Процесуальне рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні, про визначення старшого цієї групи, який керуватиме діями інших слідчих, повинно бути прийнято у формі постанови. Таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.
Обставини справи: з матеріалів кримінального провадження, яке є предметом
касаційного перегляду, а саме згідно з даними із ЄРДР вбачається, що попри надане доручення на проведення досудового розслідування заступнику начальника СВ як слідчому, у ЄРДР зазначені відомості про слідчого ОСОБА_2 (старший слідчий групи) та слідчого ОСОБА_3 у складі групи слідчих. При цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про створення групи слідчих або слідчо-оперативної групи, а також відповідні доручення слідчого. Вказані слідчі здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, слідчий ОСОБА_2 прийняв заяву від ОСОБА_4 про залучення її до провадження як потерпілої. Цим же слідчим було ухвалено ряд постанов про призначення імунологічних, судово-медичних та цитологічних експертиз, складено протоколи про відібрання біологічних зразків.
Підстави розгляду кримінального провадження ОП: необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах та забезпечення єдності судової практики стосовно допустимості зібраних під час
досудового розслідування доказів у випадку відсутності в матеріалах досудового розслідування постанови про призначення/визначення уповноважених осіб, які здійснюватимуть повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні, за умови ознайомлення учасників кримінального провадження з такою постановою під час досудового розслідування.
Позиція ОП: скасовано вирок апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ОП: системне тлумачення ст. 2, ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214, п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК свідчить про те, що законодавець застосовує словосполучення «визначати слідчого» та «призначати слідчого» як терміни з синонімічним змістом, що мають тотожне семантичне значення стосовно визначення обсягу, форми та змісту дій, які вони характеризують.
ОП в ко нтексті застосування приписів ст. 110 КПК виходить з того, що процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування,
старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати
вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке
рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
Витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи
слідчих у кримінальному провадженні. Оскільки витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.
На підставі викладеного вище, ОП доходить висновку, що процесуальне
рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.
У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що суд дав неналежну оцінку
доказам в аспекті ст. 94 КПК на предмет належності та допустимості доказів, що були отримані в кримінальному провадженні за відсутності постанови про
призначення групи слідчих, а отже, і їх достатності для доведення винуватості
засудженого в інкримінованих злочинах.
Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними
скаргами прокурора та захисника, посилаючись на витяг з ЄРДР, дійшов висновку, що відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про визначення слідчих в кримінальному провадженні не свідчить про відсутність у них процесуальних повноважень для здійснення досудового розслідування, оскільки відомості про цих слідчих у кримінальному провадженні внесені до ЄРДР. Тобто суд апеляційної інстанції необґрунтовано виходив з того, що процесуальне рішення про створення групи слідчих у кримінальному провадженні не обов’язково має бути долучене до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування, а його відсутність не впливає на вирішення питання про допустимість доказів, зібраних слідчими, відомості про яких внесені до ЄРДР за відсутності такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту, внаслідок чого дійшов дочасного висновку про допустимість указаних вище доказів, зібраних слідчими, і, відповідно, про дотримання місцевим судом приписів статей 86, 94, 370, 374 КПК, що вплинуло на законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення.
Висновок: за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов’язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним
кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового
розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Детальніше з текстом постанови ВС від 04.10.2021 у справі No 724/86/20 (провадження No 51-1353кмо21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214751