Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак виступила на сесії «Трудові відносини воєнного часу».
Про це повідомляє Судова влада.
Одне з основних питань у відповідних спорах – звільнення роботодавця від відповідальності через форсмажорні обставини.
«Позиція Верховного Суду в цій категорії справ послідовна: форсмажорні обставини підтверджують відсутність вини роботодавця у невиплаті заробітної плати, порушенні строків її виплати, затримці розрахунку із працівником при його звільненні», – сказала Ольга Ступак.
Ольга Ступак навела як приклад постанову КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 264/923/17, в якій зроблено висновок, що невиплата працівнику заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов’язаних із проведенням АТО на території Донецької області. Оскільки вина роботодавця є обов’язковою умовою для застосування ст. 117 КЗпП України, немає підстав для покладення на відповідача обов’язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Суддя акцентувала, що в кожній конкретній справі залежно від фактичних обставин суд повинен встановлювати існування тих чи інших обставин, на які сторони посилаються як на форсмажорні, й оцінювати реальність виконання тих чи інших зобов’язань у зв’язку з існуванням цих обставин.
«Суд повинен встановити, чи дійсно обставини були непереборними і нездоланними, як у наведеній справі. У ній зобов’язання роботодавця з виплати заробітної плати залишилось, підприємство лише було звільнено від відповідальності за ст. 117 КЗпП України», – сказала Ольга Ступак.
Вона також розповіла про постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18, в якій оцінювалася наявність форсмажорних обставин.
Суд вказав, що роботодавець із березня 2017 року фактично втратив контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, внаслідок захоплення підприємство з незалежних від нього причин не може виконати зобов’язання щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. Крім того, факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, натомість позивач уже не працював на підприємстві після його захоплення.