Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат виступив із доповіддю «Договір про надання медичних послуг: окремі ремарки в контексті судової практики» на науково-практичній конференції «Роль і значення Основ законодавства України про охорону здоров’я для системи охорони здоров’я і забезпечення прав людини».
Про це повідомляє Судова влада.
Василь Крат розповів про специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг з урахуванням європейського досвіду. Він звернув увагу на ухвалу Федерального Верховного суду Німеччини, в якій зроблено висновок, що мають пред’являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв’язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення на стороні обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Зокрема, пацієнт не зобов’язаний шукати і надавати суду можливі причини інфікування. Обмежений первинний тягар ствердження та доведення з боку пацієнта слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін, що, у свою чергу, підвищує обов’язок суду щодо роз’яснення обставин справи аж до призначення експертизи з обов’язку служби (ex officio), якщо пацієнт вказує на можливість вирішення спору таким засобом доказування.
«Такий підхід не характерний для правової системи України. Однак з урахуванням принципу розумності слід брати до уваги, що пацієнт не має достатнього рівня кваліфікації, в нього немає точного розуміння, яким чином відбуваються процеси лікування. Тому суд вказав, що пацієнту, як слабшій стороні, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря», – зауважив доповідач.
Крім того, він зазначив, що не вважає доцільним прийняття окремого медичного кодексу. Наприклад, Модельні правила європейського приватного права (DCFR) містять окрему главу щодо медичних послуг. На думку судді, якщо буде прийнято рішення про необхідність поглибити договірне регулювання медичних послуг та встановлення в певних випадках деліктних зобов’язань, то достатньо внести відповідні зміни до ЦК України в ході рекодифікації.
На уточнююче запитання про поєднання договору та делікту Василь Крат відповів, що договір виключає делікт. Однак у певних випадках законодавець дозволив перехід із договірної в деліктну сферу. Наприклад, установлено неналежне виконання договору перевезення, але через аварію пасажир загинув.
«Щодо надання медичних послуг можна було б піти аналогічним шляхом. І розмежувати сфери: першим має бути договір, а у виключних випадках – делікт», – сказав Василь Крат.