Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну на фоні підвищення загального рівня стресу та напруги в суспільстві значно збільшилася кількість заяв про застосування обмежувального припису в сімейних відносинах. Часто відповідні рішення одне з подружжя пізніше намагається використати як доказ у справах про визначення місця проживання дитини, поділ майна подружжя та ін.
Про це сказала суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак, повідомляє Судова влада.
В ході обговорення питання про планування спадщини та виклики воєнного часу, що постали в питаннях щодо спадкування, Ольга Ступак відзначила збільшення кількості спадкових спорів під час війни. Зокрема, звернула увагу, що КМУ своєю постановою змінив строк на прийняття спадщини під час дії воєнного стану. Нотаріуси керувалися нормами цієї постанови. А суди вказували, що строк на прийняття спадщини визначений у ЦК України й він не може бути змінений підзаконним актом.
Існує багато спорів щодо прийняття спадщини.
Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Традиційно вважають, що цей факт підтверджується реєстрацією місця проживання. Але не завжди місце реєстрації збігається з місцем фактичного проживання особи. Наприклад, буває, що спадкодавець, зареєстрований за певною адресою, проживав у будинку для літніх людей. Тому в суді відповідні обставини підлягають доказуванню.
Одна з типових категорій справ – про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Доповідачка акцентувала на необхідності доведення заявником саме об’єктивних, непереборних обставин для прийняття спадщини протягом встановленого законом строку. Водночас вона зазначила, що ЦК України не передбачає визначення додаткового строку для подання заяви про відмову у прийнятті спадщини та на відкликання цієї заяви.
Крім того, суддя закликала правників застосовувати медіацію у спадкових спорах. В такій процедурі сторони можуть укласти договір про розподіл спадщини. Це набагато краще, ніж визначення судом часток кожного зі спадкоємців у різних об’єктах, що може зумовити нові спори стосовно користування цими частками тощо.