У разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із них домашнього насильства суд обов’язково повинен перевіряти, чи відбувалося воно щодо дитини або за її присутності

22 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Орган опіки та піклування Обухівської РДА, про визначення місця проживання дитини.

ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви.

Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, заяву задовольнив
частково та зобов’язав ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного
спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином кожної
суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. неділі без присутності батька.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, направив справу на новий апеляційний розгляд з огляду на таке.

Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи
про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані
на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини.

Мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини
проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі
одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини,
відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Тлумачення цієї норми свідчить про те, що законодавець поклав на суд
обов’язок під час вирішення спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення
та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини.

Тобто у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства суду обов’язково слід перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені
обставини варто також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини.

У справі, що переглядалася, при зверненні із заявою про забезпечення позову
ОСОБА_1 вказувала, що вона позбавлена можливості спілкуватись зі своєю дитиною та брати участь у її вихованні. Через протиправні дії ОСОБА_2 щодо неї та дитини вона, як мати, може втратити емоційний зв’язок з сином, тому у разі винесення судом рішення на її користь у неї будуть об’єктивні складнощі в його виконанні, адже їй буде важко налагодити зв’язок з дитиною.

Також ОСОБА_2 посилався на факт вчинення насильства ОСОБА_1 щодо
малолітнього ОСОБА_3, проте апеляційний суд не врахував, що законодавець поклав на суд обов’язок під час вирішення спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини.

Суд апеляційної інстанції не дослідив надані сторонами докази, не надав їм жодної правової оцінки та не мотивував їх відхилення, а також не перевірив
посилання ОСОБА_2 на факт вчинення насильства ОСОБА_1 щодо малолітнього
ОСОБА_3, тому дійшов передчасного висновку про часткове забезпечення позову.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі No 757/33742/19-ц (провадження No 61-21029св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104921880