Під час марафону вебінарів у Вищій школі адвокатури на тему «Трудові права в умовах карантину», Лисенко Ганна, адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», експерт з трудового, податкового та господарського права, розповіла про звільнення під час карантину.
Карантин – це лише обставина за якої можуть виникнути поважні причини прогулу.
Існують такі поважні причини «вимушеного» прогулу пов’язані з карантином:
- 1. Працівник не має можливості дістатись до роботи.
- 2. Працівник перебуває на самоізоляції (14 днів).
- 3. Працівник повідомив про ознаки або саму хворобу.
Відповідно ст. 141 та 153 КЗпП у роботодавця є певні обов’язки:
- правильно організувати працю (транспорт, дистанційну роботу, тощо)
- створити безпечні умови праці (засоби захисту, дезінфекцію, неповний робочий день тощо).
Якщо у працівника є боязнь виходити на роботу під час карантину, коли роботодавець створив всі належні умови праці, то це не є поважною причиною для прогулу.
У постанові Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року No 256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної із поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» рекомендовано роботодавцям утриматися від звільнень працівників за прогул.
Проте, між карантином та прогулом повинен бути такий зв’язок, що через карантин у працівника вимушено не було можливості з’явитися на роботу і це відбулося незалежно від його волі і бажання. Слід брати до уваги й те, наскільки працівник намагався і міг уникнути прогулу.
Такими поважними причинами можуть бути:
- – відсутність транспортного сполучення,
- – самоізоляція або обсервація,
- – хвороба працівника,
- – не створення роботодавцем належних умов праці.
Відповідно постанові ВС від 11 березня 2020 року у справі No 459/2618/17 причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема:
- пожежа, повінь (інші стихійні лиха);
- аварії або простійна транспорту;
- виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху);
- догляд за захворілим зненацька членом родини;
- відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;
- відсутність за станом здоров`я.