Обставини справи
Компанія-заявник, Bild GmbH – товариство з обмеженою відповідальністю із зареєстрованим офісом у місті Берліні, власник вебсайту новин bild.de та великотиражних газет Bild та Bild am Sonntag.
10 липня 2013 року на сайті bild.de була опублікована стаття про те, що через заяву про агресивну поведінку D., клієнта нічного клубу в місті Бремені по відношенню до персоналу в червні того ж року було викликано поліцію. Вона
мала назву «Here the police beat up [D.] («Тут відбулося побиття поліцією [D.]»).
Стаття супроводжувалася відео, на якому було видно, як кілька поліціянтів примушують D. лягати на підлогу, при цьому один з поліціянтів бив його ногою та кийком, коли він знаходився на підлозі. Вебсайт доповнив цей сюжет другою статтею «How the night of the beating unfolded» («Як розгорталася ніч побиття»), яка містила кадри, що показували агресивні дії D. до прибуття офіцерів.
На кадрах було чітко видно обличчя одного з офіцерів, P., однак не було жодних ознак того, що він застосував надмірну силу. 18 липня 2013 року він попросив
Bild прибрати відео, допоки вони не приховають його обличчя. Отримавши відмову, офіцер P. звернувся до суду.
Регіональний суд міста Ольденбурга постановив прибрати відео до розмиття обличчя офіцера P. Він підкреслював важливість дискусії навколо монополії держави на застосування сили, але протиставив це особистим правам P. у пошуках засобів правового захисту. Він також зазначив, що в першій статті не були показані кадри дій D.
Апеляційний суд міста Ольденбурга залишив без змін це рішення, заявивши, що публікація невідредагованих відеоматеріалів без згоди посадової особи P. порушить його права. У серпні 2017 року Федеральний конституційний суд відмовив у розгляді конституційної скарги компанії-заявника.
Посилаючись на статтю 10 Конвенції (свобода вираження поглядів), компанія-заявник скаржилася на те, що судовий наказ про видалення відео без пікселів (без приховування) з вебсайту порушив її свободу вираження поглядів.
Оцінка Суду
Спочатку ЄСПЛ нагадав, що загальні принципи, що стосуються питання про те, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», належно встановлені в прецедентній практиці Суду і нещодавно були узагальнені у справі NIT S.R.L. v. the Republic of Moldova ([GC], № 28470/12, § 177, 5 квітня 2022 року). Загальні принципи, що застосовуються до справ, в яких право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Конвенції, має бути збалансоване з правом на повагу до приватного життя, передбаченим статтею 8 Конвенції, були викладені Великою Палатою у рішеннях Axel Springer AG v. Germany ([GC], № 39954/08, §§ 78-95, ECHR 2012) та Von Hannover v. Germany (№ 2) ([GC], № № 40660/08 та 60641/08, §§ 95-113, ECHR 2012). Зокрема, ЄСПЛ визначив низку критеріїв, серед яких: внесок публікацій в обговорення питання публічного інтересу; наскільки добре відомою є зображена особа та якою є її попередня поведінка; зміст, форма та наслідки публікації. При розгляді заяви, поданої за статтею 10 Конвенції, ЄСПЛ також вивчає спосіб отримання інформації та її правдивість, а також тяжкість покарання, накладеного на журналістів або видавців. Якщо національні органи влади здійснили оцінку відповідно до критеріїв, викладених у практиці ЄСПЛ, він повинен мати вагомі підстави для того, аби замінити позицію національних судів своєю (див. рішення у справі Couderc and Hachette Filipacchi Associés v. France [GC], № 40454/07 , §§ 92-93, ECHR 2015 (витяги) (пункт 27 рішення).
Також, ЄСПЛ звернув увагу на поняття та елементи приватного життя, зокрема, на ті, що пов’язані з правом особи на своє зображення, а також те, що публікація фотографії підпадає під сферу приватного життя (рішення у справі López Ribalda and Others v. Spain [GC], № № 1874/13 та 8567/13, § 89, 17 жовтня 2019 року) (пункт 29 рішення).
ЄСПЛ погодився з регіональним судом, що існував законний суспільний інтерес до дій поліції як інституції. Однак важливо визнати, що за певних обставин публікація зображення (фото) поліціянта могла мати несприятливі наслідки для його приватного життя, що мало враховуватись національними органами влади.
Що стосується форми, в якій було представлено відео, ЄСПЛ постановив, що сам факт того, що застосування сили поліцією не було зображено у негативному світлі, не означав, що його висвітлення в засобах масової інформації припиняло користуватися будь-яким захистом. Суд зазначив, що судова заборона поширювалася не лише на вже опубліковані кадри, а й на будь-які майбутні відеоматеріали. Це повинно було мати стримуючий ефект, який німецькі суди повинні були враховувати у своїх міркуваннях, але вони цього не зробили.
У світлі вищевикладеного ЄСПЛ вважав, що національні суди – і особливо Регіональний суд – належним чином врахували критерії, викладені в його
прецедентному праві, в контексті збалансування конкуруючих прав відповідно до статей 8 та 10 Конвенції щодо першої публікації (зокрема, внесок в обговорення публічного інтересу, наскільки добре відома відповідна особа та її
попередня поведінка, спосіб отримання інформації та її достовірність, зміст та
форму публікації, її наслідки та серйозність накладеного обмеження). Суд не знайшов жодних підстав для заміни думки національних судів у цьому
відношенні своєю.
Однак, виваженість національних судів щодо другої та будь-якої майбутньої публікації була недостатньою з огляду на два моменти. По-перше, первісний
розгляд регіонального суду стосувався лише редакційного оформлення першої
публікації. По-друге, і більше того, Апеляційний суд не здійснив жодних спроб
збалансувати конкуруючі інтереси щодо будь-якої майбутньої публікації. Не оцінюючи наскільки публікація зображення була здатна сприяти обговоренню публічного інтересу, суд заявив у загальному обґрунтуванні, що навіть безпіксельне (без приховування) висвітлення, яке відображувало фактичні обставини втручання поліції, але не зображувало співробітника поліції в негативному світлі, не могло вважатися таким, що відображувало аспект
сучасного суспільства, а отже, було незаконним. Це могло б призвести до
заборони в майбутньому будь-яких публікацій невідредагованих зображень
поліціянти без згоди зацікавлених осіб, які виконують свої обов’язки, як
неприйнятної в таких загальних рисах, незалежно від наявності публічного
інтересу щодо застосування сили поліцією.
За цими двома пунктами рішення національних судів не забезпечили необхідного балансу для обґрунтування «необхідності», відповідно до пункту 2
статті 10 Конвенції, обмеження свободи вираження поглядів компанії-заявника
щодо другої та будь-якої майбутньої публікації невідредагованих відеоматеріалів
відеоспостереження. Тому ЄСПЛ не погодився з тим, що втручання було
необхідним у демократичному суспільстві у розумінні статті 10 Конвенції.
Висновок
Порушення статті 10 Конвенції -свобода вираження поглядів.
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 31 жовтня 2023 року й набуде статусу
остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Огляд рішень Європейського суду з прав людини
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.