4 червня 2026 року Перша секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Распович проти Хорватії» (заява № 51775/21), констатувавши порушення статті 10 Конвенції — права на свободу вираження поглядів. Справа стосується двох штрафів, накладених на адвоката за формулювання, використані в апеляційних скаргах на дії судді.
Фабула справи
Заявниця — адвокат із Задара, яка представляла інтереси клієнта в цивільному провадженні в муніципальному суді Задара. Справу розглядав суддя М.П., який ухвалив рішення про відмову в позові клієнта заявниці.
27 червня 2019 року адвокат подала апеляційну скаргу на це рішення, у якій розкритикувала, зокрема, тривалу бездіяльність судді М.П. Вона звинуватила його в тому, що він «очевидно не має бажання виконувати свою роботу» і «неналежно читає» матеріали справи, «не помічаючи» зазначення відповідачів у позовній заяві, що є «проблемою суду, а не позивача».
9 липня 2019 року суддя М.П. оштрафував адвоката на 3000 хорватських кун (близько 400 євро) за неповагу до суду через ці висловлювання в апеляційній скарзі, посилаючись на статтю 110 Закону про цивільне судочинство.
Друга скарга і другий, більший штраф
25 липня 2019 року адвокат подала скаргу на це рішення про штраф, у якій продовжила наполягати, що суддя «не виконує свою роботу», «абсолютно нічого не робить у суді» та «зловживає своїми повноваженнями». В тексті скарги вона написала: якщо суддя дійсно виконує свою роботу (а він, за її словами, її не виконує), вона охоче пожертвує 3000 кун у державний бюджет, якщо ці кошти негайно передадуть судді М.П. у формі премії за «дуже успішну роботу»; але навіть якщо їй призначать максимальний штраф, це не змінить факту, що суддя нічого не робить, унаслідок чого голова суду розвантажує його і передає справи іншим суддям.
26 липня 2019 року той самий суддя М.П. оштрафував адвоката вдруге — вже на 10 000 кун (близько 1330 євро) — за неповагу до суду через ці нові висловлювання, врахувавши, що вона вже отримувала попередній штраф за подібну поведінку, але продовжила ображати суд і заявила, що не зупиниться навіть за максимального покарання.
Проходження національних інстанцій
30 січня 2020 року Осієцький окружний суд відхилив апеляцію адвоката на перший штраф, залишивши рішення від 9 липня 2019 року в силі, але водночас зменшив другий штраф до 4000 кун (близько 530 євро).
Касаційна скарга з питань права була визнана Верховним Судом неприйнятною 28 липня 2020 року. Конституційний Суд Хорватії 2 червня 2021 року відхилив конституційну скаргу адвоката, визнавши втручання у свободу вираження пропорційним меті підтримання авторитету судової влади: використана мова означала твердження про некомпетентність судді, що не могло вважатися належним способом порушення питання про надмірну тривалість цивільного провадження.
17 вересня 2020 року Хорватська асоціація адвокатів розпочала щодо заявниці дисциплінарне провадження за серйозне порушення професійного обов’язку — за останньою інформацією сторін, воно й досі триває.
Оцінка ЄСПЛ: контекст внутрішньої процесуальної комунікації
Суд визнав, що накладення штрафів становило втручання у право на свободу вираження поглядів, передбачене законом (стаття 110 Закону про цивільне судочинство) і переслідувало законну мету підтримання авторитету судової влади. Питання полягало в тому, чи було це втручання «необхідним у демократичному суспільстві».
Ключовий аргумент Суду: національні органи не врахували належним чином зміст і контекст висловлювань. Заявниця зробила спірні зауваження в межах апеляційної скарги на рішення про відмову в позові її клієнта, а подальші висловлювання — в межах оскарження самого штрафу, обґрунтовуючи мову, використану в первинній скарзі. Таким чином, ці висловлювання були частиною внутрішньої комунікації між адвокатом і апеляційним судом, недоступної широкому загалу, і були спрямовані на захист прав клієнта.
Суд нагадав про необхідність чіткого розмежування між критикою та образою. У цій справі заявниця скаржилася на надмірну тривалість цивільного провадження і надала докази того, що подавала кілька клопотань про прискорення розгляду, які, на її думку, не мали ефекту. За таких обставин, попри «їдкий тон» висловлювань, Суд визнав, що вони не можуть вважатися такими, що мали виключно на меті образити суд.
Розмір штрафів як фактор оцінки
Суд окремо зазначив, що обидва штрафи — 3000 і 4000 кун (приблизно 400 і 530 євро) — не можна вважати незначними, особливо з огляду на те, що встановлена законом шкала становить від 500 до 10 000 кун (приблизно від 66 до 1330 євро). Той факт, що заявниця так і не сплатила штрафи, не мав значення для справи, оскільки штрафи були формально накладені і залишалися юридично чинними до виконання — це стало підставою для відхилення заперечень уряду щодо відсутності статусу потерпілої та відсутності значної шкоди.
Висновок Суду
Сукупність цих обставин дала Суду підстави дійти висновку, що національні суди вийшли за межі того, що можна вважати «необхідним» обмеженням свободи вираження поглядів заявниці. Відповідно, Суд визнав порушення статті 10 Конвенції.
Щодо справедливої сатисфакції Суд визнав, що самого факту встановлення порушення достатньо як справедливої сатисфакції за будь-яку моральну шкоду, а вимогу заявниці щодо компенсації судових витрат відхилив через відсутність підтвердних документів.
Практичне значення для адвокатської спільноти
Рішення підтверджує усталений підхід ЄСПЛ (зокрема у справах «Радобуляц проти Хорватії» та «Пісанскі проти Хорватії»): різка, навіть їдка критика дій судді, висловлена адвокатом у процесуальних документах у межах захисту інтересів клієнта, — включно з критикою тривалості провадження чи ефективності роботи конкретного судді, — підпадає під захист статті 10 Конвенції, доки вона не переходить межу від критики до прямої образи. Контекст висловлювання — внутрішня процесуальна комунікація, а не публічна заява, — є важливим фактором, який національні суди зобов’язані враховувати, оцінюючи пропорційність накладення дисциплінарних чи фінансових санкцій на адвоката за зміст його процесуальних документів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.