №1, що знаходилась на співробітникові служби судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, отриманий на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_50 ;

– копію журналу відвідувачів: стор. 184, 185,186,187 записів за 18.12.2020 року, вилученого на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_50 ,

– протокол огляду від 05.01.2021 року;

– протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.12.2021 року;

– DVD-R диск «Alerus» на 4,7 ГБ з записом цифрового файлу відеоспостереження з камер відеоспостереження, що знаходяться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, отриманий на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_50 ;

– протокол огляду від 30.12.2020 року.

В обґрунтування клопотання захисник, посилаючись на судову практику, вказав, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року є суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , відомості про потерпілого ОСОБА_7 внесено до ЄРДР 18.12.2020 року, тобто у день звернення останнього до органу досудового розслідування із відповідною заявою про кримінальне правопорушення, 18.12.2020 року йому було вручено пам`ятку про процесуальні права і обов`язки потерпілого. Таким чином, на думку сторони захисту, залучення ОСОБА_7 як потерпілого до кримінального провадження №12020160240001745 від 18.12.2020 року ще з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР, свідчили про неможливість здійснення будь-яким суддею, слідчим суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області правосуддя у вказаному кримінальному провадженні, оскільки таке провадження підлягало безумовному переданню на розгляд іншого суду, з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України.

Отже, на думку захисника, розгляд клопотань слідчого Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_52 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року та постановлення за результатами такого розгляду ухвал Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №495/7753/20 (провадження № 1-кс/495/2461/2020) та від 23.12.2020 року у справі №495/7753/20, провадження №1-кс/495/2462/20, про тимчасовий доступ до речей і документів слідчим суддею цього суду ОСОБА_53 є грубим порушенням прав обвинуваченого ОСОБА_3 , гарантованих йому діючим законом, в тому числі в частині права на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, захисник зазначив, що відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева», документи одержані (створені) за допомогою протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.01.2021 року, копії журналу відвідувачів: стор. 184, 185,186,187 записів за 18.12.2020 року, вилученого на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_50 ; протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.12.2021 року; DVD-R диску «Alerus» на 4,7 ГБ з записом цифрового файлу відеоспостереження з камер відеоспостереження, що знаходяться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, отриманий на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_50 ; DVD-R диску, який містить відеозаписи з боді камери №1, що знаходилась на співробітникові служби судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27, отриманий на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_50 , а саме: протокол огляду від 30.12.2020 року, протокол огляду від 05.01.2021 року, на думку захисника, є також очевидно недопустимими, оскільки є похідними від доказів, отриманих з істотним порушенням права обвинуваченого ОСОБА_3 на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ч. 2 ст. 87 КПК України, Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене органом досудового розслідування під час збирання доказів у кримінальному провадженні, автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Під час вирішення питання про допустимість таких доказів суду насамперед необхідно з`ясувати, чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізацію прав та свобод особи у кримінальному провадженні.

За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими треба лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо було усунути в ході судового розгляду.

Так, стороною захисту не зазначено, в чому саме полягало істотне порушення прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 . Крім того, судом під час дослідження доказів також не встановлено порушення вимог ст. 87 КПК України, а отже підстав для визнання вказаних доказів очевидно недопустимими немає.

Окрім того, захисник вказав на істотне порушення прав обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні неуповноваженими на те органами (особами). В обґрунтування захисник зазначив, слідчим відділом Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. 28.02.2021 року постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_55 про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування вищого рівня підслідність у даному кримінальному провадженні було змінено та визначено за Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області. Так, на думку сторони захисту, вказане рішення прокурора суперечить вимогам діючого кримінального процесуального закону та прийнято поза межами повноважень прокурора з огляду на таке. Так, захисник зазначив, що як вбачається зі змісту постанови заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_55 про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування вищого рівня від 28.02.2021 року, у якості підстави для прийняття рішення про зміну підслідності зазначено про неефективність його проведення, при цьому жодного обґрунтування із посиланням на фактичні обставини кримінального провадження, вчиненні слідчі (розшукові) дій, слідчі (розшукові) дії які потрібно вчинити тощо у вказаній постанові прокурором не наведено. Також, захисник вказав, що досудове розслідування після зміни підсудності проводилось відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області, в той час, як інкриміноване ОСОБА_3 правопорушення, згідно приписів ст. 12 КК України, не належить до особливо тяжких.

Так, згідно ч. 5 ст. 36 КПК України, генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Досудове розслідування здійснюється відповідно до правил підслідності, встановлених у ст. 216 КПК.

Згідно висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2021 року (справа №640/5023/19), змістом ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПК визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, яка містить такі елементи: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови.

Обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яка здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.

У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

Разом з тим, суд не погоджується із доводами сторони захисту щодо порушення правил підслідності у даному кримінальному провадженні, оскільки як вбачається з постанови заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_55 про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування вищого рівня від 28.02.2021 року у кримінальному провадженні №12020160240001745, згідно якої доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України слідчому управлінню Головного Управління Національної поліції в Одеській області, мотивована неефективністю здійснення досудового розслідування СВ Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, та тим, що слідчим у кримінальному провадженні не забезпечено швидке, повне та неупереджене розслідування, не проведено цілий ряд інших необхідних слідчих дій, направлених на розкриття злочину.

Щодо доводів захисника про те, що після зміни підслідності не було проведено жодних слідчих розшукових, суд зазначає, що було прийнято ряд процесуальних рішень, в тому числі відкрито матеріали кримінального провадження сторонам, розглянуто клопотання захисника про здійснення процесуальних дій, зокрема допиту свідків та складено обвинувальний акт, який вручено сторонам та скеровано до суду.

Посилання захисника про те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 377 КПК України є нетяжким злочином, тому кримінальне провадження у даному випадку не могло здійснюватися відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області, з огляду на те, щоб ці питання вирішуються внутрішніми правовими актами відповідного слідчого органу.

Крім того, захисник зазначив, що свідок ОСОБА_17 під час здійснення судового розгляду надала показання, що не підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, оскільки під час допиту свідка ОСОБА_17 судом не встановлено висловлення реальних погроз заподіяння смерті потерпілому, або реальних погроз заподіяння насильства, тілесних ушкоджень потерпілому з боку ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_17 відповіла, що вона не чула однозначних висловлювань, що стосуються заподіяння смерті або насильства щодо судді, в той же час, свідок ОСОБА_17 зазначила, що ОСОБА_3 використав дієслово «закопаю» щодо судді ОСОБА_7 , що розцінене нею, як можлива погроза заподіяння шкоди судді ОСОБА_7 . На запитання сторони захисту, щодо сприйняття свідком слова «закопаю» як погрози заподіяння ОСОБА_3 смерті судді ОСОБА_7 , свідок відповіла «Ну можно, наверное так расценить, когда тебе так при агрессии высказывают», та надалі свідок повідомила, що розцінення слова «закопаю», як погрози вбивства є її особистою думкою та враженням. Також захисник зазначив, що свідок ОСОБА_17 в подальшому спростувала своє попереднє твердження про наявність погрози вбивством судді ОСОБА_7 та твердження, що слово «закопаю» є погрозою вбити суддю. На думку захисника свідком ОСОБА_17 , також не поясненні обставини, що стосуються зміни показань останньою, порівняно із тими, що надані на досудовому розслідуванні в частині застосування ОСОБА_3 дієслова «закопаю» під час спілкування із потерпілим, свідок ОСОБА_17 заперечила зміну показань, а потім відмовилась пояснювати обставини відмінності свідчень, які були надані на стадії досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, захисник просив суд звернути увагу на те, що відповідно до матеріалів досудового розслідування єдиною особою, яка повідомила про можливе використання ОСОБА_3 під час розмови слова «закопаю» є потерпілий, що на думку сторони захисту, свідчить про обговорення нею з потерпілим, та іншими особами подій, що мали місце 18.12.2020 року, обставин проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року. Також захисник зазначив, що свідок ОСОБА_17 під час проведення додаткового допиту на стадії судового розгляду не змогла пояснити суду обставини невідповідності її показань показанням свідків ОСОБА_22 та свідка ОСОБА_23 , які були безпосередніми учасниками подій, що мали місце 18.12.2020 року в кабінеті №22, Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та за попередніми свідченнями ОСОБА_17 припинили протиправні дії ОСОБА_3 та чули погрози на адресу потерпілого. Крім того, на переконання сторони захисту, суд має критично ставитись до змісту показань свідка, яка тривалий час перебувала у підпорядкуванні потерпілого у кримінальному провадженні.

Також, захисник зазначив, що помічник судді ОСОБА_7 – ОСОБА_18 допитана в якості свідка під час судового розгляду, також надала показання, що не підтверджуються винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України. Так, захисник вказав, що на запитання сторони захисту щодо наявності прямих погроз заподіяння насильства, тілесних ушкоджень судді ОСОБА_7 з боку ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_18 відповіла, що вона не чула від ОСОБА_3 однозначних висловлювань, що стосуються заподіяння насильства щодо судді. Окрім цього, захисник вказав, що свідок повідомила, що перебуває на посаді помічника судді ОСОБА_7 та продовжує перебувати у підпорядкуванні потерпілого та зобов`язана виконувати вказівки судді під час виконання своїх посадових обов`язків. Захисник зазначив, що свідок ОСОБА_18 повідомила, що не знає, як ОСОБА_3 спілкується зазвичай і висновок свідка про агресивне поводження ОСОБА_3 ґрунтується на особистому сприйняті свідком міцної тіло будови та манери спілкування ОСОБА_3 висловлювання останнім образ на адресу судді. В той же час, на думку сторони захисту, свідок ОСОБА_18 зазначила, що ОСОБА_3 не використовував слів, що дозволяють ідентифікувати конкретний механізм можливого заподіяння судді ОСОБА_7 тілесних ушкоджень або інших насильницьких дій, під час допиту свідка ОСОБА_18 у судовому розгляді, останньою не повідомлено будь-яких висловлювань, що можуть сприйматись, як конкретна погроза життю або здоров`ю на адресу судді ОСОБА_7 . Крім того, захисник вказав, що на його запитання свідком не повідомлено будь-яких відомостей щодо застосування ОСОБА_3 «закопаю» під час спілкування з потерпілим, свідок ОСОБА_18 не заперечувала цю обставину, однак нічого не відповіла. Крім того, захисник вказав, що зі змісту слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_18 не чула від ОСОБА_3 дієслова «закопаю» на адресу потерпілого, однак під час здійснення допиту у судовому засіданні повідомила суду обставини використання ОСОБА_3 дієслова «закопаю» у якості загрози здоров`ю та життю потерпілого. Крім того, на думку захисника, свідок ОСОБА_18 повідомила суду неправдиві відомості, щодо відсутності обговорень з суддею ОСОБА_7 та іншими особами подій, що мали місце 18.12.2020 року, проведення слідчих дій у вказаному кримінальному проваджені. Також захисник зазначив, що свідок ОСОБА_18 під час проведення додаткового допиту на стадії судового розгляду не змогла пояснити суду обставини невідповідності її показань показанням свідків ОСОБА_22 та свідка ОСОБА_23 , які були безпосередніми учасниками подій, що мали місце 18.12.2020 року в кабінеті №22, Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та за попередніми свідченнями ОСОБА_18 припинили протиправні дії ОСОБА_3 та чули погрози на адресу потерпілого. Крім того, на переконання сторони захисту, суд має критично ставитись до змісту показань свідка, яка тривалий час перебувала у підпорядкуванні потерпілого у кримінальному провадженні.

Також захисник зазначив, що допитані в якості свідка ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які були безпосередніми учасниками подій, що мали місце 18.12.2020 року в кабінеті №22 Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, не підтвердили факт висловлення ОСОБА_3 погроз вбивством або насильством на адресу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 . Так, на думку захисника, показаннями вказаних свідків спростовуються ті обставини і факти, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_3 . Крім того, захисник зазначив, що показання потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_18 , у даному кримінальному провадженні, містять очевидні суперечності з показаннями свідка ОСОБА_22 , свідка ОСОБА_23 , свідка ОСОБА_9 та протиріччя, навіть одне одному, зокрема, в частині, що стосується: фактичних обставин перебування 18.12.2020 ОСОБА_3 в кабінеті судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ( ОСОБА_3 вів себе агресивно чи емоційно), висловлювання/не висловлювання ОСОБА_3 погроз стосовно потерпілого ОСОБА_7 , порядку викликів співробітників поліції до приміщення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (такий виклик здійснено на прохання ОСОБА_3 чи з власної ініціативи судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 . Захисник просив суд звернути увагу на те, що пояснення вищевказаних подій ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_9 повністю узгоджуються та співпадають з поясненнями, на які вказують потерпілий ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , в частині обіцянки ОСОБА_3 притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Таким чином, на думку сторони захисту, висновки сторони обвинувачення щодо існування фактів висловлення ОСОБА_3 саме погроз вбивством та насильством відносно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , які викладенні в обвинувальному акті, не відповідають дійсності, побудовані на припущеннях та суб`єктивних міркуваннях сторони обвинувачення. При цьому, захисник вказав, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, що інкримінується ОСОБА_3 , полягає у висловленні погроз саме вбивством і насильством, які виходячи із вимог діючого кримінального закону та практики його застосування, мають бути конкретними і реальними та містити достатні підстави їх виконання. На думку захисника, висловлювання на кшталт «Я тебя достану», «Я с тобой разберусь», «Я тебя посажу», які за частково хибним твердженням сторони обвинувачення були висловленні ОСОБА_3 на адресу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 не підтверджено доказами, дослідженими безпосередньо судом під час судового розгляду обвинувального акту, окрім слів образливого характеру на адресу судді ОСОБА_7 , підтверджених самим ОСОБА_3 . Таким чином, сторона захисту стверджує, що вищезазначені порівняння не містять жодного посилання, фактичного твердження про намір ОСОБА_3 нанести іншій особі тілесні ушкодження, або заподіяти шкоду життю або здоров`ю такої особи, що виключає існування складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України.

Таким чином, захисник зазначив, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, підтверджується виключно показаннями потерпілого ОСОБА_7 та показаннями свідків, які перебувають у робочих відносинах з останнім, а саме: свідків ОСОБА_17 (секретаря судового засідання судді ОСОБА_7 ), свідка ОСОБА_18 (помічника судді ОСОБА_7 ), результатами двох слідчих експериментів – від 18.01.2021 року за участі потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_18 , у свою чергу свідки обвинувачення ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не підтверджують винуватість ОСОБА_3 , та спростовують відомості отриманні під час допиту свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , потерпілого ОСОБА_7 та спростовують відомості, викладенні у протоколах слідчих експерименті, показаннями свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_3 , також спростовуються показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , потерпілого ОСОБА_7 та підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , оскільки під час їх допиту не встановлено реальних погроз з боку ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 .

Суд відхиляє доводи сторони захисту, щодо не встановлення реальності погроз заподіяння смерті або насильства з боку ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 з огляду на таке.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закону), правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Закону, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно ст. 23 Закону, суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Крім того, судді під час відправлення правосуддя – недоторканні. Відправленням правосуддя є розгляд суддею справ у судових засіданнях. Недоторканність судді поширюється також на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв`язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Так, на думку захисника, висловлювання на кшталт «Я тебя достану», «Я с тобой разберусь», «Я тебя посажу», які за частково хибним твердженням сторони обвинувачення були висловленні ОСОБА_3 на адресу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 не підтверджено доказами, дослідженими безпосередньо судом під час судового розгляду обвинувального акту, окрім слів образливого характеру на адресу судді ОСОБА_7 , підтверджених самим ОСОБА_3 . Таким чином, сторона захисту стверджує, що вищезазначені порівняння не містять жодного посилання, фактичного твердження про намір ОСОБА_3 нанести іншій особі тілесні ушкодження, або заподіяти шкоду життю або здоров`ю такої особи, що виключає існування складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України. Також захисник не погоджується з тим, що висловлювання ОСОБА_3 в бік потерпілого ОСОБА_7 , а саме «Я тебя закопаю», є погрозою вбивством або насильством відносно нього.

Так, під час оцінки реальності погроз слід враховувати об`єктивні і суб`єктивні ознаки, якими супроводжується процес сприйняття погроз. Виходячи з доктрини права до об`єктивних ознак, що наявні під час висловлення погрози належать: особа злочинця; схильність винного до насильства; характер погрози та наявність зброї чи предметів, що можуть бути використанні, як зброя; характер відносин із потерпілим; причини, що зумовили негативні стосунки між винним і потерпілим, та ін.

Слід зауважити, що за формою вираження погроза є не тільки словесною. До цього також слід додати погрозу жестами та погрозу діями. За своєю суттю погроза є формою психічного впливу, яка сприймається потерпілою особою в залежності від реальності реалізації відповідних дій, та її суб`єктивного сприйняття можливості такої реалізації.

Крім того, погроза доведена до відома потерпілого в формі – усно та виражена й у конклюдентних діях: мімікою та жестами, характер цих рухів розкривав зміст погрози. Таке діяння в даному випадку мало інформаційний характер – підсудний передає таким своєрідним чином потерпілому інформацію щодо можливого заподіяння шкоди його життю чи здоров`ю.

Погроза є психічним впливом на волю і свідомість потерпілого. І навіть те, що вона підкріплювалася підвищеним голосом, звернення «на ти», агресивною поведінкою тощо, вказане є тільки способом передачі інформації потерпілому про можливе заподіяння йому шкоди.

Психічний вплив при погрозах став своєрідним психічним примусом, тому що для підсудного було важливо не тільки викликати в потерпілого ОСОБА_7 почуття страху, побоювання, тривоги, невпевненості, але й примусити його змінити поведінку, пов`язану зі здійсненням правосуддя, у напрямку, бажаному для ОСОБА_3 (змінити вже прийняте судове рішення).

Крім того у своєму висновку, зокрема викладеному у Постанові від 23.03.2021 року, по справі № 720/2182/18 (провадження № 51-6156 км 20), в якій ВС підкреслив, що погроза як злочин вважається закінченою з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим. Для кваліфікації цих злочинів, в тому числі, передбаченого ст. 377 КК України, не має значення подальше здійснення чи нездійснення погроз.

Крім того, як зазначив потерпілий під час допиту, що він такі погрози сприймав як реальні, з урахуванням тілобудови обвинуваченого ОСОБА_3 , його агресивної поведінки, що виражалася у активній жестикуляції, розмахуванні руками, підвищеному тоні, висловлюванні образ, нецензурної лайки та погроз на його адресу, оскільки раніше на нього вже здійснювався напад, після чого він вимушений був носити зброю.

Так, зі слів допитаних в судовому засіданні свідків, потерпілого, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_3 , вбачається, що в день події він прийшов до кабінету потерпілого ОСОБА_7 з метою висловити свою незгоду з ухваленим потерпілим рішенням, тобто вказані дії були вчиненні обвинуваченим у зв`язку, із здійсненням потерпілим ОСОБА_7 своєї професійної діяльності судді.

Діючим законом України встановлено порядок оскарження судових рішень, та неналежної поведінки судді. Крім того, обвинуваченому, який є фахівцем в галузі права, а отже належним чином обізнаний щодо передбаченого законом порядку оскарження судових рішень. Однак, всупереч передбаченої законом процедури, обвинуваченим ОСОБА_3 було прийнято рішення висловити вказану незгоду з ухваленим суддею рішенням, в поза процесуальному порядку. В судовому засіданні обвинувачений не заперечував, що повів себе емоційно.

Крім того, як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_3 увірвався до його робочого кабінету, коли він знаходився на своєму робочому місці та виконував обов`язки судді, підійшов до його столу на відстані близько 1 метру та почав розмахувати руками, висловлювати нецензурну лайку та погрози. Вказане також було підтверджено показаннями свідків.

З вищевикладеного вбачається наявність суб`єктивних ознак, а саме реальність погроз з боку обвинуваченого щодо можливого вчинення насильства ОСОБА_7 , про що свідчить його поведінка, а саме те, що обвинувачений увірвався до кабінету потерпілого, підійшов на близьку відстань, почав розмахувати руками, та висловлювати погрози в бік потерпілого. В результаті вказаних дій потерпілий ОСОБА_7 був змушений звернутись до працівників служби судової охорони та поліції, що також свідчить про сприйняття ним вказаних погроз, як реальних, та є суб`єктивною ознакою можливості вчинення погрози застосування насильства відносно нього.

Крім того, слід зазначити, що склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК, є формальним, його об`єктивна сторона полягає в активний поведінці – дії, яка вчинюється певним способом – шляхом погрози. Така погроза становить усвідомлений, ясно виражений та конкретний прояв в дійсності злочинного наміру винного, який висловлюється у зв`язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя. Вплив на потерпілого полягає у погрозі: а) вбивством; б) застосуванням іншого фізичного насильства; в) знищенням чи пошкодженням майна. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК, є наявність зв`язку між висловленою винним погрозою та діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя.

Так, захисник неодноразово зазначив щодо відсутності переконливих доказів, які свідчать про реальність погроз висловлених обвинуваченим на адресу потерпілого. Однак, суд зазначає, що кваліфікація дій винного за ч. 1 ст. 377 КК України, не залежить від того, як сприймав погрозу потерпілий і чи мав сам винний намір та реальну можливість її здійснити. Тому злочин визнається закінченим з моменту доведення погрози до відома потерпілого, та не потребує доведення факту сприйняття потерпілим погроз, як реальних.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що сам по собі факт відвідування обвинуваченим ОСОБА_3 робочого кабінету потерпілого ОСОБА_7 , у зв`язку із здійсненням ним професійною діяльності судді, а саме незгодою з ухваленим ним рішенням по справі, що також, зі слів потерпілого та свідків, супроводжувалось агресивною поведінкою з його боку, відповідною жестикуляцією та погрозливими висловлюваннями, свідчить про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України.

Крім того, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неточностей та розбіжностей наданих свідками показань з огляду на таке .

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 95 КПК України, показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Частиною 4 ст. 95 КПК України, передбачено, шо суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Захисник посилався на розбіжність показань наданих свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 порівняно із тими, що були надані на досудовому розслідуванні. Однак згідно вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу. Таким чином, суд виходить виключно з тих показань, які були сприйняті ним особисто під час допиту в судовому засіданні.

Так, судом безпосередньо в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , які надавали суду послідовні та логічні показання. Слід зауважити, що наявність в показаннях свідків незначних розбіжностей не свідчить про неправдивість наданих показань. Також, слід зазначити, що допит в судовому засіданні проводився зі сплином значного проміжку часу після події викладеної в обвинувальному акті, що також впливає на неможливість відтворення свідками вказаних обставин в повному обсязі, однак не змінює сутті наданих показань, якими підтверджується винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, на думку захисника, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_17 обговорювали із суддею ОСОБА_7 та іншими особами події, що мали місце 18.12.2020 року, обставин проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні. На думку суду, вказане є припущенням захисника, яке не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Також, на думку захисника, суд має критично ставитись до показань вказаних свідків оскільки вони перебували у підпорядкуванні потерпілого ОСОБА_7 .

Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту, оскільки даний факт сам по собі не свідчить про упередженість вказаних свідків, а знов таки є припущенням захисника, яке не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 були допитані безпосередньо судом під присягою та були попереджені про кримінальну відповідальність.

Як встановлено судом, подія тривала певний проміжок часу, при цьому спочатку події були присутні обвинувачений, потерпілий, свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_9 . Інші допитані судом свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 зайшли до кабінету значно пізніше за викликом, після появи яких, як зазначають всі свідки, ОСОБА_3 вже поводив себе спокійно.

Сторона захисту не змогла надати раціонального пояснення, чому суд має сприймати показання тих свідків, про яких зазначає захисник, як достовірні, та не приймати до уваги показання інших свідків, які також були безпосередніми очевидцями.

Крім того захисник зазначив, що твердження сторони обвинувачення про те, що висловлювання, які на думку свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 виражені ОСОБА_3 на адресу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , являють собою саме погрози вбивством та насильством є вкрай суб`єктивними та оціночними судженнями, оскільки питання встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що містяться в текстах, тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора, можуть бути встановленні лише особою, яка володіє знаннями в галузі лінгвістики згідно ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 101, ч. 1 ст. 242 КПК України, Закону України «Про судову експертизу», однак як вбачається з матеріалів кримінального провадження, для вирішення вказаних питань, експерт стороною захисту не залучався.

Згідно ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно ч. 2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Так, суд відхиляє доводи сторони захисту про неможливість вирішення питання щодо встановлення вини обвинуваченого без залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями в галузі лінгвістики, оскільки з приписів ч. 2 ст. 242 КПК вбачається, що дана категорія справ не потребує обов`язкового залучення експерта, у зв`язку із чим стороною обвинувачення не було допущено порушень кримінального процесуального закону під час вирішення вказаного питання. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а ні під час досудового розслідування, а ні під час судового розгляду кримінального провадження стороною захисту не було заявлено клопотань про проведення вказаної експертизи.

Крім того, захисник висловив сумніви щодо статусу потерпілого судді ОСОБА_7 , посилаючись на те, що шкода у даному кримінальному провадженні не спричинена та останній не заявив претензій до ОСОБА_3 будь-якого характеру.

Проте, суд не приймає до уваги зазначені доводи захисника з цього приводу, оскільки така думка є хибною, виходячи з такого.

Згідно визначення, закріпленого у ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки” діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно ч. 2 цієї ж статті, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Таким чином, аналізуючи зазначену норму кримінального процесуального закону, потерпілою особу може бути визнано виключно на підставі її заяви. Як вбачається з долучених прокурором матеріалів кримінального провадження, що відомості внесено до ЄРДР на підставі заяви потерпілого ОСОБА_7 , якому було вручено пам`ятку про права і обов`язки потерпілого.

Крім того, серед іншого, потерпілий згідно п. 10 ч.1 ст. 56 КПК України має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом, тому відсутність претензій будь-якого характеру як то матеріального чи морально в рамках даного кримінального провадження з боку потерпілого до обвинуваченого, не позбавляє його такого статусу, яким він наділений згідно норм кримінального процесуального закону. А в свою чергу звертатись до суду з цивільним позовом в рамках кримінального провадження є правом потерпілого, а не його обов`язком.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є належними, допустимими та достовірними, та у своїй сукупності і взаємозв`язку узгоджуються між собою.

Версія сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, свого підтвердження під час судового розгляду не знайшла, та суд розцінює її як лінію захисту та спробу уникнути відповідальності.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: погроза вбивством та насильством щодо судді у зв`язку із його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування, обставин зазначених у ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальних провадженнях докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Мотивування прийнятого рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 377 КК України, (в редакції яка діяла на момент вчинення злочину), передбаченого покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Після внесення змін до ч. 1 ст. 377 КК України (Законом № 3342-IX від 23.08.2023), санкцію статті викладено в новій редакції, яка передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно положень ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п`яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Прокурор просив суд визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Представник потерпілого та потерпілий просили суд визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, та призначити йому максимально суворе покарання у виді 3 років позбавлення волі, з призначення додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Захисник зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні переконливі докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, у зв`язку із чим просив суд винести виправдувальний вирок відносно його підзахисного.

ОСОБА_62 вважав себе невинуватим, запевняв, що не вчиняв стосовно судді ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, та просив його виправдати.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, з вищою освітою, адвокат (свідоцтво №2403 від 02.10.2012 року), зареєстрований та проживає в Одеській області, має неповнолітню доньку на утриманні, раніше не судимий, та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину проти правосуддя.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 377 КК України, у виді обмеження волі строком на один рік.

Суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.

Підстав для призначення більш м`якого виду покарання або застосування положень ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Також судом не встановлено підстав для призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.02.2021 року стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 днів, який втратив свою дію.

В подальшому під час судового провадження обвинуваченому ухвалою Приморського районного суд ум. Одеси від 29.09.2022 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який станом на день ухвалення вироку втратив свою дію.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати на залучення експертів відсутні.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65, 61, 377 КК України, ст. 100, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати виним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України.

Призначити ОСОБА_3  покарання за ч. 1 ст. 377 КК України у виді обмеження волі строком на один рік.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік за місцем відбування покарання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирати. Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання слід вважати таким, що втратив свою дію.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати на залучення експертів – відсутні.

Речові докази по справі:

– цифровий диск DVD-R, який містить відеозаписи з камер відеоспостереження, які знаходяться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27;

– DVD-R диск, який містить відеозаписи з боді камери №1, яка знаходилась на співробітникові судової охорони, який здійснює свої обов`язки у Білгород-Дністровському міськрайонному суді за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.