Початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку.
Визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності й саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності.
13 березня 2023 року Верховний Суд у складі Об ’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних
втрат та трьох процентів річних.
Суди встановили, що 24 березня 2015 року між сторонами у справі укладено та нотаріально посвідчено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 500 000 грн, а останній зобов’язався повернути грошові кошти до 31 грудня 2015 року, умови договору відповідачем виконано не було.
26 травня 2016 року вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 533 991,10 грн
відповідно до умов пунктів 7, 8 договору позики. 02 червня 2016 року відкрито
виконавче провадження з виконання виконавчого напису.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі No 554/6777/17 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. за реєстровим No 623 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 533 991,10 грн.
11 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просила визнати поважними причини пропуску позовної давності для захисту її цивільного права та стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 24 березня 2015 року, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Зазначала, що оскільки існував виконавчий напис, виданий 26 травня 2016 року, то відповідно у неї не було правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики у зв’язку з тим, що, на її думку, право було захищено виконавчим написом нотаріуса.
03 грудня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про застосування наслідків спливу
позовної давності, зазначаючи, що позовна давність за договором позики сплинула 31 грудня 2018 року.
Згідно з Інформацією про виконавче провадження від 07 грудня 2020 року
державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі No 554/6777/17 виконавчий напис скасовано.
Рішенням районного суду, скасованим постановою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено у зв’язку зі спливом позовної давності. Cуд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення боргу за договором позики від 24 березня 2015 року. Водночас перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається від дня, коли в ОСОБА_1 виникло право на позов про стягнення заборгованості за договором позики, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд. Такою датою є обумовлена сторонами в договорі позики дата повернення позики, а саме 31 грудня 2015 року. Водночас з позовом про стягнення заборгованості ОСОБА_1 звернулася до суду лише у жовтні 2020 року, тобто зі спливом позовної давності.
Верховний Суд постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині постанову
апеляційного суду залишено без змін.
Щодо перебігу позовної давності Верховний Суд зазначив, що тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що:
- – початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку, тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов’язання;
- – вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг;
- – визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності;
- – визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності;
- – звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом. Особа, яка вдалася до юрисдикційної форми захисту свого права нотаріусом у порядку вчинення виконавчого напису (стаття 18 ЦК України) і пропустила позовну давність для звернення до суду з позовом для захисту цього ж права, не може виправдовуватися тим, що вона захищалася в позасудовому порядку.
Тому Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що існують підстави для відступу від раніше викладених висновків
Верховного Суду у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат
Касаційного цивільного суду про те, що до часу визнання виконавчого напису
нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, право позивача щодо задоволення
своїх майнових вимог не порушено, а захищено чинним виконавчим написом
нотаріуса. Перебіг позовної давності починається від дня, коли повернуто виконавчий напис нотаріуса (виконавчий документ) або визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
У справі, що переглядалася, право ОСОБА_1 на позов виникло 31 грудня 2015 року із настанням строку повернення позики, і з цього моменту почався перебіг позовної давності.
Проте, звернувшись до суду із цим позовом (заявою про зміну предмета позову) у листопаді 2020 року, позивач пропустила позовну давність.
Причинами пропуску позовної давності ОСОБА_1 зазначала, що оскільки існував виконавчий напис, виданий 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області
Семиволосом О. В., то відповідно у неї не було правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики у зв’язку з тим, що, на її думку, право було захищено виконавчим написом нотаріуса.
З урахуванням того, що постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі No 554/6777/17, яка набрала законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 26 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 533991,10 грн, тому позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.
ОСОБА_1 вважала, що зазначені обставини є поважною причиною пропуску позовної давності.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду врахувала, що позивач могла
звернутися до суду за захистом свого порушеного права з часу, коли закінчився строк виконання договору, незалежно від того, чи зверталася вона після закінчення такого строку до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав.
За такої умови, очевидно, що вчинення виконавчого напису нотаріусом після
виникнення у кредитора права на відповідний позов не перериває позовну давність і не зупиняє її перебігу, а визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності за позовом про стягнення заборгованості та не зумовлює початок її перебігу.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом/визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав саме такий спосіб захисту порушеного права, має усвідомлювати й наслідки такого порушення.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла
такого правового висновку, що початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язань у договірних
правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов’язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг. Визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі No 554/9126/20 (провадження No 61-13760сво21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/109871562.