1 лютого 2018 року КЦС ВС розглянув справу за позовом ОСОБА_4 до
ПАТ «Укрнафтохімпроект» про визнання відомостей такими, що не відповідають
дійсності, принижують честь, гідність і ділову репутацію.
У частині першій статті 10 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу
вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів,
одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати
інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної
безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди
повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним
твердженням, чи оціночним судженням.
Розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування
фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає
доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Окрім того, аналіз національного законодавства та статті 10 Конвенції і
практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок
залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки
висловлені.
У справі, що переглядалася, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у
визнанні недостовірною та такою, що не підлягає спростуванню, інформації в листі,адресованому особисто позивачу – ОСОБА_4.
КЦС ВС також погодився з висновком судів про те, що інформація в листі,
адресована позивачці щодо неї, є оціночним судженням відповідача, унаслідок чого така інформація не є предметом судового захисту й не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.
З текстом постанови Верховного Суду від 1 лютого 2018 року у справі No 761/9347/15-ц (провадження No 61-3037св18) можна ознайомитися за посиланням – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72009667.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі No 754/11312/15 (провадження No 61-2378св18), з текстом якої можна ознайомитися за посиланням – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72348711.