Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олена Кібенко пройшла другий очний етап навчання в межах дворічної Магістерської програми із суддівських студій (Master of Judicial Studies), що адмініструється Інститутом суддів Болча Школи права Університету Дюка (Дарем, Північна Кароліна, США).
Про це повідомляє Верховний Суд.
Й це відбувається на тлі того, що Вища рада правосуддя у власній щорічній доповіді за 2025 рік офіційно визнала: нестача суддів в Україні переросла у системну кризу.
Що офіційно визнає сама судова система
Вища рада правосуддя прямо констатує в доповіді за 2025 рік: більшість суддів працюють на межі можливостей, що ускладнює своєчасне й якісне правосуддя. Кількість суддів, які звільняються, суттєво перевищує кількість новопризначених: у 2025 році Президент видав 87 указів про призначення 143 суддів, а за перші чотири місяці 2026 року — лише 28 указів про призначення 36 суддів.
Дані інтерактивної карти навантаження Ради суддів України за I квартал 2026 року ілюструють масштаб проблеми: по країні загалом за нормативами потрібно 967 суддів апеляційної ланки, тоді як фактично працює лише 364. Восьмий апеляційний адміністративний суд (Львів) отримав 25 588 справ за квартал, маючи лише 32 судді за нормативної потреби в 490 — фізична неможливість розглянути справи у встановлені законом строки. Печерський районний суд Києва розглянув 15 845 справ за квартал силами лише 19 суддів за штатної чисельності 87. Аудит Рахункової палати від 13 травня 2026 року зафіксував, що кількість нерозглянутих справ по Україні перевищила 904 тисячі, а окремі судді розглядають до 5 тисяч справ на рік — і адміністративний спір, який за законом має розглядатися 60 днів, на практиці інколи тягнеться роками.
Саме на цьому тлі — задокументованому не критиками, а самою Вищою радою правосуддя — суддя Верховного Суду два роки присвячує освітній програмі у США.
Що саме передбачає програма
За інформацією Верховного Суду, Кібенко пройшла конкурсний відбір, що тривав понад шість місяців: серед переможців — 20 американських суддів федеральної системи та судів штатів, а також лише двоє суддів з інших країн. Програма розрахована на два роки, поєднує онлайн- та офлайн-формати навчання англійською мовою і охоплює тлумачення норм права, написання судових рішень, використання штучного інтелекту в роботі судді та роботу з доказами в епоху ШІ.
На завершальному етапі учасники проводять власне дослідження. Тема дослідження Кібенко — застосування іноземного права господарськими судами України, зокрема як встановити його зміст без порушення розумних строків розгляду справи. Науковий радник — професор Школи права Університету Північної Кароліни Джон Ф. Коул, фахівець із міжнародного приватного права. У межах цьогорічного очного модуля учасники відвідали Верховний та апеляційний суди штату Північна Кароліна (зокрема бізнес-суд, створений 1996 року) та Школу управління Університету Північної Кароліни.
Судячи з опису, це не безперервна дворічна відсутність судді з посади, а програма, що поєднує дистанційне навчання з періодичними короткими очними модулями. Крім того, доступна статистика навантаження не дає підстав стверджувати, що саме Касаційний господарський суд ВС — де працює Кібенко — перебуває в найгіршому стані: навантаження в господарській юрисдикції загалом є відносно збалансованішим порівняно з апеляційними чи адміністративними судами, хоча й перевищує норматив приблизно вдвічі.
У чому полягає легітимне питання
Аргумент на користь програми реальний: конкурсний відбір настільки вузький (лише двоє суддів поза межами США серед 22 учасників) є визнанням професійного рівня українського судді на міжнародному рівні, а тематика — ШІ в судочинстві, робота з доказами в епоху ШІ, застосування іноземного права господарськими судами — прямо стосується практичних проблем, які намагається вирішувати сам Верховний Суд (наприклад, КАС ВС уже оголосив про плани впровадження ШІ для прискорення підготовки проєктів рішень у 2026 році).
Але це не знімає інституційного питання: хто і за якими критеріями вирішує, що саме зараз, під час системної кадрової кризи та війни, доцільно виділяти час судді Верховного Суду на дворічну міжнародну програму — і чи існує в судовій системі публічний, прозорий механізм зважування таких пріоритетів, чи подібні рішення ухвалюються без нього. ВС у своєму повідомленні цього питання не порушує.
Висновок
Факт участі судді Верховного Суду у престижній міжнародній освітній програмі й факт системної кадрової кризи в судах України — обидва документально підтверджені й існують одночасно. Поки судді місцевих і апеляційних судів працюють, за офіційним визнанням, «на межі можливостей», а сотні тисяч справ місяцями і роками чекають розгляду, судова система не пояснює публічно, за якими критеріями визначаються пріоритети між міжнародним підвищенням кваліфікації окремих суддів найвищої інстанції та розвантаженням системи, що «задихається».
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.