05 листопада 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді – ОСОБА_1 ,
секретаря – ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22024160000000254 від 21.06.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.1 ст. 436-2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора – ОСОБА_4 ,
захисника – ОСОБА_5 ,
обвинуваченого – ОСОБА_3 (в режимі відео конференції),
ВСТАНОВИВ:
24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента російської федерації ОСОБА_6 , збройні сили рф незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Після початку широкомасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, у громадянина України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був достовірно обізнаним із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації про введення правого режиму воєнного стану на всій території України, введеної органами державної влади заборони розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони і негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, 19.04.2024(точний час не встановлено, але не пізніше 17 год. 22 хв.), виник злочинний умисел на поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, незважаючи на те, що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, про що йому було достовірно відомо.
На виконання свого злочинного умислу, 19.04.2024, протягом дня (точний час не встановлено, але не пізніше 17 год. 22 хв.), ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому автомобілі, під час проїзду біля Одеського морського порту, використовуючи відеокамеру власного мобільного телефону марки «Motorola», модель «G32», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , зафіксував на відеозапис район порту м. Одеси (від АДРЕСА_3 ), із чіткою фіксацією на камеру розташованих блок-постів ЗСУ, за змістом якого можливо ідентифікувати на місцевості розташування позицій окремих діючих бойових підрозділів Збройних Сил України.
Після цього, продовжуючи свою протиправну діяльність, 19.04.2024, о 17 год. 22 хв., ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи умисел на незаконне поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, будучи обізнаним і враховуючи, що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, розуміючи суспільно небезпечний характер таких своїх дій, проте бажаючи настання шкідливих і невідворотних наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах діючого воєнного стану, збройної агресії російської федерації проти України, прямої загрози національній безпеці України, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Motorola», модель «G32», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , що мав вихід у мережу Інтернет, через месенджер «WhatsApp» (сервіс для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами), використовуючи свій профіль «ОСОБА_3» прив`язаний до номеру мобільного телефона « НОМЕР_3 », поширив, шляхом розміщення, опублікування, у групі в месенджері «WhatsApp» (сервісі для одночасного спілкування між декількома користувачами соціальної мережі «WhatsApp») під назвою «ТикТок группа» (утворена ІНФОРМАЦІЯ_5, на момент 23.05.2024 у вказаній групі перебувало 29 учасників), попередньо створений ним за вищевикладених обставин відеозапис, за змістом якого можливо ідентифікувати на місцевості розташування позицій окремих діючих підрозділів Збройних Сил України.
Вказаний відеозапис, поширений ОСОБА_3 , з інформацією про розташування позицій окремих діючих підрозділів Збройних Сил України, надійшов кожному учаснику групи «ТикТок группа» в месенджері «WhatsApp». Станом на 23.05.2024 в групі «ТикТок группа» в месенджері «WhatsApp» перебувало 29 учасників.
Поширена за вищевикладених обставин ОСОБА_3 інформація про розташування позицій окремих діючих підрозділів Збройних Сил України була достовірною; за змістом поширеної ним інформації можливо ідентифікувати на місцевості розташування Збройних Сил України; вказана інформація про розташування Збройних Сил України Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами у відкритому доступі не розміщувалась. Поширення вказаної інформації може завдати шкоди обороноздатності та державній безпеці України.
Крім того, 24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента російської федерації ОСОБА_6 , збройні сили російської федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Указані протиправні дії російської федерації, її військово-політичного керівництва, військовослужбовців, службових осіб, громадян, їх спільників з числа громадян інших країн, в тому числі України, суперечать цілому ряду міжнародно-правових нормативних актів, Конституції України, законам України.
Так, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.
Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:
а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;
f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави;
g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.
Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.
Враховуючи міжнародно-правове визначення агресії, з 20 лютого 2014 року російською федерацією розпочато збройну агресію проти України, яка триває до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі – АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Частиною 1 статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською фдерацією територія України (тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування російької федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Частини I Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, боротьба з іноземною окупацією є формою збройного конфлікту.
В розумінні положень ст. 2 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між російською федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейської Комісії, Європейського Парламенту, інших міжнародних організацій та їх парламентських асамблей, парламентів та урядів держав – членів Європейського Союзу та НАТО, парламентів та урядів демократичних держав світу щодо необхідності вжиття додаткових спільних заходів з метою припинення агресії російської федерації проти України та запобігання поширенню цієї агресії на інші країни в Європі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 24.03.2022 № 2141-IX; Зверненням Верховної Ради України до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН, Верховного комісара ООН у справах біженців про порушення російською федерацією міжнародних договорів (конвенцій) та про неприпустимість передання дітей – громадян України та дітей, які проживали на території України, викрадених та примусового вивезених до держави-агресора, інших держав або переміщених у межах окупованих території України, в сім`ї російських громадян, затвердженим постановою Верховної Ради України від 19.06.2022 № 2306-IX; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, інституцій Європейського Союзу, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародного агентства з атомної енергії та парламентів і урядів його держав-членів щодо засудження акту ядерного тероризму, який здійснює держава-агресор – російська федерація на Запорізькій атомній електростанції у місті Енергодар Запорізької області, Україна, затвердженим постановою Верховної Ради України від 15.08.2022 № 2502-IX; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, держав – членів Європейського Союзу, Європейської Ради, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, парламентів та урядів держав – членів НАТО, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Незалежної міжнародної медичної гуманітарної організації “Лікарі без кордонів” щодо засудження факту масової страти українських військовополонених державою-агресором в Оленівці 29 липня 2022 року, затвердженим постановою Верховної Ради України від 30.08.2022 № 2547-IX; Зверненням Верховної Ради України до Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй, Програми Організації Об`єднаних Націй з навколишнього середовища, Європейського Парламенту, Європейської Комісії, парламентів та урядів держав – членів Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй щодо утворення спеціальної екологічної моніторингової місії для фіксації екологічної шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 20.09.2022 № 2594-IX; Заявою Верховної Ради України “Про агресію російської федерації в районах Чорного та Азовського морів і Керченській протоці”, затвердженою постановою Верховної Ради України від 20.09.2022 № 2595-IX; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів іноземних держав стосовно створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 07.10.2022 № 2663-IX, – протиправні дії російської федерації визначені як збройна агресія проти України.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Встановлено, що на початку січня 2024 року у громадянина України ОСОБА_3 , який був невдоволеним чинною державною владою в Україні, сповідував антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, був прихильником приєднання території України до російської федерації або створення на її території проросійських псевдодержавних утворень, підтримував збройну агресію російської федерації проти України, визнавав її правомірною, усвідомлював, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на виправдовування здійснення збройної агресії російської федерації проти України та на заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи умисел на виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, будучи обізнаним щодо розпочатої 24.02.2022 відкритої збройної агресії російської федерації проти України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а також бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Motorola», модель «G32», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону « НОМЕР_3 », приєднаний до мережі «Інтернет», будучи зареєстрованим в соціальній мережі «ТікТок» (соцмедійному за стосунку для створення і поширення відеофайлів та онлайн-трансляцій) під іменем “Прокурор СССР” (посилання « ІНФОРМАЦІЯ_6 », веб-адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), взяв участь у так званих стрімах (етерах, онлайн-трансляціях), в яких під час діалогу з іншими учасниками стрімів (онлайн трансляцій) особисто висловив наступні репліки:
– 04.01.2024 року, о 0:15 год.:
«невстановлена особа- Они не расстреливают наши города не убивают людей, или что?
ОСОБА_3 – Нет! Нет войны между россией и Украиной! Нету! Она должна быть утверждена законом! На смотри, сто шестая, смотри, сто шестая статья, видишь, сто шестая Конституции. Открываем девятнадцатый и двадцатый пункт, вот. Пункт девятнадцать, вот смотри, значит, Президент вносит в Верховную раду Украины подання про оголошення стану війни, то есть войны, та у разі збройної агресії проти України, приймає рішення про використання Збройних сил України та інших утворень відповідно до закону. А у нас полно утворень вне закона»
– 04.01.2024 року, о 0:17 год.:
«невстановлена особа- понимаешь, то шо наше правительство тоже многие вопросы…
ОСОБА_3 – они внесли в Конституцию… и обязаны соблюдать. Дальше, смотри, двадцатая статья, видишь, принимает, відповідно до закону, рішення про загальну, часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях у разі гарози нападу. У нас военное положение. У нас загроза нападу, ти чуєш мене, загроза нападу! Небезпеки державної незалежності України. Ти чуєш! Военное – это коли загроза тільки. А никто на нас не нападал, потому что у нас военное положение по сегодняшний день! И опять таки, здесь в Конституции написано, что он вводит, а продлевать у него полномочий нет. Он пять раз уже продлил. Ты понимаешь, вот тебе в уши вливают! Ты же законы не читаешь!»
– 04.01.2024 року, о 01:04 год.:
« ОСОБА_3 – а бомбят ее украинские ракеты, все!
невстановлена особа – украинские ракеты бомбят, да?
ОСОБА_3 – Да! Да!
невстановлена особа – а, то есть именно украинские ракеты бомбят Одессу?
ОСОБА_3 – Ты еще пять раз спроси, от этого тебе скажу…
невстановлена особа – если ты больной человек на голову – это диагноз уже…
ОСОБА_3 – Я тебе его отдаю. ОСОБА_7, забирай, ОСОБА_7.»
У вищезазначених репліках, висловлених ОСОБА_3 , міститься виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.1 ст. 436-2 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті та пояснив, що він є блогером та веде репортажі в мережі Інтернет. Також за допомогою власного мобільного телефону використовуючи відеокамеру фіксував розташування блок-постів ЗСУ, та відео розміщував через відповідні месенджери. Крім того, в соціальних мережах Інтернету забезпечував та виправдовував збройну агресію російської федерації. У скоєному щиро покаявся.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.1 ст. 436-2 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому засіданні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.
З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за встановлених судом обставин за
– ч.2 ст. 114-2 КК України, як поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану
– ч.1 ст. 436-2 КК України, як виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд враховує, щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, хворіє на цукровий діабет ІІ типу, переніс ампутацію лівої нижньої кінцівки на тлі діабету, має ІІ групу інвалідності, раніше не судимий.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, обставини його вчинення, фактично спричинені наслідки злочину, критичне відношення винного до вчиненого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч.2 ст. 114-2 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України та принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з тим, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, хворіє на цукровий діабет ІІ типу, переніс ампутацію лівої нижньої кінцівки на тлі діабету, має ІІ групу інвалідності та враховуючи його поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, та під час судового розгляду, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв з`ясуванню обставин вчинення даних кримінальних правопорушень, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, справедливим та співмірним із тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та особою винного.
Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування склали:
– 3786 гривень 40 копійок за проведення судової лінгвістичної експертизи, висновок експерта №92/4 від 11.04.2024 р. в Українському науково-дослідному інституті спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.
– 6815 гривень 52 копійки за проведення судової експертизи матеріалів відео- та звукозапису, висновок експерта №СЕ-19/115-24/14163-ВЗ від 12.08.2024 р. в Миколаївському НДЕКЦ МВС України.
У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення вказаних експертиз, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 , на користь держави.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 5, 65, 66, 67, 75, 76 КК України, ст.ст. 127-129, 368-371, 373-376, 377 КПК України, суд –
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.1 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання
– за ч. 1ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
– за ч.2 ст. 114-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 , від відбування призначеного основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 , протягом визначеного іспитового строку, такі обов`язки:
– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 05 листопада 2024 року.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 , термін його попереднього ув`язнення, з 26 червня 2024 року по 05 листопада 2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , у виді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком суду законної сили, а після набрання вироком законної сили – скасувати.
ОСОБА_3 звільнити з-під варти.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року (справа №521/1975/24, №1-кс/521/2956/24), на підставі клопотання прокурора, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: мобільний телефон чорного кольору Хіаоmі у силіконовому чохлі, ІМЕI1 НОМЕР_4 ; ІМЕІ2 НОМЕР_5 ; м.т. НОМЕР_6 ; м.т. НОМЕР_7 ; мобільний телефон чорного кольору Motorolla у силіконовму чохлі; ІМЕI1 НОМЕР_8 , м.т. НОМЕР_3 ; телефон чорного кольору «Lenovo»; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , номер паспорту: НОМЕР_9 , персональний номер: НОМЕР_10 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , номер паспорту: НОМЕР_11 , запис № НОМЕР_12 , орган що видав:5101; посвідчення національної спілки журналістів України, членський квиток № НОМЕР_13 ; картка національної спілки журналістів України ОСОБА_3 ; жорсткий диск об`ємом 500 Гб; s/n: НОМЕР_14 ; ноутбук ASUS: DCN0CV01124854911 CN 2894.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2024 року (справа №521/10107/24, №1-кс/521/3640/24), на підставі клопотання прокурора, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: мобільний телефон блакитно-сірого кольору марки Хіаоmі Redmi 10 2022 ІМЕІ1: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 м.т. НОМЕР_3 ; копії паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2 арк.
Речові докази, а саме:
– мобільний телефон чорного кольору Хіаоmі у силіконовому чохлі, ІМЕI1 НОМЕР_4 ; ІМЕІ2 НОМЕР_5 ; м.т. НОМЕР_6 ; м.т. НОМЕР_7 ; мобільний телефон чорного кольору Motorolla у силіконовму чохлі; ІМЕI1 НОМЕР_8 , м.т. НОМЕР_3 ; телефон чорного кольору «Lenovo»; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , номер паспорту: НОМЕР_9 , персональний номер: НОМЕР_10 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , номер паспорту: НОМЕР_11 , запис № НОМЕР_12 , орган що видав:5101; посвідчення національної спілки журналістів України, членський квиток № НОМЕР_13 ; картка національної спілки журналістів України ОСОБА_3 ; жорсткий диск об`ємом 500 Гб; s/n: НОМЕР_14 ; ноутбук ASUS: DCN0CV01124854911 CN 2894; мобільний телефон блакитно-сірого кольору марки Хіаоmі Redmi 10 2022 ІМЕІ1: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 м.т. НОМЕР_3 ; копії паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2 арк. – повернути ОСОБА_3 ;
– чорнові записи на 19 арк. – зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути із засудженого ОСОБА_3 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України за проведення судової лінгвістичної експертизи, висновок експерта №92/4 від 11.04.2024 р., в сумі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок.
Стягнути із засудженого ОСОБА_3 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ МВС України за проведення судової експертизи матеріалів відео- та звукозапису, висновок експерта №СЕ-19/115-24/14163-ВЗ від 12.08.2024 р., в сумі 6815 (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 52 копійки.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.