Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевим судом винесено вирок від 17.06.2020 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Ухвалою апеляційного суду від 01.02.2021 клопотання захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 про поновлення захиснику строку на апеляційне
оскарження та клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вказаного вироку стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення та повернуто апеляційні скарги з усіма доданими до них матеріалами особам, які їх подали.
Позиція ККС: ухвалу апеляційного суду від 01.02.2021 в частині залишення без задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів зазначає, що поняття поважності
причин пропуску процесуального строку є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов’язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом чи встановлений відповідно до нього судом строк. Проте оскаржена ухвала апеляційного суду від 01.02.2021 про відмову захиснику ОСОБА_3 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що, не погодившись з вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисник ОСОБА_3
у межах передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК строку апеляційного оскарження подав апеляційну скаргу на нього, яку ухвалою апеляційного суду від 27.07.2020 було залишено без руху з наданням строку на усунення наявних у ній недоліків терміном 5 днів із дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою апеляційного суду від 13.08.2020 апеляційну скаргу було повернуто
захиснику ОСОБА_3, оскільки він не усунув недоліки апеляційної скарги в установлений строк. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив із того, що копія ухвали цього суду від 27.07.2020 про залишення апеляційної скарги захисника без руху була вручена йому особисто 31.07.2020, що підтверджується даними наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Після цього захисник ОСОБА_3 31.08.2020, поза межами строку на апеляційне
оскарження вироку місцевого суду від 17.06.2020 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
повторно звернувся з апеляційною скаргою на нього, подавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування поважності
причин пропуску такого строку захисник посилався на те, що копію ухвали
апеляційного суду від 27.07.2020 про залишення його попередньої апеляційної
скарги без руху він 31.07.2020 не отримував, підпис у рекомендованому
повідомленні про вручення поштового відправлення йому не належить, через що він і не зміг усунути недоліки апеляційної скарги вчасно, а тому змушений звертатися зі скаргою повторно. При цьому до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник долучив лист від 25.08.2020, згідно з даними якого 31.07.2020 рекомендоване поштове відправлення не було вручено адресату, подія вручення зазначеного листа адресату 31.07.2020 створена помилково. Зі змісту зазначеного листа убачається, що рекомендований лист було опущено у поштову скриньку 03.08.2020. Як зазначає захисник у своїй касаційній скарзі, вказаний лист передано йому 06.08.2020 із загальної поштової скрині офісного приміщення (особистої скриньки у приміщенні орендарі не мають), після чого вранці наступного дня 07.08.2020 він направив на адресу апеляційного суду відповідні документи на усунення недоліків апеляційної скарги.
Однак, приймаючи рішення про відмову в поновленні захиснику ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки даним, які містяться в листі від 25.08.2020.
У засідання суду касаційної інстанції захисник ОСОБА_3 представив висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно
з даними якого рукописний текст та рукописний цифровий підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням
реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Зокрема, у рішенні у справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ вказав, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справі «Мушта проти України»).
Детальніше з текстом постанови ВС від 30.06.2021 у справі No 759/4622/18 (провадження No 51-1014км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98000597