АДВОКАТУРА, НОВИНИ

Судова експертиза як важливий інструмент доказування в судочинстві України. Про практичні рекомендації адвокатам Віолетта Федчишина

Про судову експертизу як важливий інструмент доказування в судочинстві України: практичні рекомендації адвокатам розповіла адвокат, доктор юридичних наук, кандидат економічних наук, Голова Комітету експертного забезпечення адвокатської діяльності НААУ, проректор Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України Віолетта Федчишина під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками судову експертизу в судочинстві України, а саме:

  • 1. Правові підстави призначення судових експертиз.
  • 2. Суб’єкти здійснення судово-експертної діяльності.
  • 3. Нормативно-правові акти здійснення судово-експертної діяльності.
  • 4. Особливості оформлення результатів проведення експертиз.
  • 5. Типові помилки судового експерта при дотриманні меж компетенції і повноважень.
  • 6. Аналіз судової практики щодо висновку експерта.
  • 7. Практичні рекомендації адвокатам.

У рамках характеристики судової експертизи акцентовано на наступному:

1. Правові підстави призначення судових експертиз

Правові підстави визначаються нормами процесуального законодавства та спеціальними актами.

Процесуальні кодекси встановлюють, що висновок експерта є джерелом доказів:

  • КПК України (ч. 2 ст. 84) – висновок експерта є процесуальним джерелом доказів;
  • ЦПК України (ч. 2 ст. 76) – засіб встановлення доказів;
  • ГПК України (ч. 2 ст. 73) – докази встановлюються, зокрема, висновками експертів;
  • КАС України (ч. 2 ст. 72) – висновок експерта є доказом;
  • КУпАП (ст. 251) – визнає висновок експерта доказом.

Спеціальні нормативні акти:

  • Закон України «Про судову експертизу»;
  • Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
  • міжнародні договори;
  • відомчі нормативні акти.

2. Суб’єкти здійснення судово-експертної діяльності

Суб’єктами є:

1. Державні спеціалізовані установи Мін’юсту:

  • науково-дослідні інститути судових експертиз (Київський, Харківський ім. Бокаріуса, Одеський, Львівський, Дніпропетровський тощо);
  • спеціалізовані центри (у сфері ІТ та інтелектуальної власності, незалежних експертиз).

2. Експертні служби:

  • МВС України – ДНДЕКЦ та регіональні НДЕКЦ;
  • СБУ – Інститут спеціальної техніки та судових експертиз.

3. Судово-медичні та судово-психіатричні установи:

  • бюро судово-медичної експертизи МОЗ;
  • ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» та його філії.

Важливо:

  • окремі експертизи (судово-медичні, психіатричні, криміналістичні) проводяться виключно державними установами;
  • можливе залучення експертів, які не є працівниками установ;
  • експерт повинен бути внесений до Реєстру атестованих судових експертів.

3. Нормативно-правові акти здійснення судово-експертної діяльності

Окрім кодексів і законів, діяльність регулюється відомчими актами:

  • Наказ МЮ України № 53/5 – регулює діяльність державних експертних установ і атестованих експертів;
  • Наказ МВС № 591 (2017) – порядок організації експертиз у системі МВС;
  • Наказ СБУ № 209 (2025) – порядок у системі СБУ;
  • Наказ МОЗ № 6 (1995) – розвиток судово-медичної служби.

Також:

  • ведеться Реєстр атестованих експертів (Мін’юст);
  • свідоцтво експерта є обов’язковим, а його відсутність або недійсність — недопустимість доказу.

4. Особливості оформлення результатів проведення експертиз

Результати оформлюються у двох формах:

  1. Висновок експерта – основний процесуальний документ.
  2. Повідомлення про неможливість надання висновку – якщо:
    1. питання виходять за межі компетенції;
    1. відсутні необхідні знання.

Важливо:

  • оформлення регламентується процесуальними нормами та відомчими інструкціями;
  • експерт зобов’язаний повідомити про неможливість проведення експертизи (ч. 6 ст. 69 КПК).

5. Типові помилки судового експерта при дотриманні меж компетенції і повноважень

Основна типова помилка:

  • вирішення питань правового характеру, що виходить за межі спеціальних знань експерта.

Також проблема полягає у недотримані принципів діяльності:

  • законності;
    • незалежності;
    • об’єктивності;
    • повноти дослідження.

6. Аналіз судової практики щодо висновку експерта

Висновок експерта може бути визнаний недопустимим доказом, якщо:

  • експерт не мав чинного свідоцтва;
    • свідоцтво втратило чинність;
    • експертиза проведена з порушенням вимог.

Судова практика:

  • Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 263/10503/16-к: недійсність свідоцтва експерта — недопустимість висновку як доказу.

7. Практичні рекомендації адвокатам

1. Використання висновку експерта як інструменту доказування.

2. Оцінка висновку експерта за критеріями:

  • повнота дослідження;
  • обґрунтованість;
  • відповідність компетенції;
  • дотримання принципів діяльності.

3. Врахування проблеми:

  • в Україні не визначено чітких критеріїв оцінки алгоритму дослідження експерта;
  • це створює ризики помилок.

4. Активна роль адвоката:

  • контроль за дотриманням принципів експертизи;
  • аналіз висновку;
  • виявлення помилок експерта;
  • перевірка повноважень експерта.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Related Posts: