Суддя Верховного Суду Ірина Литвиненко зазначила, що суди України широко застосовують Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР України від 24 травня 1994 року № 3941-ХІІ. Навіть під час воєнного стану Україна намагається дотримуватись умов цього Договору, а саме виконувати судові доручення про вручення документів та проведення окремих процесуальних дій, витребування інформації тощо.
Про це повідомляє Судова влада.
На кінець 2022 року у Польщі проживало приблизно 2,3 млн українців, і ця цифра має тенденцію до збільшення. Тож, зауважила доповідачка, збільшуватиметься й кількість випадків застосування судовими та позасудовими органами обох сторін норм згаданого Договору.
Суддя ВС розповіла про найпоширеніші випадки застосування судами України його норм. Стаття 15 Договору передбачає, що документи, засвідчені належним чином в одній із країн, визнаються на території іншої країни без будь-якого додаткового засвідчення. Зокрема, у справі № 548/1923/21, посилаючись на зазначену статтю, районний суд вказав, що свідоцтво про шлюб, видане в Республіці Польща, є дійсним на території України і не потребує додаткового оформлення чи засвідчення. Також у справі № 591/7778/19 районний суд задовольнив позов про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. У цій справі позивачка й дитина були громадянами України, а шлюб – зареєстрований на території Польщі.
Згідно зі ст. 20 Договору, якщо порушення справи належить до компетенції органів обох країн, а відповідне клопотання подано до органу однієї з них, то компетенція органу іншої виключається. Відповідачкою у справі № 760/25600/20 про розірвання шлюбу була громадянка Польщі, а шлюб був зареєстрований в Україні. Суд першої інстанції позов про розірвання шлюбу задовольнив. Апеляційний суд це рішення скасував та залишив позов без розгляду, зазначивши, що юрисдикційно компетентним судом у справі буде суд тієї з держав, до якої було раніше подано відповідний позов. Відповідачка звернулася до польського суду раніше, ніж позивач у цій справі до суду України.
Схожі висновки викладені в постанові КЦС ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 604/614/17. «Ця постанова ілюструє, що базовим принципом вирішення проблеми “конкуренції міжнародних юрисдикцій” (“паралельних судових процесів”) є принцип “Qui prior est tempore, potior est jure” (“Хто раніше за часом, той є першим у праві”). Він означає, що законну перевагу в продовженні судового процесу має суд тієї держави, який першим відкрив провадження в тотожній справі», – сказала Ірина Литвиненко.
Також вона звернула увагу на справу, у якій вирішувалося питання підсудності українському суду спору про визнання батьківства дитини, яка народилася в Польщі, а її батьки – громадяни України. В іншій справі український суд розглядав позов про поділ майна подружжя (квартиру в Україні), шлюб між яким укладений на території Республіки Польща.
У справі № 442/3168/18 суд розглядав позов про відшкодування шкоди громадянином Польщі, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди на території України. Суд із посиланням на статті 1, 35 Договору розглянув справу та задовольнив позов.